Книжкові мандри Сумщиною: Могриця правічна

До 350-річчя заснування Могриці ― малої батьківщини сотень слобожанських родів, одного з найунікальніших місць України, що на Сумщині, автор історико-краєзнавчого дослідження Микола Леонідович Охріменко, член Національної спілки краєзнавців України, в процесі підготовки матеріалів книжки використав 198 різних джерел Києва, Харкова, Сум, Державного архіву Сумської області, періоду останніх двох століть. Класно й по-сучасному поліграфічно оформлене, із цікавими фотоілюстраціями різних періодів історії та сучасності нашої країни ― це науково-популярне видання побачило світ у сумському видавництві «Триторія» у 2022 році. Книжка має назву «Могриця правічна. Голос Кліо з теренів літописного Псла». 

Читається насправді з великим задоволенням, і оформлення з погляду дизайну, і стиль матеріалів за змістом викладені цілком доступною мовою, водночас дуже пізнавально, інформативно, змістовно, неупереджено й об’єктивно.

Лівобережний регіон України, що має назву Слобожанщина (Полтавщина, Харківщина, Сумщина), де відома річка Псел стала справжньою мальовничою окрасою сучасної Сумщини, має чимало факторів родинно-побутових, географічних, соціальних та інших взаємозв’язків. Так відбувалося ще до існування СРСР, за часів Російської імперії. Та й сьогодні Слобожанщина є цікавою темою для творчих досліджень серед сучасної молоді, не байдужої до історії і сьогодення рідного краю.

Саме так відбувалося під час уроку-ефіру на модернізованому сучасному занятті серед учасників Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості» у рубриці «Естафета творчості». Діти з позашкільного гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ  №5 м. Харкова, які фактично перебувають не тільки на Харківщині, але й у більш віддалених куточках сучасної України, стали слухачами й учасниками цікавих читань у програмі «Книжкові мандри Сумщиною». 

Через обмеженість ефірного часу перебування дітей в конференції онлайн (загальна тривалість ефіру 45 хвилин) ми змогли та встигли ознайомитися із обраними розділами цієї насправді чудової книги, подивитися фотографії до обраних матеріалів, провести невеличке обговорення.

Про що дізналися під час уроку-ефіру?

В ефірі ми дізналися про розвиток тогочасної освіти, про Могрицьку бібліотеку-читальню, про радісну й знакову подію для місцевої громади, коли 15 вересня 1875 року було відкрито Могрицьке початкове однокласне народне училище з 3-річним терміном навчання. Доволі цікаві факти й несподіванки книжки стосуються особливостей навчання дітей, роботи тогочасних вчителів.

Цікаві аспекти життя, кар’єри описані про Гарасина Кондратьєва ― осадчого Могриці. Та й взагалі тогочасний «клан» Кондратьєвих може стати окремою темою для соціологічних, політологічних, психологічних та інших досліджень. Адже навіть деякі озвучені у виданні епізоди й факти того, як чимало представників роду Кондратьєвих постійно приводили до місцевої влади своїх родичів та зуміли виклопотати від тодішньої царської влади для своїх людей відповідні посади й ресурси на державній службі, сьогодні може сприйматися по-різному. Але, з іншого погляду, назва сучасної вулиці імені Кондратьєва в нинішньому обласному місті Суми наводить на  думку про те, що місцева громада поважає власну історію рідного краю. І це важливіше за будь-які умовні суперечності тогочасного періоду, коли вчителі деякий час працювали як сучасні волонтери на громадських засадах, а згодом отримували платню, хоча й доволі дивно виглядає різниця в оплаті серед жінок і чоловіків. І статистика серед навчання дітей теж іноді викликає запитання, бо деякі тогочасні дітки кудись поділися, їх не було вже у статистичних даних тих, хто складав іспити. Завідувача бібліотеки не змогли деякий час знайти, і тому громада жила собі… без бібліотеки. А от стосовно умов роботи тодішніх бібліотекарів можна навіть порадіти. Працювали вони по 3 години на день… Чимало таких та інших цікавих епізодів з життя Могриці ми обговорили й обмінялися враженнями.

Творчість, пізнання як національно-патріотичне виховання

І тепер коротко про головне. Усі наші учасники ефіру висловили своє особисте зацікавлення неформально спілкуватися в такому форматі й досліджувати історію Слобожанщини наживо під час занять-ефірів. Адже в сучасному освітньому процесі важливо отримувати знання не лише за допомогою інтернет-ресурсів, але й завдяки розвитку власного творчого й критичного мислення. Тут активізується також і емоційний інтелект. Бо емоційні коментарі учасників ефіру теж сприяють розвитку креативності, а це вже створює умови для більш живого, неформалізованого осмислення інформації та матеріалу.

Отож деякі наші учасники ефіру навіть почали створювати власні малюнки на тему почутого з книжки. Діти зацікавлені й надалі брати участь у таких ефірах-дослідженнях історико-краєзнавчого змісту. І не можу не погодитися з висловом Ростислава Туркова ― це дуже добре, що в Україні є такі видавництва, які популяризують історію та культуру рідного краю у сучасних, класно оформлених книжках. Ростиславу стало цікаво глибше зануритися в історію рідної Слобожанщини,  докладніше почитати матеріали про її видатних діячів.

Ми, дорослі, зі свого боку, намагаємося усіляко підтримувати таку благородну й соціально важливу ініціативу сучасної молоді. 

Цей сюжет присвячено учасникам шкільної та позашкільної освіти, дітям, вчителям і батькам, які власною небайдужістю і мотивацією до активного читання й пізнання світу вкотре переконують у тому, що наша незламність духу втілюється у життя завдяки естафеті творчості. А креативне дослідження історії рідного краю сприяє не офіційно-формалізованому, а більш живому формату людського спілкування у контексті національно-патріотичного виховання сучасного підростаючого покоління.

Щиро дякуємо видавництву «Триторія» та Олегу Ткачову за подаровані книжки в рамках Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості» за активну та дієву підтримку дитячої та юнацької творчості на Слобожанщині.

Урок-ефір підготував і провів

Леонід ГАПЄЄВ,

автор ідеї Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості»