Культура

Цікаві факти про японську культуру

Японці мають дуже цікаву особливість: з ними треба так спілкуватися, щоб виникала взаємодія замість «театру одного актора», тобто, щоб обидва співрозмовники активно приймали участь у розмові. Я багато разів бачив, що коли один із співрозмовників з якоїсь причини протягом довгого часу мовчить, то японці зазвичай припиняють спілкування. У них дуже розвинуте відчуття такту, тому якщо розмова не підтримується, вони її просто припиняють. У кінці розмови японці досить часто говорять іншим, а інколи, й мені, Gambatte kudasai! Буквально це позначає «зробіть все можливе, працюйте старанно». Через такі слова можна відчути ставлення японців до всього, чим би не займалися — чи то продаж вуличної їжі, чи робота у престижній компанії — вони дуже серйозно та з відповідальністю відносяться до будь-якої справи й дуже старанно працюють і підтримують людей навколо.

Дев’ять метрів вишитої історії

Трипілля, Київська Русь, Дерево життя, зірки та космос — це фрагменти презентованого у дзвіниці Успенського собору Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Рушника національної єдності. Далі слідує шикарне козацьке бароко, серцевиною якого є шишка — символ, що прийшов у козаччину з прадавніх часів. Два трикутники — це криниця. Два птахи — душі наших предків з гілками слави героїв-борців, які віддали своє життя за Україну. Трохи далі Берегині — жіночі фігури тримають у піднятих руках розшитий золотом Тризуб. Хранителі Рушника національної єдності — родина Степаненків — Тамара та Микола. Рушник національної єдності вирушає у тур з нагоди 100-річчя Соборності України. Саме звідси розпочнеться культурно-мистецька та соціально-політична акція «Рушник національної єдності — соборна Україна».

Про щастя, горе, любов і прощення

Два дні у Києві гостинно зустрічали відому й талановиту письменницю Марію Ткачівську, яка завітала з Івано-Франківська. Марія Ткачівська — українська поетеса, письменниця, кандидат філологічних наук, перекладачка та педагог. Лауреатка премій імені Івана Франка, премії імені В. Стефаника та літературного конкурсу «Коронація слова». Пані Марія успішно презентувала щойно видані у Харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» романи «Голос перепілки» та «Тримайся за повітря». Романи про щастя, горе, любов, прощення… Романи абсолютно різні, хоч і присутня об’єднуюча лінія: тема обездолених дітей.

«Для чого писати романи, якщо саме життя роман?»

«Шолом-Алейхем» — мир вам! Ось так, звертаючись до серця кожної людини, увійшов у світове письменство класик єврейської літератури Шолом Рабинович, якого світ понад сто років знає як Шолом-Алейхема. Його творчість витримала іспит часу і стала важливим внеском до скарбниці світової культури. 2 березня цього року в Києві відсвяткували подвійний ювілей: 160-річчя від дня народження видатного єврейського письменника та 10-річчя від заснування Музею Шолом-Алейхема — філії Музею історії Києва. Київ завжди посідав особливе місце у серці письменника, вабив його своєю чарівною красою і культурним життям. Тому й нестримно тягнуло його сюди у юні літа та й на схилі віку, на чужині, у Нью-Йорку, коли висловив побажання він, уже тяжкохворий, бути похованим у київській землі. «Київ — це моє місто… Те, що я не можу бути у Києві, навіває на мене журбу» — ось так своєрідно сповідувався він у своїй любові до нашого міста у відповіді на вітальну телеграму з Києва з нагоди 25-річчя творчої діяльності (згодом він згадає його як Єгупець). Урочисті заходи з нагоди цих ювілеїв проводилися під патронатом Україно-ізраїльського інституту підтримки громадянського суспільства імені Голди Меїр та Фонду імені Шолом-Алейхема.

Ювілей у півсторіччя

2019 рік ознаменований 50-річним ювілеєм з дня створення Київської організації Національної спілки художників України. Творчі проекти відбуваються на різних виставкових площадках столиці, але ретроспективна з 500 творів відбулася нещодавно в Будинку художників. Товариство налічує близько 1500 митців, поєднаних у 9 секціях, серед яких живописна сама найбільша, очільником якої є заслужений діяч мистецтв І. Пилипенко. Графічну секцію очолює заслужений художник М. Кочубей, скульптурну — заслужений скульптор А. Забой, монументально-декоративну — О. Григоров, декоративно-прикладну — В. Балибердін, художників театру, кіно та телебачення — В. Бариба, плакату та графічного дизайну — А. Будник, художнього проектування та оформлення — В. Гаврилов, критиків та мистецтвознавців — заслужений діяч мистецтв О. Роготченко, молодіжним об’єднанням керує заслужений художник К. Чернявський.

Стежина до Кобзаря

В останній день зими спеціалізована школа №239 міста Києва зустрічала гостей. Цього дня в її стінах відбулася визначна подія. За сприяння заступника редактора газети «Справи сімейні» Людмили Грабовенко було відкрито літературну студію імені Т. Г. Шевченка. Адже молодь прагне реалізації своїх талантів. А вона — найцінніше, що має наша країна. Учасники заходу ще раз пройшлися відомими і невідомими стежками життя і творчості нашого генія. Адже Шевченко все своє життя, відірвавшись від рідної землі, шукав підтримки, дружби, розуміння та кохання. Такої гіркої правди, оголеної до самого нерва національної гідності, ніхто ще не висловлював. Гнів і ненависть Шевченка були від великої любові до України і невтішного болю за неї. Він не писав, він плакав, він сміявся, благословляв людей і проклинав усіх, хто над простими людьми насміхався.

