Міжнародний фестиваль «Музика Шопена просто неба»

Найкращі виконавці класичної музики вже традиційно приїдуть 22-23 червня 2019 року на VІ Міжнародний фестиваль «Музика Шопена просто неба» в історико-культурному комплексі Замок-музей Радомисль. В ці дні, під відкритим небом, у виконанні віртуозів будуть лунати геніальні твори польського композитора Фредеріка Шопена. Незмінними резидентами фестивалю будуть: солістка Національної філармонії України — Інесса Порошина та лауреатка і призер міжнародних конкурсів — Тетяна Шафран.

Запрошуємо відвідати Замок-музей Радомисль

Замок-музей Радомисль за підтримки Українського Культурного Фонду створює іноваційний культурний продукт – аудіоекскурсії з елементами інтерактиву. У вересні-жовтні цього року будуть започатковані аудіоекскурсії унікальним Музеєм української домашньої ікони у Замку Радомисль. Першими, хто безкоштовно відвідає інтерактивні екскурсійні маршрути будуть школярі, студенти, військові Житомирщини та Київщини. Під час туру Замком-музеєм Радомисль кожен відвідувач зможе самостійно рухатись за допомогою інтерактивної карти, прослуховуючи при цьому інформацію про локації та об’єкти за допомогою аудіогіда трьома мовами – українською, англійською та російською.

МУЗИКА ШОПЕНА ПРОСТО НЕБА

Упродовж двох найдовших літніх вихідних в історико-культурному-центрі Замку-музеї «Радомисль» звучала музика Шопена. Цього року відбувся VI міжнародний фестиваль «Музика Шопена просто неба». На острові любові, за білим роялем Yamaha відомі музиканти, віртуози, лауреати міжнародних конкурсів, піаністи і просто талановиті діти з Києва, Бахмута, Вінниці, Житомира виконували твори композитора. Серед поважних гостей – Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто, Надзвичайний і Повноважний Посол Бельгії в Україні Алекс Ленартс, Голова Федерації «Жінки за мир у всьому світі» Тетяна Коцеба, Голова Управління Федерації Всесвітнього миру в Україні Михайло Ільїн разом з дружиною і сином, Голова Спілки жінок України Леокадія Герасименко.

Чи можна виростити дитину без пустушки?

Поки ми чекали на народження малюка, я і не задумувалася, чи потрібна йому пустушка. Хоча, купуючи речі для малюка, ми захопили і її. В пологовому будинку педіатр була налаштована рішуче: ніякої пустушки, краще зайвий раз прикласти до грудей. І тут я задумалася: чого ж лікарі так категорично налаштовані? Вже вдома, прочитавши статті і методичну літературу, я зрозуміла. Виявляється, що на це, справді, є вагомі причини:

Вітаємо Богдана Миколайовича Гориня з отриманням Національної премії імені Т. Г. Шевченка

Щороку ми відзначаємо в Україні чимало вагомих історичних подій. 2019-й наповнений неймовірно знаковими датами, серед яких слід назвати День народження Кобзаря, до якого приурочений урочистий захід вручення Національної премії ім. Т. Г. Шевченка за творчі досягнення в галузі літератури та мистецтва. Секція критики та мистецтвознавства КОНСХУ мала честь привітати лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка відомого публіциста, громадського, політичного діяча, мистецтвознавця, науковця, дослідника Богдана Миколайовича Гориня. Львівський дисидент та журналіст, активний учасник шестидесятників та національно визвольного руху за свої антирадянські погляди пройшов табори Мордовії, вистояв і спрямував свою потужну енергію на духовне відродження української нації. Його наукова розвідка у вигляді есе-колажу «Святослав Гординський на тлі доби» відзначена самою престижною премією України.

Податкова пільга працюючим батькам

В умовах суцільного падіння рівня життя серед переважної більшості населення є простий і цілком законний спосіб збільшити свої доходи ― оформити податкову соціальну пільгу. Так, для працюючих батьків, які мають 2 і більше дітей віком до 18 років, є можливість зменшити податок із заробітної плати та надати до бухгалтерії за місцем роботи необхідні документи.

Чаклун у балахоні П’єро

Олександр Вертинський — легендарний співак, композитор та засновник естрадного жанру, якому французи надали вишукане ім'я chanson, нарешті повернувся до Києва. Його бронзова постать прикрашає Андріївський узвіз і радує киян та численних гостей міста. Відкриття пам'ятника видатному киянину припало на 21 березня цього року з нагоди 130-річного ювілею від дня його народження, а в Музеї однієї вулиці відкрилася виставка «Киев — родина нежная» на зворушливі поетичні рядки ювіляра, присвячені рідному місту. Біля витоків цієї славетної події — колекціонер Олександр Брей та скульптор Борис Довгань. Природно, що не обійшлося й без романсів Вертинського у виконанні співака El Kravchukа. Час виявив надзвичайну прихильність до мистецтва Вертинського: жодна сучасна енциклопедія не може заперечувати його права на власне місце в історії культури. Напевно, винятковий феномен популярності цього артиста ще й досі не розгаданий. Його мистецтво не перетворилося на «музейний» експонат — воно живе не тільки на платівках, у книгах і в пам'яті вдячних шанувальників, але й надалі житиме у серці кожного з нас…

Моя мама — найкраща

Кожному відомо, що немає на землі ближчої та ріднішої людини, ніж мама. Я хочу розповісти про свою Маму, мою найближчу і найріднішу людину в світі, яку я безмежно люблю і поважаю. Мама... Це перше слово, яке я сказав, думаю, усвідомлено звертаючись до неї. Я й досі пам’ятаю себе маленьким хлопчиком, який сидить у мами на руках, ніжно обвивши мамину шию своїми теплими рученятами. Все, що відбувалося навколо мене, пов'язане з присутністю мами, інакше і бути не може: перші кроки, щасливі усмішки, перші прикрощі і невдачі, перша розбита мною тарілка…. Із самих перших хвилин нашого життя ми оточені її теплом і турботою, й, стаючи старшими, ми довіряємо їй наші таємниці та страхи, ділимося своїми враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку й розуміння. Моя мама — найкраща, бо вона красива, ніжна, позитивна, приємна у спілкуванні людина.

«Я вірю в те, що ми змінимося…»

Так написала молода поетеса Катерина Лук’яненко у своєму збірнику «Революція свідомості». Її творчий шлях почався цілеспрямовано та швидко набрав темпи… Світогляд мисткині сформувався у рідному історичному місті Ромни з унікальними скіфськими курганами, романтичними узбережжями річок Сули та Роменки, під дзвін золотих куполів Святодухівського собору, свідка вагомих доленосних подій українського народу. Сенсом життя Катерини Лук’яненко стала творчість, свої мистецькі надбання вона щедро передає молодому поколінню як керівник танцювального ансамблю «Віват!», без виступів якого не проходить жодне свято рідного міста.

Пам’ятна дошка Поету, Герою

На фасаді будинку «Українського Фонду культури імені Бориса Олійника» встановлено й відкрито пам’ятну дошку українському поету, письменнику, почесному академіку Академії мистецтв України, Герою України — Борису Іллічу Олійнику. На запрошення доктора історичних наук, професора Володимира Ляхоцького святійший Патріарх Філарет відкрив і освятив меморіальну дошку. У відкритті взяли участь: дружина — Тамара Олійник, чинний директор Фонду Олександр Бакуменко, відомі українські письменники, художники, вчені, друзі та знайомі українського поета. Святійший Владика у вітальному слові сказав, що пам’ятає Бориса Олійника як великого сина України, який ще у радянські часи відстоював українську мову й культуру:

Літні мотиви в акварелях Олени Хмель

Молода художниця Олена Хмель народилася у місті Саки (АР Крим). Ще на початку свого яскравого життя вона інтуїтивно тягнулася до мистецтва. А отже, з часом вирішила, що навчатиметься академічному мистецтву у професіоналів. Спочатку вона набула знань, умінь, навичок у майстерні відомої художниці В. С. Снєговської, після — вступила у Сімферопольське художнє училище ім. М. С. Самокиша, ну а потім в Національну академію мистецтва та архітектури (Кримська філія). За роки навчання юна художниця пройшла через формування навичок у різних напрямках мистецтва, проте по-справжньому її зачепив саме акварельний живопис. Невипадково саме він, адже як можна не звернутись до акварелі, знаходячись від народження у мальовничому Криму. Олена є учасницею багатьох всеукраїнських пленерів та більш ніж десяти виставок, її роботи присутні у чотирьох каталогах, які представляють український живопис для Європи та світу.

