Від роси вам і води на довгі роки - Іван Миколайович Рішняк
«Нема на світі вищої посади
Звання людського — дорожімо їм...»
Андрій Кубах
Українська спільнота тримається на людях, які слугують її процвітанню в економічній, духовній та культурно-мистецькій сферах, ствердженню незалежності, збереженню історії. Саме до таких людей відноситься голова громадської організації «Сумське земляцтво у місті Києві», Поcол миру, кандидат економічних наук України, заслужений працівник сільського господарства голова Всеукраїнського фонду Петра Калнишевського Іван Миколайович Рішняк. Щоб зрозуміти, яким пріоритетам він надає перевагу, до чого прагне, що формує навколо себе, потрібно просто познайомитися з направленнями його громадської діяльності та просто переглянути декілька трудових днів. Без пафосу та парадності Іван Миколайович засіває своє поле на сивочолій Сумщині, там, де народився, де батьківська хата, розпочався трудовий шлях, зустрів свою долю.
Якось, знаходячи для мене слова підтримки, Іван Миколайович сказав, що як би ми були багатими, то змогли б зробити чимало корисного для своєї держави. Тому будемо радіти тим, що вдається зробити, а втіхою нам будуть очі вдячних людей, а їх навколо І. Рішняка повірте, чимало. Мені хочеться поділитися своїми думками відносно самовідданої віддачі, з якою працює український фахівець, для якого рідна земля є головним стимулом життя. Чимало часу Іван Миколайович віддає діяльності своєрідного дітища — благодійного Всеукраїнського фонду П. Калнишевського.
Тема останнього отамана Запорозької Січі Петра Івановича Калнишевського увійшла в життя І. Рішняка задовго до створення фонду. Разом зі своїм другом краєзнавцем, дослідником, журналістом, письменником Данилою Кулиняком він захопився життєвим шляхом П. Калнишевського, незаслужено забутого народом, державою. Почалися пошуки артефактів, поїздки на Соловки, де відбував заслання до самої кончини мужній отаман, збір документів, які по цеглині сформували наукове видання «Петро Калнишевський та його доба». У Пустовійтівці, на батьківщині славетного отамана, був встановлений йому пам’ятник за проектом народного художника України В. Бородая, постамент роботи скульптора Р. Синька.
Все, на чому тримав пульс останній отаман Запорозької Січі, неймовірно переплітається в долі Івана Рішняка. Остаточно канва про вклад Івана Миколайовича в історичне дослідження козацької доби сформувалася у мене під час підготовки доповіді «Петро Калнишевський на стражі духовності», яка увійшла у збірник Міжнародної наукової конференції «Православ’я в Україні» ще у 2012 році. Мудрі римляни казали «хліба та видовищ!». Такими й були пріоритети Калнишевського, який дбав про економіку України та освоював чорноземи, будував церкви, відкривав школи, лікарні, друкарні. Саме в цих ракурсах науково-пошукової та благодійницької роботи розгорнулася діяльність І. Рішняка як голови фонду.
Як досконалий фахівець сільськогосподарського профілю Іван Миколайович створив власний бізнес. Бо виріс у родині хліборобів і з дитинства знає ціну хлібу. Оскільки кредом його життя є постулат — краще віддавати, ніж брати, то весь прибуток він вкладає у духовність на підтримку культури та мистецтва, допомогу нужденним. По праву І. М. Рішняк входить у когорту відомих благодійників України.
Досить назвати такі широкоформатні творчі проекти як «Міст дружби», присвячений року Грузії в Україні, коли серед українських художників працювали митці з Грузії. Мистецький проект «Повернення» спрямований на підтримку духовного відродження Сумщини, виставка творів образотворчого мистецтва поєднала столицю України з усіма районами Сумської області. Деякі твори видатних художників Сумщини з фондів Дирекції виставок Міністерства культури України глядачі бачили вперше. Місцеві художні та краєзнавчі музеї поповнилися новими картинами від художників «Мистецької світлиці», що діє при Сумському земляцтві у місті Києві. Немає, мабуть, жодної галузі, де б Іван Миколайович не доклав своєї турботи. Його серце завжди відкрите для підтримки різноманітних творчих ідей, друкованих видань, створення пам’ятників, меморіальних дошок тощо.
