Історія

Чаклун у балахоні П’єро

Олександр Вертинський — легендарний співак, композитор та засновник естрадного жанру, якому французи надали вишукане ім'я chanson, нарешті повернувся до Києва. Його бронзова постать прикрашає Андріївський узвіз і радує киян та численних гостей міста. Відкриття пам'ятника видатному киянину припало на 21 березня цього року з нагоди 130-річного ювілею від дня його народження, а в Музеї однієї вулиці відкрилася виставка «Киев — родина нежная» на зворушливі поетичні рядки ювіляра, присвячені рідному місту. Біля витоків цієї славетної події — колекціонер Олександр Брей та скульптор Борис Довгань. Природно, що не обійшлося й без романсів Вертинського у виконанні співака El Kravchukа. Час виявив надзвичайну прихильність до мистецтва Вертинського: жодна сучасна енциклопедія не може заперечувати його права на власне місце в історії культури. Напевно, винятковий феномен популярності цього артиста ще й досі не розгаданий. Його мистецтво не перетворилося на «музейний» експонат — воно живе не тільки на платівках, у книгах і в пам'яті вдячних шанувальників, але й надалі житиме у серці кожного з нас…

Пам’ятна дошка Поету, Герою

На фасаді будинку «Українського Фонду культури імені Бориса Олійника» встановлено й відкрито пам’ятну дошку українському поету, письменнику, почесному академіку Академії мистецтв України, Герою України — Борису Іллічу Олійнику. На запрошення доктора історичних наук, професора Володимира Ляхоцького святійший Патріарх Філарет відкрив і освятив меморіальну дошку. У відкритті взяли участь: дружина — Тамара Олійник, чинний директор Фонду Олександр Бакуменко, відомі українські письменники, художники, вчені, друзі та знайомі українського поета. Святійший Владика у вітальному слові сказав, що пам’ятає Бориса Олійника як великого сина України, який ще у радянські часи відстоював українську мову й культуру:

Життя як легенда

До 100-річчя від дня народження Данила Бакуменка Схиляються білокорі берізки, шепочуть листочками верби, кивають поважно гіллям столітні дуби. І яскравіє тепле сонце. Його промені освічують і освячують величний обеліск Доброї людини, знаного письменника, великого життєлюба, наполегливого трудівника і звитяжного захисника Вітчизни. Величний пам’ятник — це пам’ять вдячних нащадків: рідних синів та онуків, односельців, жителів Слобожанщини і всієї України. Провідний харківський скульптор Фелікс Бетліємський розгорнуто подав у своїй скульптурі велич, розмах думки, світлий погляд і велике душевне багатство, яке просвічує через мудрі добрі очі, величну і незрівнянну постать людини суворої долі, людини, яка увібрала в себе весь цвіт мудрості й натхнення, любові та самовідданості.

Рокова пастка, або Трилер з життя письменника

«Скажено потрібні гроші, бодай у розбійники піти на великий шлях або ж коханцем завітати до старої…» Справді, чи не актуально це й для сьогодення, хоча й висловлено півтора сторіччя тому? Ось такий стиль мислення героїв драматурга Олександра Васильовича Сухово-Кобиліна, автора п'єси «Весілля Кречинського» та інших шедеврів театрального мистецтва. Випадково став він письменником: біля витоків його творчості — любовна драма, що обернулася на трагедію — смерть його коханки, Луїзи Сімон-Деманш. Цей трилер приголомшив російське суспільство й докотився до самого государя-імператора Олександра ІІ. Тривалий час у загибелі Луїзи підозрювали письменника, однак відновити історичну справедливість допомогла експертиза, за висновком якої оскаржено звинувачення в його адресу. Наприкінці вересня цього року святкували 200-річний ювілей від дня народження Сухово-Кобиліна.

360 років: історія протистояння

На 2014 рік припав популярний в колишньому СРСР історичний ювілей — 360-та річниця возз'єднання (чи приєднання?) України до Росії. Проте замість святкових салютів — смертоносні залпи від російської важкої зброї, забороненої Мінськими угодами. Невже це й є підсумок багаторічної «дружби й братньої любові» з північно-східним сусідом? Про це красномовно свідчить імперська агресія путінської Росії в Криму і на багатостраждальному Сході України, яка триває вже пʹятий рік. Своїми чоботами путінські вояки вщент розчавили симпатії українців до Росії, спричинили огиду до неї. Пролита кров ще надовго розділятиме колись братні народи. І сьогодні світ спостерігає за тим, як Україна воює, захищаючи не тільки свої національні інтереси і територіальну цілісність, але й усю Європу від російського загарбника. Біля витоків феномену протистояння між Україною та Росією — Переяславська угода 1654 року. Навколо цієї події виникло чимало легенд та історичних міфів.

Піонер державного видавництва шкільних підручників

Так називають Антіна Володиславовича Крушельницького — українського письменника, літературного критика, перекладача, педагога, міністра освіти УНР, автора біографічного нарису «Іван Франко», редактора шкільних хрестоматій з української літератури, який народився 4 липня 1878 року — 140 років тому — у м. Ланьцут (нині Підкарпатське воєводство, Польща).

За гетьмана Івана замовте слово

Про що нагадує нам свято Незалежності нашої держави? Мабуть, про тяжкий і тривалий шлях, яким йшов наш народ до цієї славетної події, і тих, хто був біля витоків українського державотворення. У сузірʹї видатних політичних діячів України Іван Степанович Мазепа посідає особливе місце.

ТАРАСОВИМИ ШЛЯХАМИ

Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір’ю геніїв незгасимого Світоча – Тараса Шевченка, Тираноборця і Пророка, Речника волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків, «рабів німих», вогненне слово, а в «Заповіті» дав їм наказ: «Кайдани порвіте!».

Родина Суботенків – Феодосій, Марія та їхня донька Ніна: знайдене кохання

«Поранений єврейський хлопець шукав порятунку, а знайшов… наречену. У найтяжчу годину випробувань народилася родина Яні та Ніни із багатозначущим прізвищем – Богорад». Селяни Феодосій Суботенко, його дружина Марія та донька Ніна жили на хуторі Жерембівщина, що на околиці села Лебединці Житомирської області. У липні 1941-го нацистські війська окупували цю територію, а у квітні 1942 року у двері будинку Суботенків постукав поранений солдат, утікач з полону. Він назвався Іваном і попросився заночувати.

Її подвиг у добро перероста

Любов матері... Що може бути сокровенніше? Жінка-мати – лаконічно, але водночас так багато... У нас підсвідомо живе довіра до неї, ми знаємо, що мати не відвернеться від своєї дитини, її любов сильніша за буденні образи. Ніхто так, як вона, не здатен відчути і зрозуміти зранену душу. Її серце щемить, коли дитині погано, вона співпереживає з нею, уміє поспівчувати. Уявляєте, який безмір любові в жінки, яка є Матір'ю для усіх нас! Про матерів можна говорити нескінченно. Добрі, горді, мужні матері! Скільки життів врятовано їх руками, скільки лиха прогнали добрі слова їх, скільки подвигів скоєно відважними їхніми серцями! Де знайти слова, що змогли б розповісти про невичерпну материнську любов, передати щедрість їхніх сердець? І складають люди про матерів вірші, пісні, прекрасні легенди і серйозні книги.

Сторінки