Пам’ятаємо з вдячністю… скульптор Швецов Валерій Валентинович
Є художники, які вміщують у творчості вагомі історичні події свого народу. Вони не тільки самовіддано працюють в творчій галузі, а й передають свій досвід молодому поколінню. Саме до таких митців відноситься скульптор, заслужений діяч мистецтв України (1981), член Національної спілки художників України (1974), керівник навчально-творчої майстерні професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Швецов Валерій Валентинович (1940–2022).
Народився майбутній скульптор у селі Штергрес (нині смт Штерівка) Луганської області. Тяжіння до малювання привело його до Києва, де він спочатку навчався у Республіканській середній художній школі ім. Т. Г. Шевченка, а потім на скульптурному факультеті Київського державного художнього інституту в навчально-творчій майстерні під керівництвом М. Лисенка (1960–1966). Його вчителями були В. Луцак, А. Горська, М. Лисенко, М. Врона, В. Бородай, І. Макогон.
В. Швецов у 1966–1968 роках працював скульптором на живописно-скульптурному комбінаті в Києві, а з 1967 по 1970 роки викладав скульптуру в художньо-промисловому технікумі. У НАОМА працював з 1971 по 2022 рік на кафедрі скульптури, де отримав посаду доцента та вчене звання професора. У 1987 році Шевцов був призначений на посаду завідувача кафедри скульптури і з 1993 року став керівником навчально-творчої майстерні.
Валерій Швецов залишив для нащадків меморіальні дошки професору Ю. Бернадському (2007), академіку А. Шпаку (2012). Особливим розділом у творчості Швецова була станкова скульптура: «Лісова пісня» (1993), «Ярослав Мудрий» (1994), «Останнє яблуко» (1995). Митець звертався і до дрібної пластики, створив колекційну монету із зображенням Соломії Крушельницької, орден Ярослава Мудрого.
Творам скульптора притаманна не тільки фаховість, досконалість виконання, а й точність візуального бачення образу в просторі. Помилки не допустимі, їх не виправити в матеріалі, будь то бронза, мармур, камінь, метал чи оргскло. Ми бачимо в створених пам’ятниках цілу есею узагальненої історичної події або видатної особистості, якій він присвячений. Також створені монументи означені поняттям синтезу, вони буквально вписалися у простір, вигідно доповнюють міське середовище. Окрім професійної фаховості, образотворча мова скульптора розкриває глибокі знання з історії. Саме такі риси притаманні В. Швецову, а підтвердженням є створені пам’ятники в Києві вченому Менделєєву (у співавторстві з Ю. Кисельовим, 1995), Святому апостолу Андрію Первозванному (1999), гетьману Петру Конашевичу Сагайдачному (2000 р.). Слід назвати змістовний, яскравий за художньою виразністю рельеф «Леся Українка з героями своїх творів» у Київському драматичному театрі ім. Лесі Українки (1975). Монументальний комплекс «Героям «Партизанської іскри» в Українському музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, декоративні фігури на фасаді Будинку художників (так звані Музи мистецтва) у співавторстві.
«Характерними рисами творів Швецова є епічне світосприйняття, відчуття вагомості події, національна свідомість», – зазначила голова секції скульптури КОНСХУ заслужений скульптор України Аліса Забой.
Коли згадуєш твори Валерія Валентиновича, то на думку спадають такі поняття, як інтелігентність, шляхетність, толерантність, людяність. «Мабуть, тому В. Швецов паралельно з творчістю значний час віддавав викладацькій діяльності. Його учнями стали відомі нині скульптори Ващенко О., Зноба М., Карпов Є., Мацюк О., Русін Р., Печорний П., Стельмашенко О. та багато ін.», – розповів голова КОНСХУ, заслужений художник України Микола Кутняхов.
Творчості В. Швецова притаманні риси яскравої виразності образу, досягнення завершеності завдання. Він працював легко у мармурі, бронзі, каменю, вдало переходив від монументів до малої пластики, медалей. В якій би галузі Швецов не створював свій твір, в основі буде лежати реалістична, академічна школа з характерними ознаками глибокого внутрішнього стану художнього образу. В основі творчого мислення лежить прагнення передачі історичної правди, яка доповнює наші знання власної історії.
Світла пам'ять Валерію Валентиновичу Швецову, який все життя слугував мистецтву і назавжди вписав видатні постаті в історію і культуру України.
Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, лауреат премії ім. Платона Білецького.
Фото збірне
