У кожної дитини на світі є матуся. І для кожного хлопчика чи дівчинки своя мама найкраща, найкрасивіша, найдобріша.

Мама, матуся, матінка! Скільки ніжних слів хочеться сказати про найріднішу людину. Мама завжди думає про мене, бажає мені щастя, сподівається від мене найвищих злетів. Вона мудра, терпелива, ніжна.

Хто раненько торкається моєї щічки, а потім цілує мене? Хто тихенько шепоче: «Вставай, моє сонечко!». Так, це моя рідненька, моя найкраща мама Таня.

Я люблю свою матусю, люблю її голос, її очі, її чарівну посмішку.

Мені здається, що моя мама найкраща, бо вона мене навчила читати і писати. Сиділа біля мого ліжка, коли я хворіла.

Мою матусю звуть Світлана. Вона лагідна і добра. Моя мама дуже чемна, вихована і справедлива людина. Якщо я чомусь не правий, вона пояснить мені, дасть пораду.

Мою маму звуть Тетяна Анатоліївна. Їй тридцять років. Але, на мій погляд, вона виглядає набагато молодшою. Ми з татом вважаємо, що вона дуже красива жінка.

Говорять, що всі мами однакові, але моя мама інша, не така як усі. Це мої власні роздуми і я хочу поділитися ними.

Я проснувся від теплого дотику. Це лагідно взяла за руку мене мама.

Напевно, в кожного є мама? Кожен любить її. Зате не кожен допомагає їй.

Йшов 1968 рік... У природі панувала спека, й не дивно адже літо.. Дерева вже дарували людям перші смачні плоди, а молода закохана пара чекала народження первістка...