Оплата «комуналки» під час воєнного стану: правові норми та реалії

комуналка» під час воєнного стану

З 24 лютого, коли в Україні було оголошено воєнний стан, почали застосовувати Постанову Кабміну №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Тепер до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Також цією урядовою постановою заборонено припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Те, що у період воєнного стану заборонено стягувати борги за «комуналку» через суд (в т. ,ч. за спрощеною процедурою судового наказу), а також заборонено нараховувати %, пеню, штрафи, зупиняти надання житлово-комунальних послуг, вселяє певну надію. На тимчасове соціально-економічне полегшення життя. Але в реаліях не все так просто.

Наскільки це урядове нововведення полегшить економічне становище співвітчизників, виснажених руйнівними для держави і суспільства наслідками війни? Як люди налаштовані діяти у різних своїх життєвих обставинах? Про це та інше дізнаймося докладніше.

Автор під час проведення анонімного вуличного бліц-опитування серед харків’ян поцікавився думками і настроями людей на тему оплати житлово-комунальних послуг під час дії воєнного стану та після завершення військових дій. Ось тепер наведу різні цікаві роздуми співвітчизників. Чимало коментарів наших земляків приємно вразили своїм ставленням до ситуації. Це можна коротко назвати економічним патріотизмом, у гарному розумінні, без зайвого пафосу. Але думки і ситуації у людей є доволі різними. Тому покажу усю наявну «картинку дійсності»: сувору й реалістичну ― без купюр і прикрас. Чимало цікавого про реалії життя вдалося почути від моїх співрозмовників різних вікових і соціальних груп. Також і люди змогли дізнатися про актуальну й правдиву інформацію, замість доволі часто розповсюджуваних фейків, під час нашого вуличного спілкування. Анонімне бліц-опитування вирішив символічно назвати так: «Оплата комуналки в період воєнного стану: дізнаймося правду замість фейків».

― Про можливість відстрочки оплати за «комуналку» вже чув. Повністю ніхто нікого не звільнить від цього. Тому буду платити, поступово, за можливості, аби не накопичувати  борги, ― коментує ситуацію студент Микола.

― За житлово-комунальні послуги треба платити. Адже місцевим комунальним службам потрібні гроші, аби виплачувати людям заробітну плату, ― переконана пенсіонерка Марія Іванівна, ― адже двірники постійно усе прибирають, і навіть після нещодавніх бомбардувань на сусідніх вулицях міста все тепер ретельно прибрано. Вуличне освітлення також комунальники ремонтують, хоча це нелегка справа під час триваючих воєнних дій… Особисто я оплатила «комуналку» за січень і лютий місяці через «Приват-24».

Інша моя співрозмовниця, пенсіонерка Людмила Олегівна, розповіла зовсім іншу історію. Ще пенсію за березень їй не виплатили. Тому на момент нашої розмови їй просто нічим  було оплатити за «комуналку». 

 

― Якби не затримка пенсії, то оплатила би одразу, адже не будеш платити двічі. Комунальні борги не прощаються і не списуються, тому платити потрібно. Але у мене немає вдома комп’ютера чи сенсорного телефона, тому через інтернет оплачувати не маю можливості, а банки зараз не працюють.

Інший мій співрозмовник, 46-річний Микола, який є вимушеним переселенцем з Донеччини, і поки ще не знайшов роботи у місті Харкові, налаштований більш критично. Там, на Донеччині, кілька років тому він працював на шахті й отримував непогану, за його словами, зарплатню приблизно 30 тисяч гривень. У Миколи житло у Харкові тепер взагалі зруйноване після ракетних атак.

 ― Як платити за «комуналку», не знаю. В мене немає грошей для існування. Ось, як Ви самі бачите, нині стою у черзі за безкоштовною гуманітарною допомогою. Роботи немає, та ще й ціни у Харкові на продукти підняли в рази… Невже влада це ніяк не контролює?! ― розповів про наболіле безробітний Микола.