«Іван Мазепа. Прижиттєві зображення гетьмана та його наближених»

27 лютого в рамках засідання клубу «Краєзнавець» у читальній залі Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка з нагоди 380-річчя від дня народження гетьмана України І. С. Мазепи відбулася презентація книги чернігівського історика та журналіста Сергія Павленка «Іван Мазепа. Прижиттєві зображення гетьмана та його наближених». Сенсаційні відкриття автора Сергія Павленка нових прижиттєвих зображень гетьмана України Івана Мазепи (1639—1709) та його наближених, безумовно, є непересічною сторінкою в історії країни та цілого світу. Іконографія портретів володаря булави, який був героєм багатьох літературних і художніх творів європейських авторів свого часу, багатомовна, але не досить достовірна через упередженість як до самого гетьмана, так і до його образу.

Новий рік в Японії

Нещодавно відзначали по Східному календарю Новий рік. По нашому календарю це було 5 лютого. Цікаво, що японці зустрічають Новий рік по-західному, так само, як і ми з вами. Подарунки вони готують з початку грудня. Загортають їх у спеціальний папір, який називається Ноші. Ноші означає довголіття. Далі вони оформляють японські листівки, в яких пишуть привітання з Новим роком. Незалежно від того, коли японці відправляють листівки, їхня пошта працює так, що адресат отримує листівку саме 1-го числа. Це просто дивовижно! Для японців дуже важливо перед Новим роком зробити генеральне прибирання. Вони називають його Оосоуджі. Його роблять всюди: вдома, на роботі, у школах. У школі дітей навчають бути відповідальними та піклуватися про навколишнє середовище, а це означає, що спочатку потрібно прибрати весь бруд, а потім можна запросити Удачу.

Храм мистецтва «Берегиня» святкує 30-річчя

Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» на сцені 30 років. З цієї нагоди у Центрі культури і мистецтв СБУ відбувся святковий концерт. Вщерть заповнена концертна зала. Серед бажаючих привітати «Берегиню» — відомі діячі культури, мистецтва і науки, народознавці, фольклористи, письменники, журналісти, колеги артисти. Серед гостей багато тих, хто у різні роки співав і танцював, зростав у цьому колективі. На сцені розгортається яскрава феєрія задушевної народної пісні, музики, запальних танців. Митці демонструють кращі фрагменти вистав та концертні номери з репертуару театру. Святковий концерт відкрив етнографічно-ретроспективний нарис «Русалії», і глядачі на мить перенеслись у часи Київської Русі. Разом з чумаками помандрували Україною (вистава «Чумацький шлях»), відгуляли на українському весіллі, побачили силу і міць наших славних козаків, побували на українських вечорницях. Артисти з таким запалом і так натхненно співали й танцювали, що глядачі ледь утримувалися в кріслах — ноги просились у танок. Час від часу зала вибухала вигуками «Браво!».

Скарби родинної криниці

Місто Кам’янське — осередок культури, традицій, працьовитих та талановитих людей. У самому серці лівого берега розташований позашкільний комунальний заклад Будинок дитячої творчості — місто дитячих мрій, бажань, сподівань, надій. Упродовж трьох десятиріч заклад є центром позашкільної освіти, культури і духовності Лівобережжя, успішно поєднує традиції та інновації, гідно входить до поза шкілля Дніпропетровщини. Колектив закладу, об’єднаний спільними цінностями та освітніми і духовно-культурними інтересами, намагається, щоб кожній дитині було комфортно у позашкільному закладі, щоб вона хотіла ходити сюди та не відчувала себе самотньою й нещасливою. Важливо, щоб батьки та керівники гуртків побачили її реальні проблеми, захотіли їй допомогти і, головне, зрозуміли, як це зробити. Тому для покращення навчального процесу не тільки в цілому з метою оптимізації, а й з урахуванням конкретних труднощів, що виникають у процесі навчання, взаємин у тріаді «дитина — батьки — педагог» на базі нашого закладу 15 років працює клуб вихідного дня «Мрія» — клуб спілкування дітей та батьків. Уся діяльність клубу здійснюється у сфері дозвілля — вільного від роботи (навчання) часу. Під час роботи клубу реалізуються організаторські й творчі здібності вихованців гуртків та їх батьків, їхні потреби у спілкуванні, організації змістовного відпочинку, у відродженні, збереженні національної культури, фольклору, народних традицій і звичаїв; охорони здоров’я, природи і навколишнього середовища, пам’яток історії культури; розвитку художньої творчості, заняттях спортом і фізичною культурою. Метою заснування клубу було поліпшення та поглиблення відносин у спілкуванні дітей з батьками, для організації найбільш сприятливих умов для розвитку особистості, розкриття здібностей дитини, формування духовно-моральних і естетичних почуттів.

Сторінки