Мама — найдорожча людина на Землі. Вона справжня чарівниця, завжди творить дива, за що б не взялась.

Мамуся завжди поряд зі мною: коли я хворію, коли йду зі школи або біжу на гурток по танцю чи малюванню, коли я приходжу додому. Ти допомагала мені носити ранець, допомагала у навчанні, складати рюкзак та гралася зі мною, вчила зі мною вірші, готувала мені різні смаколики.

Не знаю, як у кого, а тебе, моя ненько, я ніколи не бачила без роботи. Жодної хвильки не знаючи відпочинку, твої руки знаходять роботу. То щось переш, то прибираєш, чи просто поливаєш квіти. Так багато в житті переробивши, твої руки не зупиняються, вони постійно в роботі, і та робота нагадує мені якесь священне дійство. Ці руки завжди пахнуть чимось. Чи свіжовипраною і щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, то кропом чи петрушкою, і терпким грудинням огірків, або яблуками, грушами чи м’ятою, трояндами з клумби у дворі. Пахнуть шпарким морозцем і снігом, першими весняними бруньками.

Кожному відомо, що немає на землі ближчої та ріднішої людини, ніж мама. Із перших хвилин життя ми оточені її теплом і турботою, ділимося з нею своїми таємницями й враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку та розуміння з її боку.

Я хочу розповісти про свою маму, мою найближчу й найріднішу людину.

У моєї матусі дуже цікаве й таємниче ім’я Наталія, що означає «рідна». Моя мама має довге чорне волосся й красиві карі очі. Добра і справедлива, ласкава і серйозна, смілива і ніжна, сильна і чуйна і ще, ще… так усього багато, — і все це разом, одночасно! Мама — учитель за покликанням. Її поважають колеги, люблять діти, яких вона навчає.

У мене є ще братик і сестричка. Про всіх нас матуся неабияк піклується: ночі не доспить, коли, не дай Боже, хто з нас хворіє, турбується про своїх діток, докладає багато зусиль, щоб ми видужали. Приготує смачні страви, допоможе виконати домашнє завдання. Мама зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо вислухає. Із нею можна поділитися своїми сокровенними думками, адже вона найкращий порадник та друг. Своїм лагідним теплим словом загоїть усі наші рани, пригорне до себе, поцілує — і так тепло стає на душі. Я не уявляю свого світу без найріднішої людини. Адже для мене моя мамочка — найкраща.

Кожному відомо, що немає на землі ближчої та ріднішої людини, ніж мама.

Я хочу розповісти про свою Маму, мою найближчу і найріднішу людину в світі, яку я безмежно люблю і поважаю.

Мама... Це перше слово, яке я сказав, думаю, усвідомлено звертаючись до неї. Я й досі пам’ятаю себе маленьким хлопчиком, який сидить у мами на руках, ніжно обвивши мамину шию своїми теплими рученятами.

Все, що відбувалося навколо мене, пов'язане з присутністю мами, інакше і бути не може: перші кроки, щасливі усмішки, перші прикрощі і невдачі, перша розбита мною тарілка…. Із самих перших хвилин нашого життя ми оточені її теплом і турботою, й, стаючи старшими, ми довіряємо їй наші таємниці та страхи, ділимося своїми враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку й розуміння. Моя мама — найкраща, бо вона красива, ніжна, позитивна, приємна у спілкуванні людина.

Приблизно сто років тому такі слова написав Микола Омелянович Макаренко у листі до свого друга Б. П’єтрі в Іркутськ.

На початку року, у січні, ми вже розповідали, як у дзвіниці Успенського собору Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, напередодні 100-річчя Злуки українських земель, през

Зразкова судова справа з’явилася у Верховному суді України за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду Загацької Т. В.