Про внутрішній світ та українську ідентичність у творчості без кордонів

Коли ми трошки відволікаємося від буденності й на деякий час занурюємося у творчість, слухаємо українську музику, чудові мелодії  у виконанні Національної заслуженої капели бандуристів України імені Майбороди, то знову згадуємо про наших співвітчизників. І саме зараз варто надати слово сучасним авторам, харків’янам, що опинилися поза межами України через воєнні реалії. Ірина Количева, яка з мамою Тетяною перебуває у Польщі, поділилася із читачами власними життєвими роздумами про життя поза межами рідної домівки. Не будьмо впадати у відчай, адже саме зараз у помешканні й сусідніх будинках Харкова знову позапланово напередодні Нового року виключили світло. Поки що  пишуться ці рядки  у суцільній темряві. Не варто також сприймати все якось упереджено, бо там, далеко від рідної домівки, наші люди перебувають в інших умовах виживання й адаптації, водночас не забувають про власну ідентичність та творчий розвиток. 

Своєрідне послання до нинішніх та майбутніх поколінь із символічною назвою «Про творчість, що дарує щастя» передали Ірина і Тетяна Количеві з Польщі для читачів Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості»: 

— Щоб не трапилося у житті, завжди з нами є певні константи, що надають нам сил, надії, натхнення. Навіть у період війни можна відтворити такі опори. Однією з них є творчість, що дарує щастя. А щоб його знайти, потрібно не відвертатися від тих можливостей, що надає нам життя.

Важливо зазначити, що Ірина продовжує дистанційно успішно навчатися саме в українських закладах вищої та позашкільної освіти, нещодавно стала першокурсницею Харківської гуманітарно-педагогічної академії, спеціальність «Культурологія», чим підтверджує свою українську ідентичність. А ці дипломи яскраво свідчать нам про те, що освіта є процесом пізнання світу і творчість наших українських дітей є сучасним явищем без кордонів. Під час першого року університетського навчання Іра Количева наприкінці 2022 року здобула 1-ше місце на  всеукраїнському конкурсі «Золоті барви осені», а також 2-ге місце на всеукраїнському конкурсі «Новорічні дива в Україні». Ці конкурси проводились у Херсоні.

А тепер можемо повідомити про іншу дуже важливу й радісну подію. Нещодавно на першому в Україні Міжнародному фестивалі «Щастя у творчості» Ірина і Тетяна Количеві отримали дипломи та спеціальні відзнаки за активне втілення в життя ідеї щастя у творчості. Українські перекладачі-волонтери в рамках фестивалю зробили переклад дипломів англійською саме для тих учасників, хто нині постійно чи тимчасово перебуває поза межами України.

До вашої уваги пропонуємо текстові твори наших співвітчизників, представлені на широкий загал. Це публіцистичні роздуми «Мій внутрішній світ: як змінився він за кордоном?» 17-річної авторки Ірини Количевої, учасниці гуртків «Точка зору» та «Школа успіху» Центру дитячої та юнацької творчості №5 з міста Харкова, і цікавий сімейний діалог «Від звуків війни — до творчого визнання», підготовлений Іриною і Тетяною Количевими у рубриці «сімейна співтворчість». 

Леонід ГАПЄЄВ, 

керівник гуртків «Точка зору», «Школа успіху» ЦДЮТ №5 м. Харкова, 

автор ідеї Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості»

****

Мій внутрішній світ: як змінився він за кордоном?

Ірина Количева

Внутрішній світ кожної людини має свої особливі, неповторні  риси. Мій також мав у собі певні стабільні частини, до яких входили і погляди на людей та життя, спогади, звички, думки і, звісно, творчість.

Так трапилося, що з дитинства життя було пов'язане з малюванням та іншими творчими речами, зокрема, валянням іграшок з вовни. Своїми малюнками та виробами я виражаю внутрішній стан. Моя домашня колекція робіт має певне місце як у оселі, так і в моїй душі.

З початком війни ми з мамою поїхали до Польщі, і ось уже десять місяців живемо тут. Багато чого за кордоном відбувається інакше, ніж у нас. Але деякі речі можна мати та відчувати в будь-якому місті: спілкування, хобі, творчість, професійне спрямування, взаємодію з природою.

Особисто стала помічати, що деякі речі у житті я тепер сприймаю більш гостро. Начебто намагаюсь схопити кожну мить нашого нового тимчасового життя за кордоном, запам'ятати її в усій повноті. Я відчула протягом війни мінливість та непередбачуваність світу, і через це мені захотілося повернути, утримати, відтворити у житті все те, що я вважаю своїм.

Мені захотілося відновити стосунки з друзями і подругами, з якими я давно не спілкувалася, зберегти тих людей, які завжди були у моєму оточенні, і ще більше цінувати їх. Без сумніву, у кожної людини внутрішній світ змінюється, бо такі є обставини життя, але ми намагаємося відновити контакти із дорогими нам людьми, бо ми не забуваємо про Україну і нашу малу Батьківщину, тому українська ідентичність залишається із нами.

На превеликий жаль, я на власному досвіді відчула втрату близької людини ― влітку війна забрала у нас найближчу подругу моєї мами, яка знала і любила мене ще з дитинства.

Звісно, в новому житті щось залишається як константа всередині душі, а щось змінюється. І я зрозуміла, що саме ці зміни ще більше закріплюють стабільну константу душі, а за допомогою творчості вона стає ще більш міцною та сильною. Я бажаю усім не втрачати свою життєву константу ― ціннісні орієнтири, дружні зв'язки, улюблені справи. А ще використовувати нові умови життя задля змін у внутрішньому світі.