Валерій Франчук: «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа»
У Києві, в музеї Марії Заньковецької відбулося відкриття 204-тої персональної виставки народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Валерія Франчука «Моя Галактика». На виставці Майстра сучасного українського живопису представлено понад 30 творів, серед них більше 10 робіт із доробку, які він створив після повномасштабного вторгнення.
Виставка відкрилася у 745-тий день повномасштабного вторгнення російських військ на українську землю.
«Я вірю у велику Перемогу над ворогами… І кожного дня своїми добрими справами наближаю цю щасливу мить! Борімося – поборемо! Нам Бог помагає», – говорить Майстер словами Тараса і вірить у справедливість і Перемогу.
Виставка «Моя Галактика» Валерія Франчука – це вікна мирного життя і жахи руйнівної війни, пам'ять жертв Голодомору і велич людського духу Революції гідності, Шевченко і Сковорода, історія, реальність і майбутня Перемога...
Директорка музею Ірина Дробот зазначила, що виставка, приурочена 210-тій річниці з дня народження Кобзаря невипадково відкрилася саме у Музеї першої народної артистки України Марії Заньковецької, бо ж мистецтво у ці важкі часи є суперактуальним і дієвим.
Центральною картиною, навколо якої на виставці, наче планети та зорі, «оберталися» інші картини, був портрет генія та пророка українського народу Тараса Шевченка.
«Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа, – говорить художник, а кажуть, що вона – вічна…»
Коли почали обстрілювати Київ, художник з родиною кілька тижнів перебував на Вінниччині, а згодом доля закинула у Кросно, що в Польщі. Там він не сидів без діла, а малював, брав участь у заході «Діалоги культур». Життя митця було заповнене творчістю. Багато намалював світлих картин, почав малювати квіти, зокрема, мальви. Поряд з тим, що проводив багато виставок, а їх допомагала організовувати моя вірна й незмінна помічниця – дружина Аполінарія, брав участь і у пленерах, проводив майстер-класи.
Художник творив і творить, допоки живе в ім’я Перемоги.
