Культура

Уміння любити

Олександр Бакуменко народився у сім’ї видатного українського письменника Данила Бакуменка, в якій жив дух творчості та українознавства, патріотизму і гуманізму, справедливості, совісті й честі, поваги до людини — трудівника, захисника Вітчизни. Данило Олександрович учив своїх дітей любити Батьківщину, бути чесними і справедливими. Його сини зростали у повноцінній, справжній українській родині, яка давала їм затишок і тепло батьківської любові, підтримку і віру в свої сили. А зараз цю любов вони сповна віддають своїм дітям і прагнуть, аби їхні кровиночки були щасливими.

Мій батько

Селянський син з діда-прадіда, інтелігент у першому поколінні, мій батько був такий, як усі батьки. Я так вважала, хоча в повоєнні часи мати батька довелося далеко не кожній дитині, це був великий подарунок долі. Поранений і контужений, хворобливий, він проте був молодим, вродливим чоловіком, говорив тихо і лагідно, у нього завжди була усмішка в очах. Добре володів словом, любив жарти і сам умів дотепно жартувати. Як писав Довженко про свого батька, так і я притулю його слова до свого: «З нього можна було писати лицарів, апостолів, великих учених чи сіячів — він годився на все».

Не хлібом єдиним

Поспіль 15 літ на день народження письменника-земляка Михайла Івановича Чабанівського (18.09.1010—04.04.1974) лунають літературні позивні у степовому селі Лигівка, що на Харківщині. Приорільське село Лигівка Сахновщинського району має свою двохсотлітню історію, де завжди вирувало духовне життя. Роботящі селянські руки вміють не тільки орати й сіяти, а й тягнуться до Книги, до золотого зернятка творчості. За цей час у сучасній історії села, де народився Михайло Циба (псевдонім Чабанівський), закарбувалися у пам’яті яскраві події, пов’язані із врученням Всеукраїнської літературної премії його імені.

Бунтарський дух і невтомна праця ужгородського митця

Прагнення відчути себе Майстром, тобто художником, який досконало опанував ремесло, виникло у Сергія Глущука, коли вступив до Ужгородського художнього училища. Успішне навчання завершилося дипломною роботою «Звичаї гуцулів» (рельєф «Відпочинок», вирізаний з явора) й було відзначене червоним дипломом. Та це були лише початкові кроки, значно вагомішим стало навчання в Київському державному художньому інституті, куди Сергій вступив у 1979 році на відділення техніки живопису і реставрації. Не задовольняючись результатами навчання, взявся до самоосвіти. Щороку брав участь у творчих студентських конкурсах, займаючи перші місця і, як результат, після захисту диплому з відзнакою і похвалою комісії, отримав запрошення від тодішнього завідувача кафедри О. Тищенка на викладацьку роботу. Так у 1985 році з’явився наймолодший викладач вишу. З головою поринув у роботу, написав книгу-посібник «Техніка станкового живопису», якою й сьогодні користуються студенти.

Єднаймося силою Лесиного слова

​Три дні, на Поліссі, в Новоград-Волинську тривало Міжнародне свято літератури і мистецтва «Лесині джерела». Саме у рамках цього свята в Музеї родини Косачів, проходив ХІІІ Всеукраїнський конкурс виконавців художнього слова імені Лесі Українки. Саме на цій гостинній звягельській землі народилася Леся Українка, яка прославила Україну та свій край далеко за межами. Саме сюди з усіх куточків України їдуть на конкурс поціновувачі творчості великої поетеси: молоді актори та досвідчені метри.

«Бовсунівські бабусі» до Угорщини доїхали

«Бовсунівські бабусі» — народний фольклорний аматорський колектив із села Бовсуни, що в Лугинському районі на Житомирщині, враз прославили Україну.

Їх танці особливо чудові

Та випадкова зустріч у поїзді була зовсім невипадковою... У червні минулого 2017 року, повертаючись із відрядження з моєї улюбленої Одеси, я познайомилася з Оксаною Зятьковою. Як виявилося в розмові, Оксана — засновник і Голова Одеської міської благодійної організації (ОМБО) «Сонячні діти». Ми одразу відчули спорідненість душ, тому що я, як координатор проектів Громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі» (ГО «ФЖМС»), розвиваю напрямок «Робота з людьми літнього віку та людьми з особливими потребами». Тема про особливих людей у суспільстві близька моєму серцю, бо неодноразово чула про них від жінок, яким приходиться часто наодинці розхльобувати ці проблеми.

Творчий портрет митця

Наше спілкування з Вадимом Михальчуком принесло оту життєдайну хвилю, яка так необхідна творчим натурам. Розмова торкалася культури та мистецтва України і проходила в оточенні нової серії картин художника вже закінчених та щойно розпочатих. Спільних тем було безліч: Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури (яку ми обидва у різні роки закінчили), життя Київської організації Національної спілки художників України (членами якої ми є), виставкова діяльність столиці, нові друковані видання, вклад видатних художників у розбудову мистецького іміджу України.

Дивовижна подорож на Схід

Мені випала нагода подорожувати по різних країнах світу. Це допомогло подивитися під іншим кутом зору не лише на себе самого, але й на країну, де я народився, і взагалі на світ навколо. Я хочу поділитися власним досвідом відвідування однієї дуже цікавої країни Азії — Південної Кореї. Люди, які там живуть, підкорили мене, західну людину, своєю культурою, мисленням та вплинули на мої відносини з людьми, змінили ставлення до життя і світу загалом.

Сторінки