Дитячі емоції та виховання в мінізоопарку: Історії літа
Не лише у мирний час, але й особливо у воєнний період варто спробувати трохи відновити свій душевний стан. Є один із способів це зробити — провести час із звірятками. Маленькі контактні зоопарки створені саме для того, аби діти разом із батьками навчилися цінувати і любити природу, берегти довкілля, виражати власні позитивні емоції. Там, де в населених пунктах тривають військові дії, важко буде це зробити, хоча й кількахвилинні спогади про спілкування з братами нашими меншими теж допоможуть створити приємні й позитивні емоції.
Минулого літа ми з дітьми відвідали у невеличкому обласному місті Суми маленький контактний зоопарк «Бабусина садиба». Ще пару років тому влітку навіть вдалося побачити чоловіка з самоваром, який за суто символічну плату (хто скільки зможе дати) готував смачний солодкий чай, що нічим не поступається аналогічним гарячим напоям у поїздах далекого сполучення. Втім роки минають, а що ж із звірятками відбувається? Хтось залишається тут жити, а хтось дорослішає. З інших тварин власники можуть зробити м’ясо. Бо свині не довговічні, а людина їсти хоче завжди. Не зовсім гуманний приклад, але такі вже реалії життя.
Дуже класно для дітей, особливо молодшого шкільного віку, коли можеш доторкнутися, погладити, взяти в руки якесь Боже створіння. Це насправді неймовірні враження, безліч позитивних емоцій! Можливо, варто додати й прочитання коротких оповідань про тварин, які теж можна знайти в друкованих книжках або у мережі Інтернет, чи послухати, щоб не втомлювати очі. Тут варіанти є для тих, хто хоче поспілкуватися із тваринним світом. Якщо немає можливості це зробити наживо, то хоча б можна спробувати віртуально.
Ми знову відвідали улюблене місце спілкування із звірятками. І цього літа цей контактний зоопарк теж працював. Але вже умови виживання людей і тварин під час війни стають більш жорсткими. Тепер для дітей теж ввели плату, а минулого року платили відвідувачі тільки за дорослих батьків. Водночас люди із розумінням поставилися до звіряток. Деякі відвідувачі можуть просто принести чимало овочів і чогось поживного. Менше звірів тепер залишилося порівняно з минулим літом. Усі мешканці мінізоопарку подорослішали, перебувають у клітках. А того літа ще маленькі звірятка гуляли вільно по території, а діти й дорослі могли їх погладити руками, обійняти. Тоді можна було відчути живий контакт із кроликами, морськими свинками, ягнятами, свинками. Ягнятко, яке дуже полюбляє молочко, стало незабутнім персонажем, улюбленим звірятком серед відвідувачів…
Якось замислився у власних спогадах. Заради чого ми відвідували контактний зоопарк? Для отримання позитивних емоцій та, говорячи сучасною мовою, для неформального екологічного гуманного виховання дітей. А ще варто додати й почуття гумору. Прості кумедні випадки траплялися й цього літа. Коли великий гусак несподівано відчув себе хазяїном території й почав чіплятися до відвідувачів. І як швидко його вхопили за шию та приборкали власники тієї садиби. Це варто було побачити на власні очі.
Думаю, для любителів кумедних фотографій варто іноді відвідати справжній мінізоопарк, або хоча би подивитися якісь відео на цю тему. І як би там не було, мити руки з милом після контактів із різними тваринами варто не забувати. Бо слід завжди дотримуватися правил особистої гігієни.
А ще варто пам’ятати важливу думку з сюжету «Маленького Принца» французького гуманіста Антуана Екзюпері.
Ми відповідальні за тих, кого приручили…
Леонід ГАПЄЄВ
