Ада Роговцева: 85 років життя і творчості
16 липня надзвичайна подія в столиці України. На сцені Міжнародного палацу культури та дозвілля відзначає свій 85-річний ювілей народна артистка України, улюблениця всього народу Ада Миколаївна Роговцева.
А мені особливо приємно привітати знану артистку, бо вона народилася на Сумщині і я маю честь особисто бути з нею знайомою. Славетний прикордонний край з давніми традиціями козацької відданості державі та мужності наклав відбиток на характер артистки.
Дійсно, українські жінки особливі - це не тільки своя гонорова краса, величний погляд, щира усмішка. Насамперед, вони Берегині родоводу, турботливі матусі, Касандри своєї держави. Все це відноситься до Ади Миколаївни, яка давно стала легендою нашого жіноцтва, невтомною бджілкою, що вміє знайти і зібрати дорогоцінний нектар з усього, що її оточує.
Дебют артистичної кар’єри відбувся у 1959 році на театральній сцені. Тоді Ада Роговцева зіграла головну роль у виставі «Юність Полі Вихрової», на той час майбутній зірці було лише 22 роки. За рік А. М. Роговцева отримала звання заслуженої артистки УРСР. В її творчому портфоліо вже налічувалося три головні ролі, а в цілому за час роботи в театрі актриса зіграла в понад 50 спектаклях.
За свою творчу кар'єру вона зіграла ролі у понад 100 фільмах (серед яких «Хвилі Чорного моря», «Поема про крила», «Тарас Бульба», «Віддана») та безлічі театральних вистав: «Варшавська мелодія», «Вася повинен зателефонувати», «Не боюсь сірого вовка», «Дама без камелій». Характерні образи були створені нею у популярних стрічках – «Обручка з рубіном», « Одинадцять дітей з Моршина», «Запитайте у осені», «Я люблю свого чоловіка», «Вічний зов».
Коли говорити про нагороди А. М. Роговцевої, то насамперед слід назвати чотири театральних премії «Київська пектораль», кінопремію «Золота дзиҐа», вона Почесна громадянка Києва, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, кавалер ордена Княгині Ольги ІІ ст., ордена «За заслуги» ІІ та ІІІ ст. та багатьох інших.
Тендітна й незламна, щира, переповнена добром і любов’ю до людей, Ада Миколаївна перенесла чимало власних трагічних подій. Її чоловік Костя Степанков рано пішов з життя, незабаром за ним у засвіти відлетів і син Костянтин, хвороба безжалісна. Ада Миколаївна взялася за написання книги і зуміла подолати нестерпний біль втрати рідних людей. Переді мною подарована книга «Мій Костя» з автографом А. Роговцевої. Це не просто спогади або життєві есеї, в книзі ціла школа життя, безліч порад, прикладів, як треба виживати, долати перешкоди, любити свою родину, професію, людей, державу. В ній друзі й колежани по творчості, побутові замальовки, сторінки культурно-мистецького життя держави з позиції творчої родини.
Відкрию на главі «Не лише мій Костя, що люди скажуть». Там невеличка передмова з глибоким підтекстом, який розкриває Аду Роговцеву вірною українкою, патріоткою свого народу. «…Нас обох оточували люди, велика кількість людей. «Мої» люди ставали «його» людьми, «його» люди – «моїми». Люди наших дітей – «нашими». Так і сьогодні всенародний біль, власний біль неподільні у цій справжній українській Берегині.
Разом з донькою Катериною подолали чимало труднощів – власних, творчих, державних. Вони вистояли у цій боротьбі, навіть зуміли створити свій творчий колектив. Життєві есеї, створені Адою Роговцевою на театральних сценах, допомагають іншим подолати власні випробовування, та й не тільки. Ада Миколаївна - Берегиня не тільки власної родини, а й усієї української спільноти, бо сприймає загальну біду, як свою власну. Безліч виступів у шпиталях, зустрічей з пораненими воїнами, учасниками тероборони столиці у власному приміщенні. Де нагодують, відмиють, переодягнуть, підтримають. Так з самого початку віроломної війни сусідньої раші Ада Миколаївна волонтерить і докладає чимало зусиль заради перемоги над ворогом. І знову працює над новим виданням «Свідоцтво про життя».
Все життя А. Роговцевої пов’язане з Києвом. «Тут моя обитель і тут моя величезна родина – український народе, незламний і могутній…», - саме так сповідує свій громадський обов’язок легендарна жінка, яка всім своїм життям стверджує незламність української нації. «В День Перемоги я буду стояти на балконі своєї квартири і вигукувати «Слава Україні!», - такий вислів Ади Миколаївни я прочитала в інтернеті.
Приймайте вітання, шановна ювіляршо, і від команди «Справ сімейних». Миру Україні, а Вам, Берегине України, міцного здоров’я, нових творчих проєктів на славу української культури та мистецтва. З роси та води Вам, дорога Адо Миколаївно, і подальшої енергії нести красу та позитив в життя.
Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, землячка
