Громадяни глобальної країни

В кінці 1990-х до соціологічного обороту увійшло поняття «глобалізація», яке стали використовувати не лише вчені, але і всі — від політиків до засобів масової інформації. Світ поступово і неминуче стає одним цілим — однією глобальною країною. Про це свідчать різні процеси і тенденції по всьому світу.

«Якщо людина здорова душею, то й роботи в неї яскраві»

Художник працює в галузі станкового живопису і графіки. Віталій Мовчан — випускник Київського художнього інституту, член Національної спілки художників України. Бере участь у всеукраїнських та міжнародних виставках, аукціонах. Його роботи є в музеях України, приватних збірках США, Франції, Японії та інших країн світу. На виставці художник представив живопис. Картини Віталія Мовчана світлі, яскраві, наповнені теплом і любов’ю.

Новгород-Сіверщина – наша рідна земля

24 квітня 2018 року за ініціативи президента Київської торгово-промислової палати Засульського М. В. відбувся круглий стіл «Моя Новгород-Сіверщина – моя рідна земля», на яку зібралося земляцтво Новгород-Сіверського осередку Товариства «Чернігівське земляцтво». З вітальним словом виступив заслужений економіст України Микола Васильович Засульський, який щиро вітав своїх земляків у дружньому колі, які вже вкотре збираються разом, щоби порадіти за успіхи спільної роботи, відпочити в родинному колі, послухати тиху українську пісню, поетичне слово та просто поспілкуватись.

СВІТОВА СПІЛЬНОТА ЗНАТИМЕ ПРАВДУ ПРО УКРАЇНУ

Знов весна в Україні. Та, попри всі сподівання, вона не несе довгоочікуваний мир на Донбасі. Більш того, ситуація загострюється і, як не дивно, разом з тим стрімко згасає інтерес до нас світової спільноти. Українці лишаються сам на сам із бідою. Тому Громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі», яку очолює Тетяна Юріївна Коцеба, черговий раз піднімає питання миру на найвищий рівень і робить все можливе, аби прискорити миротворчий процес. У межах щорічної міжнародної конференції, що зібрала біля тисячі делегатів з різних куточків України, а також представників різних держав світу, здійснилося важливе виїзне засідання у Київську область, з метою поглиблення співробітництва на підставі побаченого і почутого від самих потерпілих під час конфлікту на Донбасі.

Педагогічний календар. Червень 2018

90 років від дня народження Семена Гончаренка (1928—2013), українського педагога, методолога педагогічної науки. 130 років від дня народження Олександра Янати (1888—1938), українського агронома, ботаніка, педагога, краєзнавця. 120 років від дня народження Тетяни Бугайко (1898—1972), українського педагога, методиста, літературознавця, першої в Україні жінки-доктора педагогічних наук. 175 років від заснування Одеської школи для глухонімих дітей. 110 років від заснування у Києві Фребелівського жіночого інституту для підготовки виховательок дитячих садків.

Дитячий фестиваль «Диво UA»

1 червня 2018 року в Українському Кризовому медіа-центрі міста Києва Мистецьке об'єднання «Народна філармонія» презентувало збірку українських дитячих пісень «Диво UA», присвячену Дню захисту дітей. Фестиваль «Диво UA» проходив 11 травня у концертному залі Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім». На фестивалі було встановлено рекорд України – проведено найдовший дитячий пісенний марафон, що тривав 4,5 години. Організатори фестивалю – заслужена артистка України Руслана Лоцман, Мистецьке об’єднання «Народна філармонія» отримають сертифікат встановленого рекорду України.

Успішні сім'ї, батьки та діти

Діти – найцінніший скарб батьків і суспільства в цілому. Усвідомлення цього сприяє появі у них почуття відповідальності за покоління, котре підростає, і бажання виховати успішних дітей. Зрозумілим є те, що для досягнення необхідного результату треба докласти зусиль, але яких саме, ми дізнаємось з вуст мам, чиїх діток уже можна вважати успішними.

Твір про маму: "Моя мама — найкраща!"