Якось мені до рук потрапила книга «Калинова гіркота» (присвячена Івану Миколайовичу), і я відчула, як болісно переживає її головний герой втрати, які відбуваються в Українській державі. Його обурює, що життя у державі з родючими чорноземами перетворилося у виживання. В книзі розповідається, як головний герой, сповнений козацького духу, через свої філософські міркування вболіває за державне, народне, шукає порад у батька. І ми знаходимо в книзі поради, які стають для нас дороговказом.
Чимало заходів відбувається за підтримки Івана Рішняка з того часу, як мене запросили до земляцтва.
Згадалася виставка-конкурс «Сумщино, любове моя!», яка відбулася в рамках проекту «Час віддати належну шану», присвяченого М. О. Макаренку. Це був широкоформатний проект за підтримки Міністерства культури України з пересувними виставками в Сумах, Ромнах, Лебедині, Конотопі, Глухові, Шостці. Проект не тільки сприяв збереженню пам’яті імені українського патріота, який ціною власного життя відстоював духовні ідеали свого народу, а й показав, як засобами образотворчого мистецтва можна розкрити життєвий та трудовий шлях видатного археолога, мистецтвознавця, художника, музеєзнавця, історика, педагога. Саме Микола Омелянович Макаренко додав своїми археологічними знахідками Україні світового визнання.
Розмовляти з Іваном Миколайовичем цікаво й корисно. Його блискуча українська мова наповнена жартом, гумором, він завжди вміє направити бесіду в приємне русло. Поруч з ним відходять власні потреби на другий план, а першочерговими стають проблеми державні. Завжди відчувається його відношення до споконвічних цінностей, а надані поради піднімають крила натхнення для подальшої доброчинної діяльності. Іван Миколайович сповнений шляхетності до людей старшого віку, теплом до батьків, шанобливого відношення до жінок. Він захоплюється природою, рідною землею, любить українську пісню і поетичне слово. Чимало книг таких поетів, як Й. Дудка, О. Ющенко, Д. Кулиняк, М. Гриценко, А. Цвід, В. Бондарев, спогади есе В. Андрєєвої, Ю. Шемшученка, ілюстрований каталог «Історія і сучасність» та ін., видані ним.
І. М. Рішняк відноситься до відомих лідерів сучасності й тому, що має глибокі фахові знання, вміє згуртувати команду, лаконічно висловлює свою виважену думку, розуміє цілі та стратегії державотворення, тому недаремно люди обрали його народним депутатом України IV скликання. Іван Миколайович розуміє державні потреби та її першочергові завдання, тому вболіває за майбутнє молоді, незахищеність людей похилого віку, збереження національних традицій.
Він сповідує прості споконвічні істини, будуючи власний храм душі, в якому завжди є місце як для простого трудівника, так і для науковця, посадовця високого рангу. До нього тягнуться люди, бо Іван Миколайович прагне нікого не образити, цінує час і життя, прищеплює шану до батьків, зберігає віру. Всі ці істини І. Рішняк підтверджує своїм життям, власною працею. Понад двадцять років сумлінної праці в команді цього мудрого керівника, фахівця своєї справи та просто порядної людини збагачує кожного для самовідданого слугування Україні.
Іван Миколайович святкує свій 70-й ювілей, привітаємо його словами громадського діяча кінця ХVIII початку XIX століть, вихідця м. Ромни Василя Полетики: «Як приємно працювати для добра, для слави батьківщини… Наші власні почуття, свідомість, що ми не байдужі до інтересів батьківщини, служать нам нагородою». Від роси вам і води на довгі роки, шановний ювіляре.
Валентина Єфремова,
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України,
фото автора
