Матуся — небесна Зірочка

Коли сонце ховається за небосхил, день доходить свого кінця  і на небі  з’являються  яскраві зорі, відбувається справжнє диво. Адже серед мільйонів зірок спалахує найдорожча і найрідніша для мене зірочка, зірочка моєї мами.
У всіх моїх подружок — матусі Земні. А у мене матуся — небесна Зірочка.
Коли я була ще зовсім маленькою крихіткою, страшна хвороба забрала у мене маму. Її душа полетіла високо в небо і там засяяла  яскравою зорею. Щовечора я бачу її над своїм  будинком.

Ви не повірите, але я з нею таємно спілкуюся. Коли у мене все добре, зірка сяє яскраво-яскраво. А якщо я захворію, чи отримаю не дуже гарну оцінку, вона кине до мене свій зоряний промінець, який торкнеться моєї щічки, волосся, зігріє мене своїм теплом і прошепотить на вушко: «Даринко, не хвилюйся, все буде добре».

Татко мені розповідав, що моя мама була дуже вродливою і вміла гарно співати. Іноді мені здається, що я чую її чарівний голосок, який лине поміж хмаринками, чую його і коли лягаю в ліжечко спати. Спитаю: «Ти поряд зі мною, моя матусю?» І у відповідь вона подарує мені красивий кольоровий сон.
А ось на землі є у мене найрідніша людина — це моя бабуся. Вона для мене і бабуся, і матуся. Її любов — безмежна. Її пиріжки — найсмачніші. Її руки — найніжніші. Її слова — найтепліші.

Я прошу у Бога: «Дай здоров’я моїй рідненькій бабуні. Дай їй багато років життя. Бо вона для мене моя опора і моє майбутнє».
Матусю Зірочко, я дуже тебе люблю! Прилітай до мене щодня. Ми з татком за тобою дуже сумуємо.

Даринка Бурлак, учениця 2-го класу Козелецької гімназії №1