Життя як легенда

До 100-річчя від дня народження Данила Бакуменка Схиляються білокорі берізки, шепочуть листочками верби, кивають поважно гіллям столітні дуби. І яскравіє тепле сонце. Його промені освічують і освячують величний обеліск Доброї людини, знаного письменника, великого життєлюба, наполегливого трудівника і звитяжного захисника Вітчизни. Величний пам’ятник — це пам’ять вдячних нащадків: рідних синів та онуків, односельців, жителів Слобожанщини і всієї України. Провідний харківський скульптор Фелікс Бетліємський розгорнуто подав у своїй скульптурі велич, розмах думки, світлий погляд і велике душевне багатство, яке просвічує через мудрі добрі очі, величну і незрівнянну постать людини суворої долі, людини, яка увібрала в себе весь цвіт мудрості й натхнення, любові та самовідданості.

Як воно, бути заробітчанином?

При висвітленні цієї теми чомусь одразу згадалася картинка з інтернету, де чоловік, одягнений у форму зварювальника, лопатою згрібає гроші на величезну купу, і підпис до неї: «Заробітки очима тих, хто ніколи на них не був». Чиста правда. Яка вона — робота за межами батьківщини, знають лише ті, хто працював тут. Без знання мови, приїхавши вперше до Польщі, приходиться дуже важко, це знаю з власного досвіду. Зараз ми з чоловіком та народженим вже тут сином живемо в Польщі 3 роки, але перший свій приїзд сюди пам’ятаю до сьогодні.

Переваги в роботі сумісникам-переселенцям

Робота за сумісництвом є цілком законним способом поповнення сімейного бюджету. Порівняно із більшістю «звичайних» працівників-бюджетників, для переселенців діють додаткові можливості та переваги. Наскільки ними реально скористатися внутрішньо переміщеним особам, як роботодавці зможуть втілити це на практиці? Про це й поговоримо.

Майстриня плетіння з паперової лози

Любов Вікторівна Таран народилася 15 квіт- ня 1975 року в місті Тараща Київської області. Після закінчення школи навчалася у Полтавському кооперативному інституті за спеціальністю «Технологія консервування». Працювала у селі Велика Березянка Таращанського району у цеху з виробництва безалкогольних напоїв. У 2007 році вийшла заміж. Купили разом з чоловіком будинок і стали жити в селі. Має синочка Іванка. Випадково у Інтернеті побачила вироби з газетної лози. Дуже сподабалося. Подивилася майстер-клас і почала творити красу руками.

Петро Ільченко: «Найкращі ліки від хвороби — любов та увага»

На камерній сцені Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Сторонні серед нас» за п’єсою сучасного канадського драматурга Аарона Бушковськи. Режисер-постановник — Петро Ільченко. Режисер зізнається, що вже сама назва розкриває ідею твору. Прем’єра вистави власне стала черговим подарунком для режисера. Нещодавно Петро Іванович відзначив своє 65-ліття.

Від гармонії в сім’ї до гармонії у світі

Громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі» та «Глобальна мережа жінок за мир» проводять ці заходи упродовж 12 років. Відкрила конференцію Ольга Богомолець, народний депутат України, Голова комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, мама чотирьох дітей. «Одним з ключових напрямків діяльності «Федерації» є підвищення ролі жінки і матері у сприянні миру та стабільності, — говорить Тетяна Коцеба, Голова Правління «Федерації жінок за мир в усьому світі», мама п’ятьох дітей. — Щоб досягти миру, його треба будувати за допомогою любові. Людство — це сім’я, розширена таким чином, щоб охоплювати всіх і кожного. Людина має бути здатною любити все людство так, як дружина любить свого чоловіка, як діти люб- лять батька та матір. Живучи заради всіх людей світу так само, як батьки живуть заради своїх дітей, така людина принесе гармонію всьому світу».

Жінка-берегиня: від гармонії у сім’ї до гармонії у світі

13 травня 2019 року у Київському університеті імені Бориса Грінченка відбулась міжнародна конференція «Жінка-берегиня: від гармонії у сім’ї до гармонії у світі» з нагоди міжнародного Дня матері. Організатором виступила Громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі». Вже 12-й рік Федерація жінок проводить заходи, які об’єднують жінок різних за фахом, світоглядом, але об’єднаних спільною ідеєю про досягнення миру за допомогою любові до всіх і кожного.

