Данило Карачевський: «Не бійтесь змінювати своє життя»

Зустріч з Данилом Карачевським відбулася на одному з концертів у Будинку вчителя, які зазвичай проводить Ірина Миколаївна Персанова — педагог вокалу, заслужена артистка України. На концерті ми були просто заворожені однією з кращих, на мій погляд, пісень Данила з мюзиклу Notre Dam de Paris — Le temps des cathedrales.

Склалося враження, що Данило вже такий маститий та відомий молодий співак, і здивування, що раніше не чула його чарівного голосу.

Під час подальшого знайомства я дізналася, що Данило із задоволенням навчається на 3-му курсі факультету аграрного менеджменту в НУБіП Украіни. Отримує знання з різних дисциплін, спілкується з цікавими людьми — як студентами, так і викладачами. В майбутньому хоче знайти гідну роботу по спеціальності, але музикою буде займатися і надалі, адже для нього це щось більше, ніж просто хобі. 

«Я цим живу! Я намагаюся добре вчитися у ВУЗі, займатися музикою і працювати! Хоча іноді буває дуже важко, але я розумію, що усе це мені знадобиться у майбутньому. Якщо є бажання, то можна встигнути все», — каже Данило.

Про свою сім'ю Данило розповів, що вона багатонаціональна: дідусь по лінії мами — росіянин з польським корінням, а бабуся — татарка. По татовій лінії дідусь — білорус, а бабуся — українка. Таке змішання національностей, звичайно, позначилося і на Данилові.

«У нашій сім'ї завжди співала мама, Наталія Миколаївна. З дитинства я пам'ятаю, що ми дивилися всі музичні передачі. Зараз вона найсуворіший мій суддя та критик. Мама багато працювала, і до 3 років я часто залишався з бабусею, Асією Абдулівною, яка мені дуже багато співала від дитячих до військово-патріотичних пісень («Взвейтесь кострами», «Гимн»), а також своєю рідною татарською мовою. Думаю, що і це дуже вплинуло на мене як співака та музиканта», — згадує Данило.

«На жаль, у нас не дуже велика сім'я. Мама виховувала мене сама, бо тато пішов від нас, коли мені було 10 років. Але я вдячний Богу за все, що у мене є. У мене чудова мама, яка підтримувала мене в усьому. Хоча вона була дуже сувора зі мною, але зараз я розумію, що все це вона робила для мене, щоб я виріс таким, який я є.

— Данило, а чим ти захоплювався у дитинстві?
— По можливості я ходив на різні секції: капоейро, кінний спорт, футбол. Мріяв стати футболістом. Пізніше я почав грати на гітарі, вступив до музичної школи.

— Чи є якісь традиції у вашій багатонаціональній сім'ї?
— З сімейних традицій можу відзначити лише найважливіше для себе — це спілкування з рідними. У мене всі найближчі рідні живуть у Донецьку. Найбільше я хочу, щоб закінчилися військові дії на Сході України. Незважаючи ні на що, ми намагаємося на Новий рік, Великдень і на дні народження збиратися разом. Адже дуже важливо, щоб сім'я була разом, щоб зустрічалися різні покоління, спілкувалися, любили, цінували один одного.

— Чому ж все-таки музика та вокал подобалися тобі найбільше?
— Хоча музика була зі мною завжди, але почав нею займатися не дуже давно: десь у 8-му класі я навчився грати на гітарі, а коли в 9-му вперше виступив на 8 Березня у своїй школі, зрозумів, що саме музика мені потрібна! Згодом я вступив до музичної школи, яку закінчив у цьому році. Там почав вчитися вокалу і паралельно освоювати гру на фортепіано. Я вдячний педагогам цієї школи за ті музичні знання, які отримав. Уже в університеті зустрів чудову жінку, співачку і професійного педагога Наталію Михайлівну Шелепницьку. Саме вона допомогла мені вокально відкритися, її досвід та поради дають значно більше, ніж просто вокальні навички. Це дуже допомагає під час кожного виступу. Окреме «дякую» я хочу сказати моєму викладачеві з гітари Олексію Євтушенку — моєму музичному батьку. Для мене це не просто викладач, а друг і наставник. Він пише красиві пісні і допомагає мені записувати музичний матеріал!

У своїх інтерв'ю Данило часто говорить про те, що в наш час матеріальні цінності у багатьох на першому плані, а духовність не особливо цікавить людей. І через своє виконання пісень він хоче доносити це людям до їх почуттів, емоцій і, можливо, змінити їх на краще, розкрити слухачам саме душу, зміст пісні, адже вважає, що це найголовніше.

— Як з'явилася ідея випробувати свої сили в телешоу «Голос»?
— 8-й сезон «Голосу»! Це був мій перший серйозний телевізійний досвід. Для мене участь у цьому проекті — це новий щабель і величезний крок у творчості. Я познайомився з багатьма цікавими людьми і талановитими вокалістами. Для мене це вже перемога! Я вдячний кожному, хто переживав і підтримував мене! Кожен голос і коментар додавав мені впевненості і допомагав зрозуміти, що я йду в правильному напрямку.

Ідея взяти участь у музичному проекті «Голос країни» зародилася раніше, але я не був упевнений, чи потрібно мені це зараз. Під час інтенсиву у Вокальній академії О. Пономарьова «З ранку до ночі», куди я потрапив влітку минулого року, мені запропонували спробувати себе у «Голосі», і тоді я зрозумів: «Треба йти!». Якраз зробили останній додатковий кастинг. Через деякий час мені зателефонували і запросили вже на фінальне прослуховування. Всі хто пройшов відбір і приймав участь у проекті — дуже талановиті та професійні, і абсолютно кожен мав шанс на перемогу.

— Які твої враження від зустрічі з популярною співачкою Джамалою?
— З Джамалою було кілька репетицій під час проекту, і це хвилююче! Цікаво слухати її життєві історії. Насправді ж вона дуже відкрита і з нею приємно спілкуватись, хоч на це замало часу. Я здобув великий досвід у роботі з нею. Вона професіонал, має чудовий, потужний голос. Багато хто критикує Джамалу та її коментарі, але не треба забувати, що саме вона з гідністю представила Україну на Євробаченні–2016 і посіла 1-ше місце. Для мене велика честь бути у її команді, і я вдячний, що вона повірила в мене!

— Яким стало твоє життя після проекту? 
— В університеті мене знають ще з першого курсу, так як я виступаю на конференціях, концертах та інших заходах. Але це зовсім не означає, що ставлення до мене, як до студента, повинно бути іншим. Я завжди намагався вчитися добре, впевнений, що все повинно бути справедливо. Маркетолог — творча професія, і зі мною учиться багато талановитих хлопців і дівчат. 

Впевнений, що правильно зробив вибір, вибравши НУБіП, тут працюють хороші викладачі, готові поділитися своїми знаннями і досвідом. Я хочу отримати освіту, так як для мене це важливо, але і далі планую розвиватися в музичній сфері і писати свої пісні. Популярність — в якійсь мірі випробування для людини, і це нелегко. Я лише хочу, щоб мене і мою музику впізнавали і любили.

— Який напрямок в музиці тобі подобається, і в якому б ти хотів розвиватися?
— Взагалі мене цікавить Classical crossover. Це музичний стиль, який поєднує елементи класичної та поп, рок, електронної музики, представниками якого є Андреа Бочеллі, Алессандро Сафіна, Елтон Джон, Джон Бон Джові. В Україні цей напрямок не дуже відомий, і я б хотів поширювати його.

— Чи є у тебе кумири?
— З професійної точки зору, мої кумири Лучано Паваротті і Фреді Меркьюрі.

— А чим ти зараз займаєшся?
— Зараз я працюю викладачем вокалу в клубі "Вирлиця" в Дарницькому районі, там я навчався грі на гітарі, а згодом запропонували працювати. Мені подобається займатися з дітьми, адже я отримую не тільки задоволення, а й великий досвід. Кожна дитина індивідуальна, і треба спробувати її розкрити та допомогти стати більш упевненою.

— Що б ти хотів побажати нашим читачам?
— Кожна людина має талант, і не треба боятися змінювати своє життя, шукати і відкривати себе в нових сферах. Не треба сидіти склавши руки!

Я сподіваюся, що ти, Данилку, подаруєш ще багато надихаючих емоцій для всіх своїх шанувальників. І хочу побажати тобі вдачі та подальших творчих перемог!