Кожному відомо, що немає на землі ближчої та ріднішої людини, ніж мама. Із перших хвилин життя ми оточені її теплом і турботою, ділимося з нею своїми таємницями й враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку та розуміння з її боку. Я хочу розповісти про свою маму, мою найближчу й найріднішу людину. У моєї матусі дуже цікаве й таємниче ім’я Наталія, що означає «рідна». Моя мама має довге чорне волосся й красиві карі очі. Добра і справедлива, ласкава і серйозна, смілива і ніжна, сильна і чуйна і ще, ще… так усього багато, — і все це разом, одночасно! Мама — учитель за покликанням. Її поважають колеги, люблять діти, яких вона навчає. У мене є ще братик і сестричка. Про всіх нас матуся неабияк піклується: ночі не доспить, коли, не дай Боже, хто з нас хворіє, турбується про своїх діток, докладає багато зусиль, щоб ми видужали. Приготує смачні страви, допоможе виконати домашнє завдання. Мама зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо вислухає. Із нею можна поділитися своїми сокровенними думками, адже вона найкращий порадник та друг. Своїм лагідним теплим словом загоїть усі наші рани, пригорне до себе, поцілує — і так тепло стає на душі. Я не уявляю свого світу без найріднішої людини. Адже для мене моя мамочка — найкраща.

Данило Карачевський: «Не бійтесь змінювати своє життя»

Зустріч з Данилом Карачевським відбулася на одному з концертів у Будинку вчителя, які зазвичай проводить Ірина Миколаївна Персанова — педагог вокалу, заслужена артистка України. На концерті ми були просто заворожені однією з кращих, на мій погляд, пісень Данила з мюзиклу Notre Dam de Paris — Le temps des cathedrales. Склалося враження, що Данило вже такий маститий та відомий молодий співак, і здивування, що раніше не чула його чарівного голосу. Під час подальшого знайомства я дізналася, що Данило із задоволенням навчається на 3-му курсі факультету аграрного менеджменту в НУБіП Украіни. Отримує знання з різних дисциплін, спілкується з цікавими людьми — як студентами, так і викладачами. В майбутньому хоче знайти гідну роботу по спеціальності, але музикою буде займатися і надалі, адже для нього це щось більше, ніж просто хобі. «Я цим живу! Я намагаюся добре вчитися у ВУЗі, займатися музикою і працювати! Хоча іноді буває дуже важко, але я розумію, що усе це мені знадобиться у майбутньому. Якщо є бажання, то можна встигнути все», — каже Данило.

Дивосвіт Світлани Садовенко

Є люди, у яких гармонійне все: врода, талант, розум, навіть прізвище та ім’я. Від першої хвилини спілкування телефоном, почувши привітний голос, тембр якого ніби огортає тебе якимось домашнім затишком і теплом сімейного вогнища, вже хочеться познайомитися з цією людиною і при зустрічі переконуєшся, що саме такою і уявляла: світлою білявкою, із сонячною лагідною усмішкою, що ніби злегка зачепилася за куточки вуст, а очі – аж сяють, випромінюючи чи то радість, чи, власне, її оптимістичний характер, та, безумовно і однозначно, – позитив. Український музикант, педагог, культуролог, кандидат педагогічних наук, доктор філософії, має два вчених звання – доцент і старший науковий співробітник. Заслужений діяч естрадного мистецтва України. Громадський діяч. Працює на кафедрі естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Автор понад 150 наукових та науково-методичних праць. А ще – чудова дружина і багатодітна мама великої родини з тепло-ласкавою назвою «Ладоньки». Особистість багатогранна, творча, неординарна.

Перемоги дітей на конкурсах — соціальні пільги?

Сьогодні участь дітей у різних конкурсах та змаганнях не лише розвивають особистість, дають певні творчі та професійні результати. Звернімо увагу на соціально-правові можливості оздоровлення і відпочинку для переможців конкурсів, олімпіад і не тільки. Чимало батьків цікавляться тим, куди можна відправити на відпочинок дитину. Хтось віддає її до шкільного табору відпочинку на 2 тижні, дехто отримує путівку до санаторію. А іншим пощастить потрапити до Українського дитячого центру «Молода гвардія»?

