З першого дня і до сьогодні я його називаю: «Мій любий татко!». Пам’ятаю й досі, як він мене привів до першого класу, тримаючи за руку і прошепотів на вухо: «Доню, не хвилюйся!»

Діточки про своїх татусів зі словами вдячності та любові

Не можу я зрозуміти зазнайкуватих сучасних дівчат. Постійно розважаються, ходять на дискотеки, а свої особисті справи приховують від батьків. Говорять, що матері їх не розуміють, скаржаться, що вони весь час чіпляються.

Ох і накричалися ми тоді з мамою у пологовому будинку! Вона почала перша. Мама так кричала та молилася, що захрипла. Та у неї ж тепер є Я! Тож я продовжила! Я так старалася, що перекричала хлопчика у сусідній кімнаті! Він басовитенький. Але куди йому зі мною тягатися! То було у лютому….

Моя мама - найкраща. Вона любить свою роботу. І дуже любить, коли їй хтось допомагає. Вона любить, коли я їй роблю каву зранку.

Мамо, матусенько, ненько… Ніжним теплом безмірної любові огортає мою душу думка про маму. Скільки віршів, казок, легенд складено про найріднішу в світі людину. А я хочу розповісти про свою маму.

Для кожної дитини своя мама найулюбленіша, найкрасивіша та й найніжніша.

Відкриваєш очі і мовчиш коли бачиш її .. Вона навшпиньки заходить у кімнату , споглядає у вікно і намагається тебе не розбудити та ти вже давно не спиш.. Якби вона знала.. Ледь – ледь стараєшся приховати відкриті очі.. і любуєшся як ніжно вона складає руки над тобою… так ,ніби молиться .. Так трепетно і ніжно споглядають її очі..

Мати, як білокрила лебідонька, веде своїх діточок по річці життя. Охороняє, захищає від негараздів. Та чи всіх матерів, справді, можна назвати найкращими, чи всі діти щасливі зі своїми матусями? Якщо так, то чому тоді так багато дитячих будинків, у яких зростають маленькі крихітки без материнської любові?

Для мене вона найгарніша у світі. Мама все встигає: готує їсти, прибирає у квартирі. Я не уявляю своє життя без неї. Моя ненька лагідна, добра, чемна. Вона виховує мене доброю, лагідною.