Актуальною і нині є думка Василя Олександровича про освітнє й виховне завдання – сприяти формуванню в дітей потреби в читанні та почуття задоволення цим. Як зазначав він у праці «Народний вчитель», ефективною формою реалізації цього завдання є власні (особисті) бібліотеки учнів, що передавалися б від покоління до покоління, стали б «фамільною” гордістю. Педагогічний колектив Павлиської середньої школи докладав зусиль, аби в кожного учня початкової школи була маленька бібліотечка, а середньої і старшої – солідна бібліотека зі 100-150 книжок. Такі бібліотечки мали містити улюблені видання школярів, щоб їх можна було перечитувати. У книзі «Духовний світ школяра» Сухомлинський зазначав, що в усіх без винятку учнів Павлиської школи були особисті бібліотечки.

Тараса Шевченка називають Великим Кобзарем. Багато віків українські кобзарі несли до людей найдорожче духовне багатство − народну пісню. І тоді ніхто не забував, що таке віра, воля, самовідданість, відвага, а ще працьовитість, творчість, щирість, і намагався навчити цього своїх дітей. Так і в творчості Тараса Шевченка, особливо в головній книзі – «Кобзарі» – нерозривно пов’язане минуле, сучасне та майбутнє українського народу, право кожної людини на вільне, щасливе життя. Бути гідними ймення Тараса Шевченка означає тепер постійно збагачуватися духовно, берегти рідне слово, вірити в незалежну державу і працювати для добра в Україні.

«У тому, що я роблю, є визначна частка слов'янського духу...» (Чеслав Немен) Його мистецтво живе, воно для молоді, для тих, кому йти у майбутнє та вирішувати, як жити у цьому світі. За примхою долі поляк з Білорусі приголомшив Європу своїм знаменитим хітом Dziwny Jest Ten Świat («Дивний є цей світ»), який відкрив нову, слов'янську сторінку в історії рок-музики та став гаслом молодіжного покоління буремних 60-х рр. Дитинство Чеслава Виджицького минало біля річки Нєман: вона й дала йому своє ім'я. Останній його хіт Nim Przyjdzie Wiosna («Поки не прийде весна»), вшанований Grand Prix фестивалю Сопот-79, став реквіємом по Чеславу Немену, найвидатнішому польському рок-музиканту, легенді європейського рок-авангарду ХХ сторіччя. Його й тепер виконують у Польщі й Білорусі на згадку про Чеслава Немена.

Громадська організація «Особлива команда» з'явилася в листопаді 2017-го. Її членами та представниками є сім'я Дубішиних — Антон Валерійович (голова) і Наталія Григорівна (помічник). До цього часу ця сім'я займалася допомогою і волонтерством без організації. Починаючи з 2008 року, вони приймали участь у благодійних аукціонах, концертах, ярмарках. Продавали ручні вироби, а виручені кошти йшли на допомогу діткам з інтернатів та дитбудинків. З початку бойових дій на сході України Антон з мамою Наталією почали допомагати військовим. До військового шпиталю вони привозили бинти, крапельниці, медичний спирт, шприци, смаколики, а також ходили по палатах і спілкувалися з пораненими. Хлопцям на фронт Антон та Наталія передавали через волонтерів різні харчі, медикаменти, дитячі виробки, аптечки, випічку, тактичні навушники і т. д. Іноді Антон навіть стоїть у «Сільпо» і особисто займається збором продуктів.

«Пророк» — так називають людину, яка має надзвичайну здібність передбачати майбутнє. За релігійними уявленнями, це провісник Божої волі, святий, апостол. Оточений магією таємничості, інколи на прикладі власного життя він указує сучасникам шлях до світла і волі. Мова піде як раз про одну з таких людей - Т. Г. Шевченко.

Напередодні Пасхи, 5 квітня цього року, в Національному музеї літератури України від- булося урочисте відкриття пасхального Всеукраїнського мистецького фестивалю «Україна — країна Здійснення Мрій».

Василь Cухомлинський вважав книгозбірню надзвичайно важливим засобом виховання дітей і молоді. Він писав: «Як тільки збудували школу, як тільки почалося тонке доторкання думки і серця педагога до серця дитини, а з цього, власне, і починається школа, — на полицю шкільної бібліотеки нехай стане книжка, яка зберігатиметься вічно. Це незвичайна бібліотека, в якій книжки видаються для читання. Це, в широкому розумінні, сховище духовної культури народу».

Під такою назвою пройшов ювілейний творчий вечір композитора Ольги Миколаївни Янушкевич. Моя золотокоса земле, зігріта маминим теплом, до тебе пам’яттю поверну, до тебе я прийду добром. Стежками рідними пройдуся, відчую м’яту на устах І, як в дитинстві, загублюся В твоїх некошених хлібах... Ось такими теплими словами Ольга Янушкевич відкрила цей особливий вечір, на який зібралася повна зала шанувальників її унікального таланту.

Перший Фестиваль сірникових рекордів відбувся в Києві 2 березня у Міжнародний день сірника. Майстри зі всієї України з’їхалися до столиці в Міжнародний день сірника для того, щоб продемонструвати свої творіння з сірників. І до чого тільки не додумається наш народ. Із звичайнісінького сірника можна творити: кораблі, будівлі, картини і навіть музичні інструменти. Шість рекордів зафіксували представники Національного реєстру рекордів України.

Для України вже стали традиційними презентації культурних надбань національних спільнот. Усі народи, що проживають на території нашої країни, хоч і різного національного походження, але є єдиною українською родиною. 1 березня 2018 року в Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка відбулося відкриття мобільної виставки світлин та документів «Німці в Україні: історія і культура» за сприяння голови Міжнародної громадської організації «Товариство німців України — «Відергебурт» Володимира Піньковського.

Вся прогресивна громадськість України 21 лютого 2018 року відзначала Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді в Бангладеші цей день став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Міжнародний день рідної мови, починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

Із трьох родин, які рятували приречених, вони були другими, проте найсумліннішими. Відчували свою відповідальність не лише за життя, а й за подальшу долю врятованих. Після війни ініціювали судовий процес і свідчили на ньому, щоб єврейське дитя повернулося до своєї матері.

В сумний літопис нацистського терору на окупованих територіях увійшли як символи масового винищення мирних людей білоруська Хатинь зі 149 мешканцями, убитими карателями-колабораціоністами, чеська Лідіце зі 320 жертвами, французький Орадур, де есесівці знищили 642 особи. Однак страшна документальна правда свідчить — найбільша одномоментна каральна акція нацистів проти мирного населення відбулася 1—2 березня 1943 року в Корюківці на Чернігівщині. Тоді близько 7000 жителів були розстріляні або спалені заживо в цьому поліському містечку!