Skip to main content
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України
Г.Ягодкін розповідає про концепцію виставки

«Я — українець!»

Приблизно сто років тому такі слова написав Микола Омелянович Макаренко у листі до свого друга Б. П’єтрі в Іркутськ. Спонукали його до відвертої розмови з вченим історичні події в Україні буремного 1918 року. Перейнявшись рухом українізації, Макаренко покидає Санкт-Петербург і залишається в Києві, в надії бути корисним батьківщині. Майже без оплати, він занурився у державну, наукову, педагогічну, громадську діяльність на культурно-мистецькій ниві, «національна ідея» змушувала Макаренка віддавати всі сили на створення нового суспільства. 

Але невдовзі нахлинули жорстокі події, сплановані тоталітарним режимом, які розчарували вченого, і він з сумом констатував, що почуття гідності, закладене українським козацтвом ще у XVII ст., викорчовувалося комуністичною системою. М. Макаренко опинився під постійним наглядом влади, яка шукала привід для його арешту. Життя вченого обірвалося за наказом сталінської трійки 4.01.1938 року в концтаборі в Томську, куди по сфабрикованим звинуваченням у контрреволюційній діяльності він був засланий у 1934 році в концтабори в розквіті сил та літ. Насправді приводом була непокора М. Макаренка злочинним намірам влади, спрямованим на знищення Михайлівського монастиря, який заважав побудові адміністративного центру, спрямованого на прославлення комуністичного режиму.

Щороку в день народження Макаренка земляки з Сумщини влаштовують творчі проекти, а у Михайлівському Золотоверхому соборі відбуваються поминальні літії. На цей раз була влаштована виставка-конкурс живопису, тему якої підказала епістолярна спадщина патріота, який народився в селі Москалівка Роменського повіту (нині Роменський район Сумської області) у багатодітній селянській родині. Світогляд Макаренка сформувався під час навчання та опанування кількох професій, які він одночасно впроваджував у життя. Недаремно Борис Реріх називав свого друга «невтомним у праці». В українську історію М. Макаренко увійшов як археолог, мистецтвознавець, музеєзнавець, дослідник старовини, захисник історичних пам’яток, педагог із енциклопедичними знаннями. 

Урочисте відкриття виставки-конкурсу живопису «Я — українець!» відбулося у приміщенні Національної бібліотеки ім. Ярослава Мудрого... Збіг обставин чи символічно? Мабуть, друге, бо ім’я М. О. Макаренка по праву займає почесне місце серед когорти творців незалежності Української держави. 



Як же відгукнулися художники на запропоновану тему? Перед нами вирує Україна, яку з такою любов’ю та тугою оспівував Кобзар. Пейзажі, натюрморти, портрети, тематичні композиції наповнені глибоким осмисленням української історії, символікою, кодовими знаками, відвертістю, ліричним настроєм, який так притаманний волелюбному українському народові. На тридцяти картинах, виконаних у техніках олійного живопису, пастелі, офорті, присутній дух любові, прагнення передати власне філософське тлумачення поняття українського. 

Любов до рідної землі випромінюють мотиви, створені на пленерах заслуженим діячем мистецтв України Михайлом Шевченком. Зачаровує срібляста палітра Сергія Кривенка, вдало передає засніжені сільські мотиви суто української природи. Олександр Масик закарбовує одну із перлин сакральних пам’яток Західної України, дерев’яну церкву Святої Богородиці села Тустан. 

Ну як обійтися без української орнаментики, сповненої ознак дивовижної старовини, яку з пошаною та хвилюванням передають художники? Розписна кераміка, вишиті рушники з кодовими знаками прикрашають яскраві натюрморти сповнених суто національного, історичного, як на картині «Зелена неділя» пензля Генрі Ягодкіна. Зворушливий ліричний настрій наповнює картину «Заблукали квіти на косах дівочих…» з образом юної дівчини пензля Тетяни Мельничук. Красуня у народному вбранні випромінює таку цнотливість та шляхетність, яка притаманна лише українським жінкам-Берегиням.