І, на превеликий жаль, такий приклад під час мого вуличного бліц-опитування, виявився не поодиноким. Ще кілька співрозмовників у віці 40-50 років поскаржилися на те, що під час воєнного стану навіть на просту роботу двірника їм так і не вдалося влаштуватися.

― Грошей зараз немає, з чого ж платити за «комуналку»?! Квартиру взагалі зруйновано після бомбардування, отож жити ніде, та й за «комуналку» вже навряд чи доведеться платити… ― почув у черзі кілька таких доволі схожих між собою невигаданих історій.

Ось тут варто додати ще один нюанс. На правовому рівні (в документах законів, урядових постанов) держава ще не встигла врегулювати це питання. Бо житло зруйноване у людей, але про це має бути повідомлено усім надавачам житлово-комунальних послуг. Інакше вони нараховуватимуть заборгованість, за наявними у них попередніми даними. І це зовсім не мої авторські жарти, а суворі реалії нашої бюрократії. Тому кожному з моїх співрозмовників, які залишилися без житла, автор статті говорив про необхідність документального підтвердження цих фактів зруйнованого житла. І добре, що в деяких випадках люди пригадали, що відповідні акти про руйнування житла місцевими посадовцями таки складалися.

Про інші реалії розповів 45-річний викладач Олег Денисович.

― Перебуваючи в місці тимчасової евакуації, практично не можу побачити показники лічильника. Тому зараз не маю можливості оплачувати за житлово-комунальні послуги. Думаю, це правильно і цілком виправдано, що держава надала тимчасово відстрочку оплати за комуналку. Бо нині банківські установи не працюють, люди сидять і просто ховаються від жахів війни у підвалах, бомбосховищах, у метро. Бояться виходити, бо місто бомбардують. Моя мама також серед цих людей, що залишилися у рідному місті й ховаються у метро… Дай Боже, аби усе це скоріше завершилося. І тоді ми будемо оплачувати за комуналку.

― Зараз повністю розрахуватися за комунальні послуги не вдається. Але я особисто розумію, що платити треба. У мене ніколи не було заборгованості. Тому платитиму потроху, ― осмислено й спокійно говорить домогосподарка Ольга.

― У нас у будинку все рахується за лічильником теплової енергії. У під’їзді є лічильник на тепло. Тому нічого зайвого не платитимемо. Коли ми ховалися у підвалах через бомбардування, то і кран подачі тепла вимикали, заради економії. Але, якщо треба оплатити за надані послуги, то треба буде це зробити. Особисто зараз не можу нічого заплатити, бо перебуваю в тимчасовій евакуації на Закарпатті, ― говорить пенсіонер Іван Петрович. ― А тим мешканцям, у кого немає в під’їзді лічильника на тепло, відверто кажучи, по-людськи співчуваю. Бо за так званою «формулою», що залежить від температури повітря на вулиці, можуть нарахувати величезні суми за централізоване опалення, особливо за зимові місяці, коли були сильні морози. Там доведеться ретельно розбиратися у розрахунках. Думаю, після війни якісь кошти міг би виділити міський бюджет, щоб людям якось компенсувати величезні витрати на оплату «комуналки». Напевно, це доволі цікава ідея, яку варто підказати місцевим депутатам. Аби не просто так вони «піарилися» заради виборів, але й робили корисні справи для нашої місцевої територіальної громади.

За що нарахують борги та як можна спробувати зекономити (йдеться про окремі послуги ЖКГ, якщо немає лічильників)? За що таки доведеться платити, враховуючи вже діючу практику ще з мирного часу? Як правильно і обґрунтовано скласти текст заяви (звернення) для здійснення перерахунку у разі тривалої відсутності людини за місцем реєстрації? Як можна діяти, коли люди надовго виїхали за межі України, щоб не накопичити борги, а заздалегідь підготуватися до вирішення проблеми з комунальниками, за місцем реєстрації в Україні? Про це дізнаємося наступного разу.

Леонід ГАПЄЄВ