Крила Сікорського понад світом

«Вертольотчику № 1» присвячується

50 років тому, 26 жовтня 1972 року, у США відійшов у вічність киянин Ігор Іванович Сікорський, легендарний авіаконструктор, який ще на початку ХХ століття став піонером вітчизняної авіації. Саме у Києві розпочалася його блискуча кар'єра авіаконструктора, а стартовим майданчиком стала батьківська садиба, яку ще й досі називають «будинком Сікорського». Ігор Сікорський не був винахідником літака або ж вертольота, але він став найкращим авіаконструктором літаків, а потім і найкращих вертольотів свого часу. Один з найбільш яскравих творців науки поряд з іменами Едісона, братів Райт, Енріко Фермі і Луї Пастера, Ігор Сікорський був вшанований численними міжнародними винагородами за свій визначний внесок в авіабудування. Трагічні революційні події змусили його емігрувати до США, де заснував власну компанію Sikorsky Aircraft (його й називали містер Гелікоптер), брав участь у культурному житті емігрантської громади, опублікував чимало релігійно-філософських творів та залишив по собі добру пам'ять серед своїх співвітчизників.

НА ШЛЯХУ ДО НЕБА

Шлях до неба непокоїв людство з давніх-давен. Найдавніші легенди розповідають про людей, які робили спроби польотів, прив'язуючи до себе птахоподібні крила (згадаймо грецьку легенду про Дедала та Ікара). Проте лише наприкінці ХVІІІ століття розпочалося практичне опанування повітряного океану. У небо Європи злетіли повітряні кулі братів Монгольф'є і паризького професора Шарля, яких палко вітали натовпи глядачів. 

Лише наприкінці XIХ століття була доведена можливість польоту літальних апаратів, важчих за повітря. У Німеччині, куди приїхав Ігор Сікорський разом з батьком, він уперше довідався про польоти дирижаблів графа Цепеліна, ознайомився з літературою, присвяченою братам Райт. Напевно, йому вчасно пощастило опинитися біля витоків авіаційної справи, тим більш, що осередком повітроплавання у Києві став Київський політехнічний інститут, у якому технічні предмети викладалися на зразок Паризької École Polytechnique. Поряд з навчанням на механічному відділенні КПІ юнаку ще вдалося побувати в Парижі, в Технічній школі Девіньє де Ланнуа. Там він раптом усвідомив, що авіація – це справа його життя. Тоді у Києві, як і у багатьох містах Європи, виникали аероклуби, працювали видатні вчені, зокрема Микола Делоне, Олександр Кудашев і Микола Артем'єв, учень Миколи Жуковського.

Але спочатку була батьківська садиба у Києві по вул. Великій Підвальній (нині – вул. Ярославів Вал), 15б, яка належала професору Київського університету святого Володимира Іванові Олексійовичу Сікорському. Тогочасна забудова майже не збереглася, окрім флігельного триповерхового будинку, який зазвичай називають «будинком Сікорського». У ньому мешкала багатодітна родина Сікорських, де 6 червня 1889 року народився легендарний авіаконструктор Ігор Іванович Сікорський, наймолодший у родині (п'ята дитина). На другому й третьому поверхах цього будинку містився Лікарсько-педагогічний інститут для хворих дітей, засновником якого були його сестри Ольга та Олена Сікорські, а науковим консультантом – батько, Іван Сікорський, знаний у Києві невропатолог і психіатр, видатний вчений, завідувач кафедри Київського університету святого Володимира. Як і у багатьох українських інтелігентів, зокрема Володимира Вернадського, Соломії Крушельницької і Михайла Булгакова предки Сікорських належали до верстви духовенства. Про це й свідчить і сам Ігор Сікорський у листі англійською мовою від 30 серпня 1933 року до Василя Галича: «Мій рід, який походить із села на Київщині, де мій дід і прадід були священниками, є чисто українського походження…» Напевно, це єдиний відомий документ з підписом Ігоря Сікорського, де він вказує на свою етнічну приналежність. 

