Про дистанційну роботу під час війни (частина 1)

Військова агресія РФ проти України спричинила чимало соціально-економічних та правових факторів, що кардинально змінили життя пересічних українців. Одним із них є введення в дію Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Законом суттєво обмежено права найманих працівників. Втім є певна альтернатива часткового вирішення проблемної ситуації. Запроваджене раніше нововведення, ще під час карантину, цілком можна застосувати на практиці нині під час воєнного стану. Йдеться про дистанційну роботу (ст. 60-2 КЗпП України).

Що таке дистанційна робота? Де людина може її виконувати?

Дистанційна робота ― це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. 

Оскільки стаття 60-2 КЗпП України як норма Закону (Кодекс законів про працю згідно з ієрархією українського законодавства як кодифікований нормативний акт віднесено саме до законів) не містить обмежень щодо території виконання дистанційної роботи, то цілком логічно зробити наступний висновок. Таку дистанційну роботу працівник може виконувати у будь-якому місці поза офісом роботодавця: у своєму населеному пункті постійного проживання (перебування), в будь-якому місті, селі, селищі в Україні, та навіть в іншій країні світу.

Де можна ознайомитися із письмовим трудовим договором про дистанційну роботу?

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин. Так, Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 05 травня 2021 року №913-21 затверджено Типову форму трудового договору про дистанційну роботу.

В чому є принципова особливість специфіки дистанційної роботи?

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому. (Для порівняння, при традиційно офісній роботі саме роботодавець несе відповідальність у контексті Закону «Про охорону праці» за організацію безпеки праці на робочому місці).

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. (Для порівняння, при дистанційній роботі, якщо такі пункти не визначені трудовим договором із працівником, фахівець самостійно організовує свій робочий час у межах запланованої кількості годин, за які отримуватиме заробітну плату. Хоча на практиці деякі роботодавці комбінують так звані «змішані моделі» організації праці. Скажімо, у наказі про дистанційну роботу вказується необхідність працівника протягом робочого часу, що визначено правилами трудового розпорядку роботодавця, перебувати на зв’язку: телефон, електронна пошта).

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу. (Такі варіанти теж можливі, коли частину роботу людина виконує в офісі, а частину поза офісом роботодавця. Це все залежить від специфіки конкретного підприємства, установи, організації).

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу. (Тут є нюанс. Амортизація за зношування інструментів та власних технічних ресурсів, які працівник використовує і фактично зношує, працюючи на користь організації, передбачена у ст. 125 КЗпП України. На практиці навіть у періоди мирного часу у бюджетній сфері ці норми застосовувалися нечасто. Нині ж у період воєнного часу чимало працівників фактично виконують роботу дистанційно. Тому замість компенсації за зношування ними власних інструментів, знарядь для праці роботодавці можуть знайти інші можливості для полегшення становища працівника та його мотивації до праці. Адже зарубіжна практика трудових відносин нині зорієнтована не на примус, а на способи зацікавити фахівця). Тут варто нагадати про компенсацію за зношування інструментів, належних працівникам (ст. 125 КЗпП України.)  Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються роботодавцем за погодженням з працівником.

На кого покладено забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами?

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на роботодавця, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Як має бути забезпечено фахівцю під час дистанційної роботи право на перерву і деякий відпочинок?

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого людина може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з роботодавцем, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Чи завжди роботодавцю слід укласти трудовий договір про дистанційну роботу саме в письмовій формі?

Важливий нюанс: у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.

Які соціально вразливі категорії можуть працювати на умовах дистанційної роботи?

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи. Тут законодавча норма звучить так: якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

Які важливі практичні аспекти містить Типова форма трудового договору про дистанційну роботу? Що можна з цієї форми документу в якості орієнтиру запроваджувати під час воєнного стану?

Про це та інше дізнаємося наступного разу.

Леонід ГАПЄЄВ