Skip to main content
Чекай сонця

Чекай сонця! Воно заллє тебе відразу і безмірно

…Можна заховатися в своєму маленькому світі-царстві і бути щасливим: там ростуть гарні квіти, звучить чарівна музика — пташиний спів, ти вільний тілом і душею! Ти вільний, але одинокий… Може ти шикуєш слова у риму, розповідаючи про кохання, про свої почуття, переживання… Поділись своїм прекрасним, може часом і сумним, своїм світом — макрокосмосом. Відкрий очі і насторожи вуха, дай оцінку по­діям, які відбуваються в країні. Нам потрібна твоя мужність. Хтось скаже, що написано погано, неталановито? Не бійся! Напиши краще, не мовчи…

У вікно зазирнув тихий вечір. В руках у мене повість Михайла Стельмаха «Щедрий вечір». Яка барвиста мова, чистота почуттів, сердечність!

Душа насолоджується, відпочиваючи від проблем, негараздів буденного життя. Гуси-лебеді на своїх крилах несуть читача в світ дитинства, де переплітається реальне і чарівне, дійсне і казкове. Вражає мудрість висловів: «Ні дядечко, ні батько не палили гордого зілля, яке не вклонилося навіть богу», «жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулося жодної людини», «мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман — вона першою показала, як плаче від радості дерево, коли надходить весна», «з незвичайної делікатності дідуся дивувалися і потроху підсміювалися» сусіди, бо «де ж видано, щоб так жалувати селянську жінку, як жалував він?»…

Думки повертаються до міста.

Гарне в нас місто! Наших юних артистів і спортсменів знають далеко за межами Павлограда. Мені радісно на серці, що юні павлоградці можуть безкоштовно навчатися в студії юного актора при театрі ім. Б. Захави (режисер А. А. Рева), в театрі «Вертеп Марії» (керівник М. А. Кравченко), літературній студії «Молода Хвиля» у письменницькому Домі «Дивосвіт» (керівник Г. І. Люлько і О. П. Скора), займатися у вокальній синтез-студії «Краплі дощу» чи клубі авторської пісні ТО «Дощ» (керівник М. Б. Урсуляк). В нашому місті працює три музичні школи, балетна студія «Топольок», клуб акробатичного рок-н-ролу, театр сучасного мистецтва «Ніколь», студії бального, сучасного, латиноамериканського танцю, гурток оператора кіно (керівник О. О. Свещов), спортивні секції…

Як допомогли дітям відчинити двері у світ прекрасного?

Серце болить за дітей, які позбавлені батьківської турботи, ласки і доброти. Всі негаразди починаються тоді, коли немає взаєморозуміння рідних. Втрачені діти — це діти, яким не допомагають дома з уроками, а заклопотані вчителі не помічають проблем у налагодженні стосунків в дитячому колективі.

Коли дитина не зрозуміла матеріал на уроці, а вдома їй не допомогли, не пояснили, то вона замикається і втрачає найцінніше — інтерес до навчання. Ось і починаються проблеми з дисципліною, потім, як виклик, сигарети, пиво і найстрашніше, щоб втекти з реальності, починають вживати наркотики — «оте горде зілля, яке не вклонилося навіть богові». Мені дуже хочеться, щоб мене почули діти, в яких немає можливості займатися в гуртках:

— Бібліотеки відчинені для всіх, вони працюють безкоштовно! Особливо шкільні. Приходьте, оберіть книгу, журнал за інтересом і читайте! Там ви знайдете відповіді на багато запитань, зможете подорожувати, відпочити душею, набути досвіду в пізнанні людей.

Колись, ще школяркою, на уроках мови, мене сильно дратували винятки із правил. Їх потрібно було просто запам’ятовувати. Нудно. З часом зрозуміла, що винятки з правил: як білі ворони, які не бояться бути самими собою і змушують інших рахуватися з ними. Це впевненість в собі, яка слугує на повагу!».

Якщо вам, мої юні читачі, будуть пропонувати випити, закурити чи спробувати наркотик, чи когось зрадити, я бажаю вам мужності залишатися самим собою. Бережіть себе, відкривайтеся для доброго і корисного. Будьте отими «білими воронами» — винятками з правил — вчіться у слова стійкості та самоповазі. Тоді й інші поважатимуть вас.

Щоб вистояти, запам’ятайте слова, вистраждані Кафкою: «Стій під дощем, хай пронизують тебе його стальні стріли. Стій, незважаючи ні на що: чекай сонця. Воно заллє тебе відразу і безмірно!».

Світлана Маламен