Культура

Є люди, у яких гармонійне все: врода, талант, розум, навіть прізвище та ім’я. Від першої хвилини спілкування телефоном, почувши привітний голос, тембр якого ніби огортає тебе якимось домашнім затишком і теплом сімейного вогнища, вже хочеться познайомитися з цією людиною і при зустрічі переконуєшся, що саме такою і уявляла: світлою білявкою, із сонячною лагідною усмішкою, що ніби злегка зачепилася за куточки вуст, а очі – аж сяють, випромінюючи чи то радість, чи, власне, її оптимістичний характер, та, безумовно і однозначно, – позитив. Український музикант, педагог, культуролог, кандидат педагогічних наук, доктор філософії, має два вчених звання – доцент і старший науковий співробітник. Заслужений діяч естрадного мистецтва України. Громадський діяч. Працює на кафедрі естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Автор понад 150 наукових та науково-методичних праць. А ще – чудова дружина і багатодітна мама великої родини з тепло-ласкавою назвою «Ладоньки». Особистість багатогранна, творча, неординарна.

Є живописці, які здібні вразити не тільки своєю неординарною палітрою, а й вплинути на нашу свідомість вагомою інформацією. Такі, Богом відзначені самородки, здібні піднімати важливі теми, які формують художні смаки та духовний розвиток суспільства в цілому. Твори цих художників стають складовою культурного надбання усього українського народу. Саме до таких митців відноситься Ольга Валер’янівна Карпенко, випускниця Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Нині вона -- старший викладач Національної академії керівних кадрів культури та мистецтва, якій є що передати своїм вихованцям.

Свого часу Антуан де Сент-Екзюпері нагадав світу про «розкіш людського спілкування». З власного досвіду ми знаємо, як буває необхідно висловитися, як хочеться, аби нас почули, як змінюються наші уявлення про світ і нас самих завдяки спілкуванню. Василь Сухомлинський, великий знавець людської душі, писав: «Найвище щастя й радість людська — спілкування з людьми. Педагог наголошував у книзі «Сто порад учителеві»: «Невикорінною духовною потребою будьякої людини є спілкування з людьми, у спілкуванні з ними вона знаходить радість і повноту життя».

Устами майбутніх класиків