Тихий весняний вечір полинув у місто. Уже перші зорі з’явилися на небі, а місяць заглядає в моє віконце. Навкруги не чути навіть звуку,тиша окутала кімнату.

Пройшов вже тиждень, як тато відвіз тебе до лікарні, а мені все ж здається, що ти десь поруч, напевно, в іншій кімнаті, або на кухні. Приходячи зі школи, я не одразу намагаюся відкрити двері, спочатку натискую кнопку дзвінка, прислухаюся до твоїх кроків. Ось-ось ти мені відчиниш…

Матусю дорогенька, доброго дня!

Вітаю мою ріднесеньку з першими проявами весни! Нехай сонячні промінчики освітлюють твоє життя, легенький вітерець несе віру та надію, а ніжні і зелені паростки дарують радість душі, пророкують успіх на обраному шляху.

Довгий, нескінченно довгий міст. Мокрі сірі плити, ледве розглядаються крізь туман. Я йду по цьому мосту, і чую свої кроки. Вони вибивають повільний ритм, зливаючись із стуком мого серця. Підхожу до залізних перил, а за ними – безодня. Не видно, ні води, ні землі, лише туман.

По чорній, вигорілій землі босими ногами. І чути десь далеко канонаду. Обережно так, боязко, тихо. Як серця стук, але не так безневинно. На відміну від серцевого, цей означає смерть і руйнацію. Охайне подвір’я, затишно, по-сімейному. Вишні цвітуть.

Мама! Це слово, на перший погляд, таке просте. Але скільки в ньому добра, радості, тепла, віри та надії. Кожна людина у світі хоча б раз на день говорить це слово. Його розуміють і малі діти, і дорослі, і люди похилого віку. Бо хто може бути ріднішим за матусю? Вона і посварить, і пожаліє, і порадіє за тебе. Нема нічого прекраснішого, ніж мить, коли матуся усміхається.

Моя мама найкраща, найрідніша, і я її люблю. Я дуже щасливий, що в мене така добра та ніжна матінка. У неї миле личко, карі очі. Запах її волосся я відразу відчуваю. А добрий, ніжний погляд завжди зігріває мене. Я не уявляю свого життя без матусі. ЇЇ щирість, лагідність та доброту я бачу скрізь. Моя мама ласкава, завжди голубить мене, в моє маленьке серце вселяє надію.

Коли сонце ховається за небосхил, день доходить свого кінця і на небі з’являються яскраві зорі, відбувається справжнє диво. Адже серед мільйонів зірок спалахує найдорожча і найрідніша для мене зірочка, зірочка моєї мами.
У всіх моїх подружок — матусі Земні. А у мене матуся — небесна Зірочка.

Переможниця конкурсу "Моя мама – найкраща!"
Соломія Федик, студентка І курсу Коледжу економіки, права та інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету