Були в сусідів будиночок, земля: власність вже чия?

Якось несподівано спокійного і доброзичливого пенсіонера Ігоря Івановича «порадувала» новина: літню людину викликають до суду в якості відповідача? Додому йому надійшла копія позовної заяви сусідки про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, про визначення порядку користування земельною ділянкою. Щоби одразу не впадати у відчай, пригадуючи цю невигадану життєву історію, автор пропонує поміркувати про можливий алгоритм дій у подібних ситуаціях.

Безоплатний адвокат від держави?

Маючи довіреність, яка надає авторові цієї історії відповідні повноваження діяти від імені та в інтересах свого довірителя за нормами ст. 244, ст. 245 Цивільного кодексу України, оскільки самому щоразу їздити на судові засідання до іншого міста проблематично, звернувся до місцевого Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги. Там для початку усно проконсультували (юристи, як і лікарі, в деяких особливих випадках з метою економії часу теж консультуються з колегами). І одразу поінформували про необхідні документи, які треба надати, щоби призначити безкоштовно адвоката від держави. Окрім копії паспорта, ідентифікаційного коду, особисто їздив до управління Пенсійного фонду, де одразу видали довідку про розмір пенсії заявника за останні 6 місяців. Потім протягом 10 днів з дати подання заяви було призначено адвоката. Окремо приїздив до м. Суми, там зустрічався з новопризначеним адвокатом, надавав йому документи для суду, а він робив з них копії, бо Центр правової допомоги цього не зробив.

Судова тяганина стосується багатьох 

Чому сусіди звернулися до суду? Саме так здивовано запитували мене в Центрі безоплатної правової допомоги, куди одразу звернувся, як тільки довіритель отримав позовну заяву. Почитавши норми законодавства, особисто дізнався, що це питання поділу майна цілком можна було вирішувати у позасудовий спосіб через нотаріуса. Але вибору не було і треба було діяти.

Чому сусідка терміново звернулася до суду? По-перше, їй саме так порадив зробити юрист, що представляв її інтереси в суді, де позивачка жодного разу не була присутньою. По-друге, дещо скажу про зміст позовної заяви. З її тексту стає зрозумілим, що, на думку позивачки, між сторонами цивільної справи виник спір щодо приватизації земельної ділянки. Дійсно, відповідач хотів зробити це швидше, тому мав наміри оформити документи на земельну ділянку спільної часткової власності. Але сусідка (позивач) забажала припинити право спільної часткової власності, визначити порядок користування земельною ділянкою, а потім самостійно приватизувати ту її частину, яка буде виділена за рішенням суду. До речі, специфіка подібних цивільних справ про поділ майна є такою, що від подібних «судових подорожей» Україною ніхто з причетних осіб не застрахований. Отож мій «судовий туризм» мав свій маршрут до Ковпаківського районного суду м. Суми із міста Харкова.

«Ціна питання» виявилася недешевою…

На кого та в якій пропорції покласти оплату судових витрат? Це також (серед іншого) стало одним з ключових питань у цьому спорі.

«Ціна питання» виявилася недешевою. Ціна позову одразу була визначена позивачем-сусідкою у 4300 грн на час подання позовної заяви до суду (на той час згідно з ч. 2 ст. 80 ЦПК). Повний розмір судового збору позивачка готова була сплатити після проведення оціночно-будівельної експертизи щодо дійсної вартості об’єкту нерухомості. Про це було письмово зазначено наприкінці тексту позовної заяви. (Позивачка сплатила влітку 2017-го 640 грн за майновий спір та ще 640 грн за немайновий спір перед подачею позову до суду. І хоча ті сусіди, які є приватними підприємцями, торгують на міському ринку в Сумах і непогано заробляють собі на життя, ще й дітям оренду квартири в Києві сплачують, виклали на різні експертизи кілька тисяч гривень, для відповідача-пенсіонера витрати виявилися теж чималими, якщо взяти до уваги його маленьку пенсію. Хоча згідно з Цивільним процесуальним кодексом суд на той час (в особі конкретної судді) мав право взагалі звільнити відповідача (пенсіонера) від сплати судового збору або принаймні зменшити його розмір. Але чомусь суддя вирішила судові витрати покласти на учасників справи пропорційно до часток майна. (Хоча представником відповідача було подано відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору і надано чимало підтверджуючих документів з цього приводу, також було озвучено це клопотання ще на першому судовому засіданні, суддя вирішила діяти за схемою, і у задоволенні клопотання відмовила. Невже хотіла сприяти поповненню місцевого бюджету аж на 788, 83 грн та 3 498,17 грн, стягнувши взимку 2018-го на користь держави ці судові збори з учасників справи? Адже у позивачки розмір майна складає 29/100 ідеальних часток, а у відповідача 71/100 відповідно). Відповідач звертався до суду з клопотанням звільнити від сплати судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом судової справи у зв’язку зі скрутним матеріальним станом. Адже він є непрацюючим пенсіонером (малозабезпеченою особою), що на той момент отримував пенсію 1473 грн 48 коп. у місяць. Підтвердженням цього скрутного матеріального стану навів той факт, що його визнано особою, яка має право на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Також було акцентовано увагу на тяжкому стані здоров’я та інших обставинах.

Позивачка згідно з текстом позову просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. Просила забагато, але ж не довела документально аргументованість та законність своїх вимог стосовно понесених судових витрат. Згодом у судовому засіданні від представника позивача (тієї сусідки) надійшло письмове клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме судового збору та послуг експерта.

Мирно розійшлися, ставши окремими власниками

Насамкінець, своїм рішенням суд припинив право спільної часткової власності на будинок та земельну ділянку. Це створило можливість кожному із сусідів оформлювати документи на ці об’єкти майна, вже на праві приватної власності окремо кожному, незалежно одне від одного, не питаючи згоди іншого, як було раніше.

В принципі, відповідач був згоден із рішенням суду, оскільки фактично нічого не змінилося у користуванні будинком і земельною ділянкою. Мінусом був визначений судом розмір сплати судового збору. І хоча, порадившись із тими, кого ця справа стосується, ми дійшли висновку, що сусідка понесла витрати значно більші через проведення експертиз за її ініціативою. (Згідно з законодавством витрати на проведення експертиз несе їх замовник). Тому подавати апеляцію вже не було сенсу. І рішення суду через 30 днів з дати складання його повного тексту набрало законної сили.

У сусідів є будинок і земля: власність вже тепер чия? Думаю, ви і самі здогадалися. Замість спільної часткової власності кожен сусід нині може вільно розпоряджатися своїм правом приватної власності. Звичайно, за умови здійснення подальшої державної реєстрації речових прав.

Леонід Гапєєв