«Дарничанка» скликає друзів

Заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Дарничанка» вміє створити свято й полонити своєю майстерністю глядача. Коли співає «Дарничанка», зали переповнені. Глядачі одухотворені. Оплески найгучніші. Враження найприємніші. Керівник ансамблю Петро Андрійчук, заслужений працівник культури України, професор Київського національного університету культури і мистецтв любить і вміє дарувати свято. Цього разу на гостину він запросив народний ансамбль танцю «Київ-Політ» Центру культури «Святошин» (керівник Михайло Кадученко, концертмейстер Віталій Бондаренко). Наприкінці концерту директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень, заслужений працівник культури України Микола Пересунько вручив посвідчення про присвоєння ансамблю «Київ-Політ» звання «Народний колектив». Цю звістку учасники колективу й гості зустріли бурхливими оплесками.

Чорнобильщина… SOS!

Це було давно… Ніч… 26 квітня 1986 року… І почався в світі новий час — до і після… Правда і кривда… Боротьба за правду «знизу» і брехня «зверху»… Сталася техногенна безпрецедентна катастрофа, але забули «верхи», що у важкі для країни часи тільки гуртом можна подолати майже всі негаразди. Одночасно сталася катастрофа духовна. «Верхи» боялися за свою шкуру, за своє крісло, за свій партквиток. За совість не боялися, бо вона щезла після усвідомлення особистої відповідальності (якщо взагалі «верхи» були знайомі з такою категорією, як совість). Настала чорнобильщина…

Таємниця «солодкоголосого лебедя Ейвону»

Однак всесвітня слава цього дивовижного митця ренесансної доби увійшла в явне протиріччя із браком біографічних фактів про людину, яка народилася понад 450 років тому у Стратфорді-на-Ейвоні. Кричуща невідповідність його творчого спадку легенді про нього спричинила так зване «шекспірівське питання» та поділила шекспірознавців усього світу на стратфордіанців та антистратфордіанців. Його життя та смерть оповиті ореолом таємниці: є тільки ім'я — одне ім'я без плоті й крові. Мабуть, у тому й полягає драма історії, що западини історичної пам'яті заповнюють легенди, які претендують на роль істини. Мозаїка з фрагментів історичної правди та примхливих фантазій властива й легенді про Шекспіра, яка набувала свого канонічного вигляду протягом трьох століть. Та головне про людину зі Стратфорда висловив французький шекспірознавець Іполит Тен: «Ми знаємо лише те, що він народився, одружився та приїхав у Лондон, доопрацьовував чужі п'єси, писав свої, заповідав родині майно та помер». Чи не замало для біографії генія?

Шевченкіана. Українська пісня в Намюрі

На моєму столі лежить платівка — «Українська церковна музика», яку виконує бельгійсько-український хор імені Тараса Шевченка. Час від часу цей дорогоцінний подарунок повертає мене у спогади. Особливо у ці весняні шевченківські дні. Нещодавно, перебуваючи в чудовому місті Намюр, що у Бельгії, вдалося познайомитися з дружиною керівника бельгійсько-українського хору імені Тараса Шевченка Мішелін Світий-Вандам (Micheline Swityj) та учасницями хору Бертою (Berthe Goffin) і Жаклін (Jacgueline Roman). Ведемо розмову за кавою у затишному дворику Берти і Жаклін. Чудовий вид на сад, який охоплює панораму, де тихо несе свої води річка Маас. Бельгійсько-український хор імені Тараса Шевченка в Намюрі у 1972 році створив українець пан Романа Світий та його дружина Мішелін Вандам. На жаль, кілька років тому пан Роман пішов із життя, залишивши добрий слід і найбільше багатство — збережені українські церковні пісні у виконанні бельгійсько-українського хору імені Тараса Шевченка. Майже півстоліття тому для Бельгії то був маленький експеримент, — хор, в якому лише українською співали переважно бельгійці. Хор успішно виступав у різних країнах Європи, навіть записав платівку з українською церковною музикою.

Ветерани — майбутнім захисникам України

Напередодні Дня захисника України на площі Конституції, що біля Верховної Ради, відбулася подія, яка, без сумніву, запам’ятається не тільки її учасникам, а і численним гостям. Бо саме там, в той незабутній день, пройшли посвяту в кадети учні ліцею-інтернату №23 «Кадетський корпус». Щоб привітати майбутніх захисників, на урочистості завітало багато почесних гостей. Це представники влади, відомі військові й митці, які спостерігали, як курсанти під звуки маршу впевнено крокували по плацу, а потім з ученицями цього ж ліцею, тримаючи осанку, кружляли під відому мелодію вальсу.

