Ганна Миколаївна Самарська — майстриня петриківського розпису
Мені знову поталанило потрапити в серце самої Петриківки, де народився квітучий сад всесвітньо відомого петриківського розпису. Там все спонукає до творчості: спілкування з майстринями, розповіді ескурсоводів, виставки, майстер-класи, на яких розкривається рукотворне таїнство. Коли поринаєш у лоно петриківського розпису, то виникає почуття перебування в чомусь надзвичайному, сповненому урочистої краси.
Так сталося, що на моєму життєвому шляху з’явилася чарівниця цієї розкішної кольорової палітри Ганна Миколаївна Самарська. Завдяки цій художниці я не тільки відчула творчий потяг до цього унікального виду мистецтва, а й отримала наставника, друга. Вже другий рік поспіль я працюю поруч з цією майстринею, яка стала послідовницею народної художниці України Катерини Білокур.
На моєму життєвому шляху випало чимало випробовувань, але завдяки силі волі та цілеспрямованості я змогла подолати депресію, на яку були свої причини, пов’язані зі станом здоров’я. І ось підтримка Ганни Миколаївни надала мені віри в себе, і зернятка творчого дару проросли першими творчими здобутками. Саме в ці роки я почала працювати в Підгірцівській школі Обухівського району вчителем образотворчого мистецтва і бібліотекарем. Якось до мене потрапив гарно оформлений петриківським розписом мистецький журнал зі статтею «Подих благословення». Так я дізналася про перехресні стежинки Катерини Білокур, Ганни Самарської та родини Вакуленків. Мені дуже імпонували ці творчі люди, і я стала молитися, щоб познайомитися з цією творчою родиною.
Попри усі негаразди у моєму житті, квітучі аромати петриківських квітів поступово заполонили кожну годину мого життя. Я змогла подолати усі негаразди, почала малювати. Так протягом п’яти років сформувався мій власний художній стиль. Потім у 2015 році я побувала на семінарі-практикумі «Петриківка народжена у Харкові», де відчула свій творчий потенціал. Національна свідомість моїх вірменських предків та дух української культури зробили своє. Стали народжуватися яскраві композиції, в яких вирувало життя, різні пори року, тема родини, материнства.
Якось я пригадала, як Катерина Білокур на могилі Тараса Шевченка зверталася у молитві до Бога з проханням благословення на свою творчість. Потім я вже на могилі К. Білокур теж просила у молитві підтримки власного творчого шляху.
Згодом я отримала альбом «Земле Моя, Моя Україно» з репродукціями творів художниці за власним підписом Г. М. Самарської. Ми подружилися, і у моє серце увійшло почуття щастя і радості.
Поступово я вийшла на стежину самостійного творчого шляху, на якому народилися художні твори, що знайшли відгук у фахівців. Я наважилася на персональні виставки. Взяла участь у Всеукраїнському конкурсі писанок і отримала перше місце. Потім на мене звернули увагу мистецтвознавці, і я стала «Жінкою-2017 року» в номінації творчість.
Я хочу звернутися до жінок з проханням ніколи не розгублюватися, а навпаки вірити в себе, в своє призначення на землі і розвивати свої творчі здібності, а вони є у кожної людини. Недаремно у Біблії сказано «Просіть і дано буде вам...».
Марина Саркісян
