Історія

«Любите живопись, поэты...» (рос., М. Заболоцький) Він обезсмертив її, цей дивовижний англійський художник Томас Гейнсборо… Напевно, осягнув він таємницю жіночої краси і втілив усю чарівність прекрасної половини Англії ХVIII століття у портрет – у неземний образ герцогині де Бофор. Тиха грація й витончена скромність, загадкова півусмішка вологих губ та чисто англійська вишуканість цієї вельможної леді уособлюють саму поезію і привабливість молодості. «Её глаза – как два тумана, / Полуулыбка, полуплач, / Её глаза – как два обмана, / Покрытых мглою неудач…» – ці зворушливі поетичні рядки Миколи Заболоцького на посвяту до іншої – Олександри Струйської, з портрета Федора Рокотова, можна віднести й до чарівної леді з Туманного Альбіону – герцогині де Бофор. І здається, що під прозорою її шкірою відчувається пульс тої самої «блакитної крові», якою так пишалася гордовита англійська знать! Майже на сорок років пережила вона геніального творця свого портрета та увійшла в історію світової культури, проте лишилася в серці мільйонів своїх шанувальників. Мабуть, тому й вічне мистецтво, що, увібравши в собі ауру минулих епох, нагадує нам про сучасне, та ще й спроможне зазирнути у майбутнє...