Інтернаціональне виховання молоді

У навчально-виховному комплексі «Домінанта», який вважають одним із найкращих сучасних закладів освіти Києва, відбувся цікавий культурно-просвітницький захід — презентація проектної роботи родини 5-А класу, спрямованої на розширення знань молоді про одну із європейських країн. В оригінальному сценарії була подана розгорнута інформація про Болгарію, її історію, культуру, досягнення у соціально-економічному розвитку. Організатори заходу здійснили фантастичну подорож у казковому шкільному автобусі до сонячної Болгарії, під час якої відбулася змістовна розповідь про державний прапор та герб країни, «екскурсанти» разом заспівали Державний гімн, пісню «Мила Батьківщино».

Високе визнання та шана

21 березня 2019 року, в Міжнародний день рідної мови, в Будинку письменників України відбувся урочистий вечір-концерт, присвячений цій знаменній події, який розпочався із вшанування та нагородження високими церковними нагородами визначних сіячів рідного слова, відомих письменників України, а також меценатів представником Православної церкви України. Серед нагороджених була видатна поетеса, надзвичайна, сильна духом, мужня, волелюбна, але дуже скромна і ніжна жінка, жінка-весна, жінка-матір, найказковіша у світі бабуся, одна з найкращих письменниць України ХХ—ХХІ століть, член Національної спілки письменників України, головний редактор видавництва «Криниця» (2002—2016 рр.), лауреат літературної премії Дмитра Луценка (2012) Тетяна Майданович.

Без минулого немає майбутнього

Уже в шостий раз у ліцеї-інтернаті №23 «Кадетський корпус» Шевченківського району м. Києва та Київському міському Будинку ветеранів з 21 до 23 березня 2019 року відбувся VІ Відкритий всеукраїнський фестиваль-конкурс військово-патріотичної пісні «Пам’ять серця», присвячений Дню пам’яті та примирення, вшануванню захисників Батьківщини різних поколінь. Фестиваль-конкурс військово-патріотичної пісні «Пам’ять серця» проводився з метою підняття престижу професії військового, сприяння покращенню військово-патріотичного виховання майбутніх захисників Батьківщини, вшанування пам’яті захисників Батьківщини за незалежність і свободу України у роки Першої та Другої світових воєн і у наш час, віддання глибокої шани і поваги ветеранам та учасникам бойових дій на території інших держав, учасникам бойових дій на Сході України, розвитку духовності, здібностей і талантів військових ліцеїстів, вихованців кадетських та козацьких класів навчальних закладів силових структур України, учнів загальноосвітніх закладів України, налагодження творчих контактів з відомими представниками культури і мистецтва нашої держави.

Творчість та натхнення — сенс життя

Нещодавно відзначила свій день народження моя улюблена художниця, чарівна жінка, талановитий педагог живопису (творча майстерня «ТриТОН») Тетяна Мельничук. Родовід мисткині починається з міста Шостка Сумської області, а потяг до творчості вона відчула з родинного оточення, від діда В. Непомнящого та батька, який прекрасно малював. Навчання у талановитих митців Харківського художньо-промислового інституту Т. Лещенка, Н. Тригуб, С. Чередніченка, С. Єгорова, В. Чаус сформували впевнений стиль живопису, в якому промовляє суто жіноча лірична тональність. Живопис прозорий, світлий, наповнений красою та поглибленим філософським тлумаченням життєвих колізій. Ось чому її жанрові картини так хвилюють почуття, виховують любов до родини, рідного краю, спонукають бути вдячними своїм батькам за життя.

Історія. Духовність. Мистецтво

Ми живемо в непростий період формування українського суспільства, спрямованого на європейський рівень. Державні, громадські організації шукають шляхи ствердження іміджу України у світовій спільноті. Так був влаштований творчий проект «Храми України», в організації якого прийняли участь Київська православна богословська академія, Михайлівський Золотоверхий монастир, Громадська організація «Сумське земляцтво у місті Києві», Київська організація Національної спілки художників України, яка відзначає свій 50-річний ювілей. На ІІІ Всеукраїнській науковій конференції для молодих учених та студентів «Українська православна богословська думка в загальнохристиянському контексті» прозвучала доповідь кандидата історичних наук Ю. Кухарчука «Дорога до храму» та презентована виставка художніх творів «Храми України», присвячених українському патріоту, археологу, мистецтвознавцю, музеєзнавцю, вченому світового рівня М. О. Макаренку (1877—1938).