Твір про маму: "Найдорожча людина на Землі"

Мама — найдорожча людина на Землі. Вона справжня чарівниця, завжди творить дива, за що б не взялась. Мамуся завжди поряд зі мною: коли я хворію, коли йду зі школи або біжу на гурток по танцю чи малюванню, коли я приходжу додому. Ти допомагала мені носити ранець, допомагала у навчанні, складати рюкзак та гралася зі мною, вчила зі мною вірші, готувала мені різні смаколики. Не знаю, як у кого, а тебе, моя ненько, я ніколи не бачила без роботи. Жодної хвильки не знаючи відпочинку, твої руки знаходять роботу. То щось переш, то прибираєш, чи просто поливаєш квіти. Так багато в житті переробивши, твої руки не зупиняються, вони постійно в роботі, і та робота нагадує мені якесь священне дійство. Ці руки завжди пахнуть чимось. Чи свіжовипраною і щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, то кропом чи петрушкою, і терпким грудинням огірків, або яблуками, грушами чи м’ятою, трояндами з клумби у дворі. Пахнуть шпарким морозцем і снігом, першими весняними бруньками.

ЖІНКА і 11-та ВЕСНА

Власне, 11 весен найбільше звучать такі слова, як «Жінка», «Культура миру», «Чарівність», «Милосердя»… Бо саме весною, щороку, в Києві відбувається подія міжнародного масштабу — конференція, у якій беруть участь представники громадських організацій, державних установ, парламентарії, видатні митці, науковці, освітяни, а також численні гості з Європи, Японії та Південної Кореї. Цьогорічна 11-та конференція «Роль жінок у поширенні культури миру», що пройшла під орудою МГО «Федерація жінок за мир у всьому світі» була унікальною в усьому. Починаючи від погоди, коли за півгодини до дійства, нізвідки набігла гроза, яка так намагалась «завадити» святу. Утім, незважаючи на проливний дощ, у заповненому вщент приміщенні Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України, у так званому Жовтневому палаці захід розпочався вчасно і був доволі насиченим. І цікавим.

50-річний ювілей тріо «Золоті ключі»

Час невблаганний, він вбирає в себе всі події, що трапляються у нашому житті, розкладає по поличках прожитих років, може дещо приховати, щоб потім ми згадали, осмислили, пережили наново. Так і цього разу прийшов наш півстолітній ювілей єднання з українською народною піснею, яка привела нас до вічності, подарувала відчуття безсмертя людського духу та власну гідність, і, нарешті, національну свідомість. Все складалося за велінням Всевишнього, бо ніхто, до кого б ми не зверталися, щоб відзначити цю дату, сприяли у допомозі. Так, «Національний центр української культури «Музей Івана Гончара» під керівництвом Петра Гончара, його заступниці Тетяни Пошивайло, всього колективу цього потужного закладу подарував нам свій вихідний день 4 червня, щоб у колі друзів відзначити 50-річчя створення вокального, акапельного тріо «Золоті ключі» у складі Героя України, народної артистки України Ніни Матвієнко, народних артисток України Марії Миколайчук та Валентини Ковальської.

Духовні образи

Є живописці, які здібні вразити не тільки своєю неординарною палітрою, а й вплинути на нашу свідомість вагомою інформацією. Такі, Богом відзначені самородки, здібні піднімати важливі теми, які формують художні смаки та духовний розвиток суспільства в цілому. Твори цих художників стають складовою культурного надбання усього українського народу. Саме до таких митців відноситься Ольга Валер’янівна Карпенко, випускниця Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Нині вона -- старший викладач Національної академії керівних кадрів культури та мистецтва, якій є що передати своїм вихованцям.