Ольга Карпенко майстерно передає подих Чорного моря в своїх романтичних картинах «Сонячна бухта. Крим» та «Балаклава». Георгій Сергєєв та Тамара Ціун звертаються до Київських мотивів з осінню на Оболоні, святом на Пейзажній алеї — улюбленому місці киян та гостей столиці. Тетяна Ягодкіна вдало створює гімн природі через полум’я маків, сповнених життєдайної енергетики та вишуканої краси. Володимир Єрмаков представив портрети, серед яких привертає увагу обличчя рідної донечки.

Олег Набока тяжіє до складних багатофігурних композицій, в яких зображує історичні події, як на картині «Подорож-1». Твір виконаний у складній техніці офорту, якою художник володіє бездоганно. Недаремно його твори прикрашають численні українські виставки за кордоном.

 Лауреатом премії М. Макаренка 2019 року стала художниця, архітектор, член НСХУ, доцент Київського національного університету будівництва і архітектури Ганна Носенко. Створений триптих — «Моя мала батьківщина» підкорив журі. Мисткиня створила прості мотиви, наповнені ностальгією по безтурботному дитинству, батьківській хаті, маминій колисковій, природі, не зіпсованій цивілізацією: «До баби Степаниди», «На ту гору» та «Рідна хата недалеко». Знайдена гармонійна кольорова гама вишуканої техніки пастелі наповнює почуття глядача спокоєм, гармонією та вдячністю за свою українську землю.

На заході головував керманич громадської організації «Сумське земляцтво у місті Києві» заслужений економіст України, голова Всеукраїнського благодійного фонду Петра Калнишевського Іван Рішняк. Він підкреслив, що такі постаті, як останній кошовий отаман П. Калнишевський, відомий скульптор та кінорежисер І. Кавалерідзе, непересічний лірик О. Олесь, багатогранний культурно-мистецький діяч М. Макаренко, увійшли в скарбницю української історії та вже багато років популяризуються земляцтвом. Кандидат історичних наук археолог Юрій Кухарчук зробив доповідь, у якій розкрив головні моменти життя, наукової та громадської діяльності М. Макаренка, внесок вченого у вітчизняну археологічну науку, мистецтвознавство та музеєзнавство України.

Голова журі конкурсу заслужений художник України лауреат премій ім. Г. Сковороди, М. Макаренка професор НАОМА уродженець м. Тростянця Сумської області Г. Ягодкін зазначив про особливість творчості учасників виставки, які прагнуть увіковічнити перлини Північної Пальміри України для нащадків. Так художники «Мистецької світлиці», яка діє при земляцтві, продовжили ланцюжок пам’яті, присвячений М. Макаренку. 

Присутні змогли дізнатися через віртуальну презентацію про друковані видання Миколи Макаренка, які зберігаються у Національній бібліотеці Я. Мудрого.

Виконавчий директор товариства Ірина Родченко вручила бібліотеці у подарунок книги, видані земляками, газету «Справи сімейні».

Подякувала всім, хто підтримав земляцьку ініціативу, особливо працівникам бібліотеки, заступнику директора з питань інформаційно-бібліотечного користування відділу обслуговування користувачів Галині Кириченко, головному бібліотекарю Тетяні Скирді; заслуженій артистці естрадних мистецтв України, художниці, педагогу Наталці Полтавець за чаруючий спів, який коронував урочистий захід. Так через художні образи митці віддали дань своєму знаному земляку, який стояв на сторожі духовних святинь новоствореної держави.

Добра справа відбулася за підтримки партнерів проекту Київської організації НСХУ, 
Михайлівського Золотоверхого монастиря, Національної бібліотеки Ярослава Мудрого.

На стіні Михайлівського Золотоверхого монастиря по обидва боки від погруддя М. Макаренка, створеного скульптором Ю. Багалікою, розташовані портрети загиблих патріотів на Майдані. Так сама історія відзначила місце М. О. Макаренка у пантеоні борців за незалежність України.