Я пишаюся своїм татом!

У кожного є родина. Це найдорожчі люди, які нас люблять, жаліють, тому що ми для них теж рідні - це наші батьки. І ми їх найбільше любимо, ми без них не уявляємо свого життя. А тато і мама - найрідніші нам люди.

Мого тата звати Ігор Володимирович. Він хороший, сильний, умілий, учить мене бути працьовитою, адже на його плечах найважча робота. Ми завжди з ним радимося, як вчинити в скрутну хвилину. Тато служив у Ленінграді. Коли він розповідає про свою службу, мені теж хочеться піти в армію.

Зараз, з посмішкою на обличчі згадуючи дитячі роки, я розумію, що щасливим вони стали завдяки моїм найкращим у світі батькам. Адже саме вони подарували мені піклування, виховання, моральні цінності та безліч іншого. Мама виростила вдячну доньку-помічницю, а тато – справжню українку.

Мого тата звуть Віталій Олександрович. Він добрий і дуже працьовитий. Про таких, як він, говорять: «Майстер на всі руки». Татусь ніколи не сидить без діла, він завжди зайнятий якоюсь справою: ремонтує, ладнає, облаштовує наш двір. Нещодавно своїми руками татко змайстрував затишну бесідку, а для нас із братиком – чудову гойдалку.

Напевне, немає рідніших на землі людей, ніж батьки. Вони поряд із нами від самого народження: дбають, піклуються, люблять так, як ніхто на світі… Батьки ладні зробити все заради нашого щастя. І ми, діти, маємо бути вдячними за це.

Ось і випала мені нагода розповісти про свого тата. Мій тато – військовослужбовець. У нього відповідальна робота. Він служить Вітчизні. Звичайно, мені подобається, що мій тато - мужній чоловік, - який знається на техніці, уміє швидко приймати правильні рішення в складних ситуаціях, організувати виконання покладених завдань, узяти на себе відповідальність за життя та долю інших людей.

Мій тато… Який він? Думаю, що для кожної дитини її батьки, дідусі, бабусі найкращі, найрідніші. За, що я люблю й ціную свого тата? Він не має професорських звань, високої посади, не є відомим діячем, артистом чи письменником. Ні, мій тато проста, звичайна людина.

У житті кожної дитини є дві найважливіших людини - це мама і тато. Про маму складено багато пісень та віршів, ми вдячні їй все наше життя, любимо та цінуємо свою матусю. А ось про тата ми завжди забуваємо. Але ж це він вчить нас розуміти життя, допомагає своїми порадами у скрутну хвилину, захистить нас у негаразди.

У нас дружна сім’я, а на чолі її – наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожою на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою.

Я хочу розповісти про свого тата. У нас дружна сім'я. Ми з мамою любимо нашого татка, тому що він дуже - дуже любить нас.

Мого тата зовуть Павло Миколайович. Він працює на сирзаводі лікарем ветеринарної медицини. Він дуже розумний.

Для кожного з людей мама і тато - завжди найкращі. Але я впевнена, що такого тата, як у мене, немає ні в кого.
Звуть його Сергій Миколайович. Він сучасна, освічена людина. Закінчив школу на відмінно, технікум – з червоним дипломом, Харківську академію та Сумський університет.

Я хочу розповісти про свого тата. У нас сім'я невелика, я і Анна. Ми всі любимо нашого татка, тому, що він дуже - дуже любить нас.

Сусід по під'їзду Віталій Павлович довгий час псував нам життя. Його квартира знаходиться над нами. Людина він непосидюча, завжди кудись квапиться і, йдучи, забуває закрити водопровідний кран. Через його безпам'ятність нашу квартиру часто "підтоплювало".Якось ми звернули увагу, що сусід кудись зник.

Коли я згадую своє дитинство, завжди бачу поряд із собою батьків. Вони в мене найкращі! Я з гордістю можу сказати , що я щаслива людина , бо маю люблячих і розуміючих маму і тата . Я дуже їх люблю й завжди буду ними пишатися .