Що вплинуло на вибір життєвого шляху юнака, майбутнього авіаконструктора? Напевно, розповіді матінки Марії Стефанівни про чудесний світ наукових ідей генія ренесансної доби Леонардо да Вінчі, зокрема його ідеї про легендарний вертоліт.

ПЕРШИЙ КРОК ДО МРІЇ

Свій перший у житті літальний апарат – гелікоптер – Ігор Сікорський розпочав проєктувати влітку 1908 року. Свої дослідження проводив він на території батьківської садиби, а його першим авіазаводом і майстернею став там однокімнатний будиночок. Юному винахіднику бракувало елементарного досвіду і коштів на придбання міцного мотора. Його першими спонсорами були батько Іван Олексійович та сестра Ольга, які ніколи не відмовляли Ігорю. Адже деякі комплектні деталі до літальних апаратів, зокрема мотори «Анзані», доводилося закуповувати в Парижі, на той час всесвітньому центрі авіації. Ігор усвідомив, що свої експерименти з гелікоптером краще відкласти на майбутнє, а себе переконав зайнятися проєктуванням більш перспективних аеропланів.

Подальші роки життя Сікорського були сповнені тяжкої праці по створенню аеропланів С-1–С-5, які будував у майстернях і ангарах КПІ. Опираючись на фундаментальні знання, отримані в інституті, Ігор розробив власну теорію конструювання літальних апаратів, перш за все оригінальну методологію обрахунку параметрів аероплана, підйомну силу крила, його габарити та конфігурацію. 

Аероплани, які збудував він у Києві, блискуче підтвердили точність його теоретичних розрахунків. Та головне відбулося на аеродромі під час випробувань. У грудні 1909 року аероплан Сікорського С-6 розвинув швидкість 111 кілометрів на годину, чим перевищив світовий рекорд. Сприяло цьому й використання під час конструювання саморобної установки для перевірки аеродинамічних параметрів літальної машини. Рекорди були встановлені й на аероплані конструкції С-6А. Цей літак під час змагань на Московський виставці повітроплавання у квітні 1912 року отримав Велику золоту медаль від Російського технічного товариства, а молодий авіатор, якому не було ще й 23 роки, запрошення стати головним конструктором авіаційного відділення Російсько-Балтійського вагонного заводу (Russo-Baltique). 

Для колишнього студента КПІ це була дуже почесна пропозиція. З цим підприємством згодом були пов'язані найбільші успіхи Ігоря Сікорського. Він реалізував свою революційну ідею щодо створення багатомоторних аеропланів, які стали попередниками грандіозного «Іллі Муромця», найкращого літака Першої світової війни. 

Для демонстрації надзвичайних льотних якостей цього повітряного монстра у червні 1914 року Ігор Сікорський організував наддалекий переліт за маршрутом Петербург–Київ–Петербург, а на льотному полі Санкт-Петербурга зустрічав їх особисто російський імператор Микола ІІ. 

Революційні події 1917-го, зречення царя Миколи ІІ від престолу спричинили грандіозний хаос у Російський імперії: їй тепер було не до авіації. Сікорський швидко зрозумів це і у лютому 1918-го виїхав до Франції з конкретними пропозиціями. Але там йому не пощастило: війна скінчилася. І згадав він тоді про величезну країну за океаном…

МІСТЕР ГЕЛІКОПТЕР

Перші роки перебування у Сполучених Штатах Америки були сповнені турбот: Сікорському доводилося виживати на чужині, викладаючи лектором та математиком. 

Лише 1923-го повернувся він до головної справи свого життя – до авіації. Разом із ентузіастами льотної справи заснував там авіаційну фірму Sikorsky Aero Engineering Corporation, яку й очолив як президент. Однак початок його діяльності в США був край драматичним. Відомо, що його фірму врятував від зубожіння композитор і піаніст Сергій Рахманінов, який надав фірмі Сікорського величезну фінансову підтримку. Згодом авіаконструктор повернув цю позику з відсотками. 

