Ретроспективна виставка Алли Горської "Боривітер"
Історія українського народу переповнена яскравими особистостями, артефактами, подіями, документами, свідками, які творили її самобутню ідентичність. Тому відкриття ретроспективної виставки художніх творів дисидентки, діячки правозахисного руху, художниці Алли Горської (1929–1970) має в цьому контексті особливе значення. Її громадська і творча діяльність спалахнули на теренах України як потужний виклик існуючої тоталітарної системи. Але Горська пішла далі, вона поєднувала творчу спільноту для втілення потужних проєктів, які впливали на формування національної свідомості соціуму. Життя Горської було приреченим.
Вихована в номенклатурній творчій родині, Алла Горська навпаки відчула загрозу сталінського режиму й наповнила рушійною силою рух супротиву в Україні. Але спецслужби пильнували за активісткою, її твори були знищені, а саму мисткиню вбито при нез’ясованих до кінця обставинах… А. Горській був всього 41 рік!
Сама назва проєкту «Алла Горська. Боривітер» красномовно створює преамбулу до всієї потужної епохи шестидесятників. Плеяда нескорених проклала шлях на теренах суспільно-політичного та соціокультурного життя столиці та й усієї України. Таким чином у другій половині ХХ століття виник політичний феномен під назвою дисидентство. Нове осмислення системи духовних цінностей національного в надрах тоталітарного режиму. Дискусії відбувалися в клубі «Сучасник» та на кухні комунальної квартири Горської-Зарецької на Терещенківській. Саме там режисер Лесь Танюк, сценограф Алла Горська формували «Другий український театр». Молоді люди збиралися, щоб висловити думку з відродження Української національної культури. В. Зарецький казав: «Ми працювали, захоплені ідеєю, не думали про гроші».
Попри те, що на сьогодні майже ввесь монументальний доробок А. Горської втрачений, вдалося представити дві мозаїчні композиції та твори з багатьох музеїв, приватних зібрань, фондів. Це перша ретроспективна виставка мисткині, на якій організатори зуміли зібрати та представити понад 100 її художніх творів. Враження неймовірно приголомшливе, бо експозиція наповнена артефактами, документами, раритетними творами живопису, графіки, ескізами монументальних робіт, стенографічними та архівними матеріалами. У виставковому комплексі «Українського дому» організатори вдало побудували інформаційний простір, в якому простежується дійство, присвячене знаковому епосу шестидесятників. Хвилює все – від художніх творів, інсталяцій та текстового супроводження, які переносять глядача в часі та просторі, до оточення, пов’язаного з тоталітарною системою в Україні, в якому Аллі Горській прийшлося працювати, творити, діяти. Експозиція розкриває цілу епоху культури, мистецтва, духовності, самобутнього, прогресивного кола шестидесятників. Тому невипадково свідком вищезгаданого став величний проєкт-дослідження «Боривітер», створений командою співробітників фундації «Дукат» Оленою Грозовською, Тетяною Волошиною, Михайлом Кулівником, Катериною Лісовою.
На кількох посиденьках-зібраннях в кафе на Прорізній автору статті разом з Борисом Плаксієм вдалося побувати й відчути отой могутній дух активістів, сформувати шлях до розбудови вільної України. Потім двічі Б. Плаксій приводив мене на Терещенківську, на потаємні збори до Горської-Зарецької, де я відчула гірку правду про тоталітарний режим в Україні та палке прагнення змінити чинну систему на прогресивну, демократичну. Потім знайомство з Ростиславом Синьком, директором Музею-майстерні Івана Кавалерідзе, де формувався осередок з дисидентського руху в Києві. В цілому все це сприяло створенню культурологічних проєктів «Культура проти варварства», «Повернення», «Історія і сучасність», «Його монументами говорить держава», «Я – українець!» та ін.
І ось сьогодні свідком історії стає величний проєкт «Боривітер». Експозиція знайомить відвідувачів з ескізами найвідоміших мозаїчних панно, створених групою Горської у Києві та на Сході України, стенографічними рішеннями вистав Леся Танюка, портретами визначних українських діячів – Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліни Костенко та ін. Відеосвітлова інсталяція за мотивами знищеного 60 років тому вітража «Шевченко. Мати» єднає присутніх на виставці своїм глибоким задумом, яскравою виразністю, силою психологічного впливу.
З вдячністю згадаємо Аллу Горську, яка уособлює феноменальну силу українського жіноцтва, наповненого гуманною місією збереження мирного та прогресивного існування людини на землі. Вона стала отим рупором, який кличе на Віче…
З пресрелізу виставки:
Алла Горська. «Боривітер» – перша ретроспективна виставка Алли Горської, української художниці-шестидесятниці, дисидентки та громадської діячки відкрилася в «Українському домі». Експозиція виставки розташована на двох поверхах і представляє понад 100 творів. Можна побачити ескізи найвідоміших мозаїчних панно, створених групою Горської у Києві та на Сході України, портрети визначних українських діячів, художнє оформлення для вистав. Більше 10 музеїв і архівів, а також чимало приватних колекціонерів поділилися творами мисткині, аби ретроспектива стала можливою. Поряд з ескізами мозаїк розміщені фотографії та цитати самої Алли та її колег. Творчий доробок Горської-монументалістки практично втрачено: більшість її робіт потрапила під окупацію ще 2014 року. Спеціально для виставки сучасні українські митці Олексій Сай і Микола Марусик створили відеосвітлову інсталяцію за мотивами знищеного 60 років тому вітража «Шевченко. Мати», виконаного для червоного корпусу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
