Інтернет все більше захоплює, разом з тим позбавляє можливості розподіляти час для інших творчих справ. Тривале просиджування перед комп'ютером може призвести до так званої комп’ютерної залежності, яка наступає досить швидко. І як негативні результати: погіршення зору, постави, безсоння, головні болі, тривожність, перенапруження, заниження самооцінки, особистісні комплекси, агресивність, проблеми соціалізації.

Так сталося, що на моєму життєвому шляху з’явилася чарівниця цієї розкішної кольорової палітри Ганна Миколаївна Самарська. Завдяки цій художниці я не тільки відчула творчий потяг до цього унікального виду мистецтва, а й отримала наставника, друга.

У спеціалізованій школі №96 з поглибленим вивченням російської мови відбулося Свято останнього дзвоника. Для одних цей день — початок веселих канікул, а для інших — бентежна мить... Це свято, яке ніякий дощ не може зіпсувати, воно залишається в пам’яті випускників та їхніх батьків назавжди.

Поезія Тетяни Майданович — це поезія серця, поезія духу. Це постійний діалог з Богом, в якому срібнотонно звучать сповідально-молитовні інтонації, в ньому туга за Любов’ю, Добром, Надією, Красою.

30 квітня 2017 року на 82-му році життя відійшов у вічність легендарний український поет, голова Правління Українського фонду культури, який 30 років опікувався ним, дотримуючись свого життєвого і мистецького кредо: «Писати, як живеш, а жити, як пишеш».

Кожного свідомого українця хвилює, насамперед, питання здоров’я своїх діточок, близьких та рідних, якість продуктів харчування та води, добробут. Але, на жаль, не часто ми замислюємося про чи не найголовніше у житті кожного з нас, про те, який стан навколишнього середовища, в якій сфері буття ми перебуваємо та виховуємо майбутні покоління?

Ця неурядова, неприбуткова громадська організація опікується 150 малозабезпеченими людьми поважного віку, ветеранами війни і праці, які своє життя віддали добробуту та процвітанню України. Наш девіз: «Допоможи сам собі та ближньому!», «Якщо не ми за себе, то хто ж?!». Фонд живе досить активно. Як люблять стверджувати ветерани: «Ми не виживаємо, а живемо».

Петро Володимирович Нестеренко, член Національної спілки художників України та президент Українського екслібрис-клубу, кандидат мистецтвознавства і завідувач проблемної науково-дослідної лабораторії На­ціональної Академії образотворчого мистецтва і архітектури, митець і просто людина, знана у світі українського екслібриса, десятиріччями збирає у свою історичну скарбничку унікальні свідоцтва про розвиток вітчизняної графіки та книжкових знаків ще за часів сивої давнини — від Київської Русі — до сьогодення.

Предмети побуту й промислу народів світу, одяг, прикраси з кістки й бурштину, засоби пересування й особливо маски, вразили уяву й спонукали до творчих пошуків. Так з’явилися cерії графічних і живописних творів, домінуючими серед яких були маски народів світу.

Урочище Церковщина (ху­тір Вільний) — дуже цікава місцевість, яку слід відвідати. Перша назва цієї території — Гнілець (ХVІ—ХVІІІ ст.) поширювалась і на частину прилеглих до урочища заболочених земель (береги р. Віти). Протягом XIX ст. урочище мало назву Гадючий яр (через велику кількість змій). Сучасна назва з’явилася на початку ХХ ст. і пов’язана з виявленими залишками кам’яного храму — «церковищем». Адреса: м. Київ, Дніпропетровське шосе, 3. Про походження назви «Хутір Вільний» існують три версії. За однією з них, Церковщина, перебуваючи на старій Обухівській дорозі, слугувала форпостом міста. Тут люди відчували себе вільно, розкуто, а за несення сторожової служби на прикордонній смузі вони були позбавлені від сплати податей та інших повинностей. Звідси і назва місцевості — хутір Вільний.

200-річчя від заснування Рішельєвського ліцею В Одесі 14 травня 1817 року було створено престижний навчальний заклад закритого типу — ліцей. Назвали його на честь генерал-губернатора краю Армана Еммануеля дю Плессі Дюка де Рішельє, який заснував у місті шляхетний інститут (1805) та комерційну гімназію (1806).

Щоб зрозуміти біль чи розділити радість іншої людини, цілого народу, потрібно почути це серцем. Про що й свідчить міжмузейний проект-діалог української та кримськотатарської культур «Чумацький шлях», який проходить у столиці України. Ідея проекту в Рустема Скибіна та Георгія Браіловського виникла після перемоги Джамали на Євробаченні. А відторгнення Криму до Росії породило чимало дискусів на тему, кому належить стародавній півострів, розташований на півдні України.