Фредерік Шопен допомагає родинам українських Героїв

Як може людина, яка народилася 208 років тому, допомагати сучасним українцям, запитаєте ви? Відповідь проста — завдяки силі культури та мистецтва. Поняття культура охоплює всі сфери людської діяльності, в тому числі економіку, освіту, релігію, науку і мистецтво. Останнє займає в культурі центральне місце. Інакше кажучи, мистецтво становить сутність культури. Культура також формується на основі слів і мови. Сьогодні в світі мова без слів, яку розуміють всі — музика. Безсумнівно, твори Фредеріка Шопена посідають чинне місце у світовій класиці. Ця мова незалежно від національності зрозуміла кожному. Його творчість збагатила світову культуру і залишила послання людству, яке почуло вже багато поколінь.

Коли з роками приходить не лише старість

Я народилася в місті Києві у 1955 році, і скільки себе пам’ятаю – щось робила руками: скриньки з вітальних листівок, вив’язувала собі майже ввесь одяг – сукні, безрукавки, рукавиці, шапки, шкарпетки, костюми тощо. Так само з шиттям – тільки навчилася тримати голку, а вже шила з газет одяг і демонструвала його бабусям по маминій і татовій лініях роду. Мене ніхто не вчив, хіба-що як набирати петлі на спиці та крючком. Наче тільки чогось торкалися пальці – прокидалася пам’ять що і як робити. Якось у початковій школі в 4—5-му класі однокласниця запросила мене до себе додому після уроків. Тільки увійшла до її кімнати -- побачила вишиті подушечки болгарським хрестом. Взяла до рук і ожила пам’ять, зразу ж блиснула думка: як же до цього сама не додумалася? І в нашому домі стали з’являтися вишиті подушки. Геометричні орнаменти придумувала сама – аби були кольорові нитки та шматок тканої тканини будь-якого кольору.

Здоров’я тіла та душі

Мабуть, кожна людина хоче бути здоровою. Здійснення цього природного бажання робить нас по-справжньому щасливими. Здоров’я допомагає нам досягти того, до чого ми прагнемо. Якщо воно дійсно таке важливе для нашого життя, то як стати здоровими? І як бути не лише міцними тілом, але й здоровими в душі?

Родина Суботенків – Феодосій, Марія та їхня донька Ніна: знайдене кохання

«Поранений єврейський хлопець шукав порятунку, а знайшов… наречену. У найтяжчу годину випробувань народилася родина Яні та Ніни із багатозначущим прізвищем – Богорад». Селяни Феодосій Суботенко, його дружина Марія та донька Ніна жили на хуторі Жерембівщина, що на околиці села Лебединці Житомирської області. У липні 1941-го нацистські війська окупували цю територію, а у квітні 1942 року у двері будинку Суботенків постукав поранений солдат, утікач з полону. Він назвався Іваном і попросився заночувати.

ЧИ ЗАКОННЕ ЗВІЛЬНЕННЯ БЕЗ ЗГОДИ ПРОФСПІЛКИ?

Чимало працюючих громадян є членами профспілки. Щомісяця із заробітної плати відраховуються профспілкові внески. А коли дійде справа до звільнення працівника за ініціативи роботодавця? Як має зреагувати профспілка, щоб захистити людину? Які процедури передбачені для роботодавця? Які спірні ситуації створює сучасне життя? Поміркуємо докладніше.

Творіння Господа – людина

Антон Дубішин – герой моєї сьогоднішньої розповіді. Він дуже відкрита людина, проста та жадаюча спілкування зі світом. Від народження Антон – особливий. І таким він сам себе почав усвідомлювати років із чотирьох. У десять місяців лікарі поставили малюкові безповоротний і непоправний діагноз: «Спінальна аміотрофія Вердніга-Гоффмана. Рання дитяча форма».

До 100-річчя В. О. Сухомлинського

Свого часу Антуан де Сент-Екзюпері нагадав світу про «розкіш людського спілкування». З власного досвіду ми знаємо, як буває необхідно висловитися, як хочеться, аби нас почули, як змінюються наші уявлення про світ і нас самих завдяки спілкуванню. Василь Сухомлинський, великий знавець людської душі, писав: «Найвище щастя й радість людська — спілкування з людьми. Педагог наголошував у книзі «Сто порад учителеві»: «Невикорінною духовною потребою будьякої людини є спілкування з людьми, у спілкуванні з ними вона знаходить радість і повноту життя».

Майстриня від Бога

Марія Оліянівна Рубан (дівоче прізвище Лахман) народилася у 1953 році в селі Велика Березянка Таращанського району Київської області в багатодітній сім’ї – 14 дітей, Марія була 10-ю дитиною. Закінчила 8-річну сільську школу і 15-літньою пішла працювати спочатку в сільський дитячий садок, пізніше – на сільську ферму. Вишивати та в’язати почала після закінчення школи. Спочатку вишивала гладдю, а хрестиком вишивати почала в 1992 році, коли народилися онуки. У Марії Рубан дві дорослі доньки, 5 онуків і одна правнука.

ПЕДАГОГІКА – ЦЕ ЖИТТЯ АКАДЕМІКА ІВАНА ЗЯЗЮНА

Академік Іван Андрійович Зязюн належить до тих діячів освіти, науки, культури сучасності, про яких кажуть: у нього є Ім’я. Педагогічна наука кінця ХХ - початку ХХІ століть не мислима без введених І. А. Зязюном у вживання понять «філософія освіти», «філософія виховання», «педагогічна майстерність», «педагогіка добра», «краса педагогічної дії»… Яким має бути основний методологічний підхід до обґрунтування ролі, місця, провідної місії і головних функцій педагога в системі освіти України?

Як виховати успішну дитину?

Усі батьки хочуть бачити своїх дітей успішними та щасливими, тому рано чи пізно починають перейматися питанням: як же цього досягти? Психологи твердять, що існує безліч способів досягнення бажаного, всі вони зводяться до особливостей виховання, адже саме воно впливає на формування особистості дитини. Ми спілкувалися з мамами, яких вважаємо успішними, дізнавшись про деякі секрети виховання дітвори. Мами діляться секретами виховання

Твір про маму

Переможниця конкурсу "Моя мама – найкраща!" Соломія Федик, студентка І курсу Коледжу економіки, права та інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету

Освітній проект «Педагогіка дитинства: нове життя «старих» методик навчання і виховання»

Педагогічний музей України продовжує реалізацію циклу інтерактивних лекцій «Педагогіка дитинства: нове життя «старих» методик навчання і виховання» (у форматі педагогічних консультацій для всіх охочих). Уже відбулися зустрічі, присвячені методикам навчання і виховання найвизначніших педагогів ХХ століття: Марії Монтессорі, Антона Макаренка, Януша Корчака, Василя Сухомлинського. Серед інших тем — «Казкотерапія», «Музична терапія», «Кіно в освіті» та ін. 19 травня відбудеться зустріч на тему «3D-технології в освіті». Анонс заходу з детальною інформацією буде розміщено на сторінці музею у Facebook.

Педагогічний календар. Травень - 2018

170 років від дня народження Олександри Єфименко (1848—1918), української історикині, педагогині, громадської діячки. Олександра Яківна Єфименко (дівоче прізвище Ставровська) народилася 30 травня (за іншими даними — 30 квітня) 1848 р. в суворому Архангельському краї (с. Варзуга Кольского повіту). В 1857 р. вступила до Архангельської жіночої гімназії, яку закінчила з відзнакою в 1863 р. З тієї пори починається її багаторічна педагогічна діяльність.

Рушарт – друге життя старовинного рушника

Роль жінки у житті українського суспільства завжди була визначальною. Берегиня сімейного вогнища, вона завжди була основою родини, підтримуючи чоловіка, оберігаючи та виховуючи дітей, дбаючи про їхній побут, здоров’я та життя. А ще — зверталася до вищих сил з проханням захистити та вберегти сім’ю від лиха та випробувань, просила щастя та добробуту для власної родини. Однією з форм такого звернення були рушники, вишиті народними майстринями. Сакральні символи, зображені на полотні, були індивідуальними для кожної родини і віддзеркалювали її надії, мрії та сподівання.