Культура

Вітаємо Богдана Миколайовича Гориня з отриманням Національної премії імені Т. Г. Шевченка

Щороку ми відзначаємо в Україні чимало вагомих історичних подій. 2019-й наповнений неймовірно знаковими датами, серед яких слід назвати День народження Кобзаря, до якого приурочений урочистий захід вручення Національної премії ім. Т. Г. Шевченка за творчі досягнення в галузі літератури та мистецтва. Секція критики та мистецтвознавства КОНСХУ мала честь привітати лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка відомого публіциста, громадського, політичного діяча, мистецтвознавця, науковця, дослідника Богдана Миколайовича Гориня. Львівський дисидент та журналіст, активний учасник шестидесятників та національно визвольного руху за свої антирадянські погляди пройшов табори Мордовії, вистояв і спрямував свою потужну енергію на духовне відродження української нації. Його наукова розвідка у вигляді есе-колажу «Святослав Гординський на тлі доби» відзначена самою престижною премією України.

«Я вірю в те, що ми змінимося…»

Так написала молода поетеса Катерина Лук’яненко у своєму збірнику «Революція свідомості». Її творчий шлях почався цілеспрямовано та швидко набрав темпи… Світогляд мисткині сформувався у рідному історичному місті Ромни з унікальними скіфськими курганами, романтичними узбережжями річок Сули та Роменки, під дзвін золотих куполів Святодухівського собору, свідка вагомих доленосних подій українського народу. Сенсом життя Катерини Лук’яненко стала творчість, свої мистецькі надбання вона щедро передає молодому поколінню як керівник танцювального ансамблю «Віват!», без виступів якого не проходить жодне свято рідного міста.

Майстриня плетіння з паперової лози

Любов Вікторівна Таран народилася 15 квіт- ня 1975 року в місті Тараща Київської області. Після закінчення школи навчалася у Полтавському кооперативному інституті за спеціальністю «Технологія консервування». Працювала у селі Велика Березянка Таращанського району у цеху з виробництва безалкогольних напоїв. У 2007 році вийшла заміж. Купили разом з чоловіком будинок і стали жити в селі. Має синочка Іванка. Випадково у Інтернеті побачила вироби з газетної лози. Дуже сподабалося. Подивилася майстер-клас і почала творити красу руками.

Петро Ільченко: «Найкращі ліки від хвороби — любов та увага»

На камерній сцені Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Сторонні серед нас» за п’єсою сучасного канадського драматурга Аарона Бушковськи. Режисер-постановник — Петро Ільченко. Режисер зізнається, що вже сама назва розкриває ідею твору. Прем’єра вистави власне стала черговим подарунком для режисера. Нещодавно Петро Іванович відзначив своє 65-ліття.

«Дарничанка» скликає друзів

Заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Дарничанка» вміє створити свято й полонити своєю майстерністю глядача. Коли співає «Дарничанка», зали переповнені. Глядачі одухотворені. Оплески найгучніші. Враження найприємніші. Керівник ансамблю Петро Андрійчук, заслужений працівник культури України, професор Київського національного університету культури і мистецтв любить і вміє дарувати свято. Цього разу на гостину він запросив народний ансамбль танцю «Київ-Політ» Центру культури «Святошин» (керівник Михайло Кадученко, концертмейстер Віталій Бондаренко). Наприкінці концерту директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень, заслужений працівник культури України Микола Пересунько вручив посвідчення про присвоєння ансамблю «Київ-Політ» звання «Народний колектив». Цю звістку учасники колективу й гості зустріли бурхливими оплесками.

