ПРИГОДИ ЧОРНОГО КОТА ЛАПЧЕНКА, який стає письменником
Коли розумний кіт може говорити й писати власну біографію та водночас починає невимушену розповідь із епізодів свого життя у письменника, то це одразу привертає увагу небайдужих читачів. Саме так відбувається в сюжеті повісті «Пригоди Чорного Кота Лапченка» українського письменника Івана Багмута. Не лише заради пізнавального вивчення шкільної програми з української літератури, але й для отримання справжнього естетичного задоволення варто одразу вирушити у захоплюючу літературну мандрівку під час сімейних читань.
Коротка передмова «Від автора», написана самим паном Лапченком, занурює нас у світ цікавої сповіді, де писати повість для кота виявилося непростою справою. Бо, чесно кажучи, процес писання листів у головного героя відбувався дещо повільно. Але пан Лапченко вмів мислити, усе ретельно обмірковувати й потім активно діяти. Для нас, вдумливих читачів, цікаво дізнатися і про те, як Кіт Лапченко спробував свої здібності на педагогічній роботі. Провів цікаву лекцію для інших кішок і котів, серед яких були присутні діти й дорослі. До речі, він зумів не лише переконувати аудиторію, а ще й навчився швидко й адекватно реагувати на різні непередбачені ситуації. Бо в житті лекторів можуть теж трапитися випадки, коли доведеться не лише використати силу слова, а й застосувати фізичну силу до порушників правил пристойної поведінки. Хоча в сюжеті повісті мали місце і приємна несподіванка, і розплата за цікавість, і багато чого іншого.
Як пан Лапченко розкрив злочинців?
Звичайно, усі коти в житті дуже полюбляють їсти рибу. І наш герой тут не виняток. Але як коти ту рибу споживають, наскільки культурно та ввічливо поводяться з тваринами та людьми? Принаймні, у наших мандрівках головний герой повісті Чорний Кіт Лапченко показав себе цілком культурною й доволі освіченою істотою! Та ще й дуже відповідальний кіт не залишався осторонь суспільних проблем, що відбувалися довкола нього. Саме завдяки пану Лапченкові, його сміливості, ініціативі, рішучості, що нерідко створювали ризики для життя, вдалося викрити злочини, врятувати сімейства риби та довкілля! При цьому рибне господарство, що виконує спеціальне державне замовлення, постає перед нами суцільним полігоном для всяких експериментів, яскравою ілюстрацією поведінки і вчинків людських. Особливо тих людей, що обіймають доволі впливові посади або ж мають доступ до ресурсів життєзабезпечення. Тут відбувається розкриття позитивних і ганебних рис характерів людей. Багато серед них взагалі навряд чи варто називати людьми… Один із шахраїв, що активно діяв із спільниками, згодом таки отримав своє. Таємниця Петренка (Пуголовиці, його справжнє прізвище читачі дізнаються не одразу) буде вдало розкрита, і тоді справедливість вже відновиться! Тут Кіт Лапченко, що в ролі громадського детективу навчився підслуховувати розмови шахраїв та випадково переплутав таємний лист і самотужки доправив його до пошти, створив справжній резонанс. Хто знає, який із запланованих сценаріїв злочинців міг би спрацювати на їхню користь? Певна річ, цього не можна було передбачити заздалегідь. І тому сміливий Лапченко вирішив діяти на випередження! І таки не прогадав. Бо тодішні правоохоронці дуже вчасно отримали важливу інформацію про злочинну «спецоперацію» (прочитали того таємного листа) та вже з самого ранку прибули до рибного господарства. І почалося розслідування, а ще й допит підозрюваних. Усе як слід за законом… Довелося давати пояснення правоохоронцям багатьом серед тих працівників рибгоспу…
Взагалі, сюжет твору одразу захоплює читача, вже з перших сторінок книги. Тут є безліч пригод, парадокси взаємин між людьми, які розумний пан Лапченко розкриває й відверто розповідає неформально. А ще відбуваються суцільні пародії на суспільні проблеми тогочасного соціально-економічного життя ще радянського періоду історії нашої України. І тому сьогодні це має неабиякий інтерес для сучасних читачів у контексті переосмислення історії. Звичайно, сімейні читання дітей і батьків та можливість обговорення прочитаного дають чудові можливості для певного обміну життєвим досвідом та живого діалогу поколінь для небайдужих читачів.
Він завжди мріяв зайнятися літературою
Відверта й дуже змістовна сповідь пана Лапченка розкриває для широкого загалу чимало суспільно важливих проблем, які не повинні залишатися поза громадською увагою. А Чорний Кіт Лапченко, говорячи сучасною мовою, в гарному сенсі слова, показав себе справжнім громадським активістом й захисником довкілля від негідників серед людської спільноти. Шкода тільки, що багато резонансних справ, успішно доведених до логічного фіналу Котом Лапченком, сприймалися людьми якось відсторонено. Та й не всі серед людей знали про це. Просто люди якось не оцінили його заслуги? Жили собі у своїх турботах чи заради власного задоволення.
Принаймні, іноді складається таке враження, що сміливий і соціально відповідальний пан Лапченко дійсно заслуговує отримати свою винагороду й суспільне визнання. Але насправді він так і залишиться скромним героєм, який наприкінці сюжету знайде свою альтернативу в житті. Нарешті важливі справи завершено, злочини розкрито. Чорний Кіт Лапченко спокійно сідає за письмовий стіл. І починає писати власну невигадану життєву історію. Бо завжди, від самого початку повісті мріяв зайнятися літературою. І, напевно, колись може стати письменником. А ми можемо його подумки підтримати в якості уважних читачів. А після прочитаної його розповіді вже можна й порекомендувати іншим дітям і батькам почитати його першу «пробу пера», вже написану ним самим. Тоді можна зробити позитивний висновок: Чорний Кіт Лапченко стає письменником…
Отож ми, як вдячні й уважні читачі, радимо дітям і батькам, не без гумору, водночас цілком серйозно та по-дорослому теж взяти участь у домашніх сімейних читаннях разом з Котом Лапченком. А ще дякуємо за цікаву українську літературу Сумській обласній універсальній науковій бібліотеці.
У сімейних читаннях взяли участь
Леонід та Софія Гапєєви
