130 років від дня народження Петра Горецького (1888—1972), українського мовознавця, лексикографа, педагога 90 років від дня народження Інге Унт (1928), естонського вченого-педагога, дослідниці індивідуалізації і диференціації навчання 100 років від дня народження Василя Чепелєва (1918—2000), українського педагога, директора Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР (1964—1971), фахівця у галузі дидактики, освіти дорослих, програмованого навчання 170 років від заснування (1848) кафедри української словесності у Львівському університеті, професором якої у 1848—1867 рр. був Яків Головацький (1814—1888), український лінгвіст, фольклорист, історик, поет, педагог, священик УГКЦ 50 років від часу публікації статті Василя Сухомлинського «Слово рідної мови» («Українська мова і література в школі», 1968, №12)

Вагомими осередками у збереженні історії, вихованні національних пріоритетів, розвитку культури є творчі спілки, музеї, художні галереї, меморіальні комплекси. У столиці України існує кілька творчих спілок, серед яких особливе місце займає Національна спілка художників України. У Києві понад 50 музеїв, серед яких діє Музей-майстерня Івана Кавалерідзе, розташований на Андріївському узвозі. Сама назва та місце знаходження розкривають концепцію його діяльності, значення для культурного життя столиці, вплив на ментальність українського народу.

31 жовтня 2018 року в спеціалізованій школі I–III ступенів №138 з поглибленим вивченням предметів природничого циклу Шевченківського району міста Києва (директор О. В. Адаменко) відбулося урочисте відкриття арт-галереї «Місто майстрів країни Здійснення Мрій». На зустріч завітали представники культури, освіти України, представники громадських організацій. Арт-галерею «Місто майстрів країни Здійснення Мрій» підтримали: Асоціація художників-чорнобильців членів НСХУ, Український фонд культури імені Бориса Олійника, Національна спілка письменників України, Національна музична академія ім. П. І. Чайковського, Обласний центр гуманної педагогіки, Центр духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія» та інші партнери.

Усе це можна було побачити й спробувати на 26-му благодійному ярмарку, який відбувся минулої суботи на НСК «Олімпійський». Ярмарок проводить Міжнародний жіночий клуб Києва (МЖКК). Усі отримані кошти від заходу спрямовуються на благодійні проекти, що підтримують жінок, дітей, людей похилого віку та людей з обмеженими можливостями, які потребують допомоги в Україні.

У Київському національному академічному театрі оперети відкрито експериментальний майданчик — нова сцена Stage_Lab. На нульовому поверсі театру оперети будуть створюватися різножанрові вистави камерного формату.

Мрієш стати супергероєм? Ласкаво просимо в еру інтернету. Це справжнє диво нашої планети! Як гадаєте, чи можливо уявити сьогодення без інтернету? Думаю, що ні, але якщо замислитися над цим питанням, виникає неоднозначне твердження з приводу цього.

Доля дарує мені зустрічі з надзвичайно цікавими й неординарними людьми. Галина Стеценко — піаністка, органістка, писанкарка, художниця, поетеса. Та, насамперед, вона музикант від Бога. Народилася у родині Стеценків, де всі мали хист до музики. Її відомий на увесь світ дідусь — Кирило Григорович Стеценко — видатний український композитор, учень Миколи Віталійовича Лисенка, який говорив про Кирила Григоровича: «Ось хто замінить мене після моєї смерті». До того ж він був активним громадським діячем, протоієреєм УАПЦ, засновником Республіканської капели УНР. Батько — Вадим Стеценко був скрипалем, педагогом, методистом і дослідником скрипкового мистецтва, тривалий час очолював кафедру скрипки у Київській державній консерваторії. Галина Стеценко має сестру-близнючку Лесю, яка також скрипалька й нині мешкає в Торонто. Старший брат — Кирило Стеценко, відомий скрипаль в Україні й поза межами, живе у Києві. Син Галини Стеценко — Денис, також відомий скрипаль в Португалії. Галина Стеценко живе й працює на острові Мадейра. Там вона навчає португальських дітей музики. Про життя, музику, мистецтво, любов до України розмовляємо з пані Галиною у затишній київській кав’ярні.

130 років від дня народження Дмитра Солов’я (1888—1966), українського історика, педагога, публіциста 170 років від дня народження Карла (Кароля) Беднарського (1848—1911), фахівця друкарської справи, багаторічного директора друкарні Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові 130 років від дня народження Євгена Рихліка (1888—1937), українського ученого-славіста, краєзнавця, педагога 180 років від дня народження Івана Нечуя-Левицького (1838—1918), українського письменника, педагога

«Скажено потрібні гроші, бодай у розбійники піти на великий шлях або ж коханцем завітати до старої…» Справді, чи не актуально це й для сьогодення, хоча й висловлено півтора сторіччя тому? Ось такий стиль мислення героїв драматурга Олександра Васильовича Сухово-Кобиліна, автора п'єси «Весілля Кречинського» та інших шедеврів театрального мистецтва. Випадково став він письменником: біля витоків його творчості — любовна драма, що обернулася на трагедію — смерть його коханки, Луїзи Сімон-Деманш. Цей трилер приголомшив російське суспільство й докотився до самого государя-імператора Олександра ІІ. Тривалий час у загибелі Луїзи підозрювали письменника, однак відновити історичну справедливість допомогла експертиза, за висновком якої оскаржено звинувачення в його адресу. Наприкінці вересня цього року святкували 200-річний ювілей від дня народження Сухово-Кобиліна.

Народилася 18 червня 1952 року в мальовничому куточку — село Северинівка Таращанського району Київської області в родині освітян Петра Гавриловича та Валентини Валеріянівни Бойко. У 1970 році закінчила з золотою медаллю Житнєгірську середню школу Рокитнянського (на ту пору Таращанського) району. Того ж року вступила до Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка на факультет журналістики. 1975 року закінчила навчання і здобула фах журналіста. ...

Сьогодні активно ведуться дискусії стосовно нового порядку призначення субсидій. Це відбувається після введення в дію Постанови КМУ від 17 жовтня 2018 р. №841 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Багато людей як потенційних отримувачів цієї державної соціальної допомоги фактично були позбавлені такої можливості після 2 травня ц. р. Наприклад, роботодавець затримує виплату заробітної плати, тому є заборгованість із виплатою державі єдиного соціального внеску. Наскільки ситуація змінилася останнім часом в Україні?