Таємниця «солодкоголосого лебедя Ейвону»

Однак всесвітня слава цього дивовижного митця ренесансної доби увійшла в явне протиріччя із браком біографічних фактів про людину, яка народилася понад 450 років тому у Стратфорді-на-Ейвоні. Кричуща невідповідність його творчого спадку легенді про нього спричинила так зване «шекспірівське питання» та поділила шекспірознавців усього світу на стратфордіанців та антистратфордіанців. Його життя та смерть оповиті ореолом таємниці: є тільки ім'я — одне ім'я без плоті й крові. Мабуть, у тому й полягає драма історії, що западини історичної пам'яті заповнюють легенди, які претендують на роль істини. Мозаїка з фрагментів історичної правди та примхливих фантазій властива й легенді про Шекспіра, яка набувала свого канонічного вигляду протягом трьох століть. Та головне про людину зі Стратфорда висловив французький шекспірознавець Іполит Тен: «Ми знаємо лише те, що він народився, одружився та приїхав у Лондон, доопрацьовував чужі п'єси, писав свої, заповідав родині майно та помер». Чи не замало для біографії генія?

Шевченкіана. Українська пісня в Намюрі

На моєму столі лежить платівка — «Українська церковна музика», яку виконує бельгійсько-український хор імені Тараса Шевченка. Час від часу цей дорогоцінний подарунок повертає мене у спогади. Особливо у ці весняні шевченківські дні. Нещодавно, перебуваючи в чудовому місті Намюр, що у Бельгії, вдалося познайомитися з дружиною керівника бельгійсько-українського хору імені Тараса Шевченка Мішелін Світий-Вандам (Micheline Swityj) та учасницями хору Бертою (Berthe Goffin) і Жаклін (Jacgueline Roman). Ведемо розмову за кавою у затишному дворику Берти і Жаклін. Чудовий вид на сад, який охоплює панораму, де тихо несе свої води річка Маас. Бельгійсько-український хор імені Тараса Шевченка в Намюрі у 1972 році створив українець пан Романа Світий та його дружина Мішелін Вандам. На жаль, кілька років тому пан Роман пішов із життя, залишивши добрий слід і найбільше багатство — збережені українські церковні пісні у виконанні бельгійсько-українського хору імені Тараса Шевченка. Майже півстоліття тому для Бельгії то був маленький експеримент, — хор, в якому лише українською співали переважно бельгійці. Хор успішно виступав у різних країнах Європи, навіть записав платівку з українською церковною музикою.

Родинна портретна галерея

Щоправда ці слова геніального художника поширюються виключно на професійних митців. Митців, здатних оживляти свої потаємні мрії в різних мальованих образах. Доносити до глядача свій власний внутрішній світ засобами, здавалося б, звичайного малюнку. Але те, що це непросто, розуміє кожний, хто хоча б одного разу в житті брав у руки пензля. Для того, щоб полотно заграло всіма барвами веселки, мало одного бажання, треба мати великий талан і той дух, про який колись говорив Леонардо да Вінчі, що і перетворює звичайний малюнок на незвичайне і велике мистецтво. Надія Іванівна Бугай не народилася художником. Вона так само, як й інші діти, не вміла малювати. І зрозуміло, що цьому її не могли навчити уроки малювання в молодших класах звичайної середньої школи.

Ходіть у театр

За сприяння Посольства Канади в Україні в Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка відбулася прем’єра вистави А. Бушковського (переклад з англійської С. Боршевського) «Сторонні серед нас». Автор зосередив увагу на проблемах людських стосунків (родинних непорозуміннях, зрадах найрідніших, любові, почуттях милосердя і доброти). У виставі блискучий акторський склад. Народні артисти: Володимир Нечипоренко, Ірина Дорошенко, Олег Шаварський, Галина Яблонська, Тарас Жирко, Ніна Гіляровська та інші майстерно розкрили образи своїх героїв, не залишивши байдужими глядачів різного віку.

«Тарас Шевченко в моїй родині»: фестиваль родин на благословенній Канівській землі

У перші дні весни, 2 березня 2019 року, напередодні 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, на благословенній Канівській землі, де спочиває прах Великого Кобзаря, видатного сина українського народу, в Канівському коледжі культури та мистецтв відбувся фестиваль родин «Шевченко в моїй родині», засновниками та організаторами якого є Громадська організація «Міжнародна федерація жінок за мир у всьому світі» (Голова організації Тетяна Коцеба), «Видавничий дім, Всеукраїнська газета «Справи сімейні» (Головний редактор Михайло Ільїн, заступник Головного редактора Людмила Грабовенко).

Сторінки