Тим часом компанія Сікорського приєдналася до компанії United Aircraft, у якій він став фахівцем з конструкторських розробок. Він проєктував гідролітаки-амфібії, в яких мала потребу компанія Panamerican world airways. В 1931 році перший гідролітак Сікорського S-40 («Американський кліпер») розпочав обслуговування поштово-пасажирських трас авіакомпанії Panamerican. Серійні гідролітаки S-42 встановили десять світових рекордів і забезпечили регулярні рейси міжконтинентальних пасажирських лайнерів через Атлантичний і Тихий океани. 

Ось так Ігор Сікорський протягом 1925-1939 років розробив серію надзвичайно успішних літаків, які принесли США престиж та рекорди. Однак він не полишав надії займатися вертольотною тематикою. Зі своїми колегами Сікорський таємно проводив дослідження та патентував ідеї. Відтепер у нього були аеродинамічна теорія та досвід, яких так бракувало йому на початку ХХ століття.

З 1939 року Сікорський перейшов на конструювання гелікоптерів одногвинтової схеми, а 14 вересня злетів його гелікоптер VS-300 (модернізована модель київського апарата), і керував ним сам авіаконструктор. Протягом усієї кар'єри Ігор Сікорський наполягав на тому, що саме він має виконувати перший політ спроєктованого ним апарата. 1941 року гелікоптерами Сікорського марки S були оснащені збройні сили США, причому протягом Другої світової війни їх було поставлено понад 400. 

З 1943-го фірма Sikorsky Aircraft стала провідним виробником вертольотної техніки за кордоном. Гелікоптери Сікорського використовувалися як для військового, так і для цивільного вжитку. Сам авіаконструктор вважав гелікоптер як транспортний засіб, корисний у промисловості й комерції, однак, перш за все, важливий для врятування людей від стихійного лиха – у разі пожежі, повені. За підрахунками Сікорського, його вертольотами було врятовано понад 50 000 людей. Про високу надійність безпеки та гарантію польотів на вертольотах Сікорського свідчать факти постійного їх використання президентами США як VIP-транспортних засобів. 

Він першим почав будувати турбінні гелікоптери, гелікоптер-амфібії та гелікоптер-крани. У цілому фірма Сікорського – Sikorsky Aircraft створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів. З придбанням ліцензій на виробництво літальних апаратів цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великій Британії та Франції. Усі дослідно-експериментальні зразки літальних апаратів, спроєктовані під його керівництвом, мали своє продовження у серійному виробництві. Літальним апаратам Ігоря Сікорського належало чимало рекордів. Так, на гелікоптері S-61 вперше у світі було здійснено переліт через Атлантику 1967 року, а 1970-го – через Тихий океан, з дозаправкою у повітрі.

У світі Сікорського називали «вертольотчиком №1» (або містером Гелікоптер). Протягом життя він отримав понад 80 різних призів, нагород і почесних звань. В США ім'я його відзначено у Національному залі слави винахідників. Але найбільше задоволення відчув він від медалі ASME – найвищої наукової нагороди Американського товариства інженерів-механіків та медалі Джона Фріца «За науково-технічні досягнення» в галузі авіації, яку, крім Сікорського, отримав ще Орвілл Райт, знаменитий винахідник літака. 

Ігоря Сікорського не стало 26 жовтня 1972 року. Вранці його знайшла дружина із красиво схрещеними на грудях руками, а коли опускали труну в могилу, усі побачили на небі символічний знак – білий хрест. 

Він похований на цвинтарі Святого Йоанна Хрестителя у місті Стратфорд (штат Коннектикут), де на його кошти була збудована Миколаївська церква.

Володимир СКРИНЧЕНКО