Моя дорогенька, рідненька матусю!
Донька Валерія. 24 березня 2013 р.
-----------------------------------------------
Моя дорогенька, рідненька матусю!
Пройшов вже тиждень, як тато відвіз тебе до лікарні, а мені все ж здається, що ти десь поруч, напевно, в іншій кімнаті, або на кухні. Приходячи зі школи, я не одразу намагаюся відкрити двері, спочатку натискую кнопку дзвінка, прислухаюся до твоїх кроків. Ось-ось ти мені відчиниш…
Сідаю у коридорі. Сумно. Я згадую, як ти мене щоранку проводжала до школи, і, розлучаючись з тобою, моєю улюбленою подружкою, на шість уроків, ми стискували кулачки і з’єднували їх так: твій до мого, що означало стійкість, прагнення до успіху. Це був наш загальний знак.
У той день, коли за тобою приїхала швидка допомога, ми, як завжди, з’єднали кулачки, і тоді, пам’ятаєш, до нашого союзу приєднався тато. Свій чоловічий кулак він поклав зверху, і в цю мить ми зрозуміли, що маємо надійний захист і підтримку.
Як почуваєш себе? Дуже прошу, виконуй всі розпорядження лікарів. Я так чекаю скорішого твого одуження і повернення додому . Коли ти вдома – стає тепло на душі і спокійно.
Мамо, любо, згадай, у День Всіх Закоханих ти, я і татко гуляли у парку, а потім татусь намагався повісити замок, символ вашого кохання і нашої сім’ї, на візерунково - металеву частину огорожі містка Любові. Від морозу його пальці немов окам'яніли, не слухались, але він посміхався, і ми підбадьорювали його; це тривало досить довго. Хтось пройшов поруч і сказав: «Ось, крадуть чиєсь кохання – знімають замки!» Той перехожий помилився: він не знав, що ви, навпаки, у цю мить прагнули ще й символічно скріпити свої почуття. А зверху я повісила свій маленкий замок, зачепивши за ваші. Вони переплелися назавжди! Ми обнялися тоді утрьох!
А знаєш, матусю, батько мені сказав, що я стаю схожою на тебе. Я дуже- дуже люблю тебе!
Татусь щодня цікавиться моїми справами. Допомагає мені з математикою. Мамочко, я ніколи в житті не буду мати справу з точними науками, я з твердістю зазначаю – оберу гуманітарний профіль. Моя точка зору: гуманітарії більш емоційно і яскраво сприймають оточуючу дійсність, помічаючи всі відтінки.
Мамо, ми домовилися про те, що тато купує продукти, а я готую різні страви. Дякую тобі за те, що ти трішки навчила мене готувати. Виходить непогано, батько схвалює. Коли у мене буде своя сім’я, я теж буду готувати, як ти – дуже смачно.
Я сьогодні розглядала фотографії з нашого сімейного альбому. Яка ж ти красива у мене, як розповідала про цікаві випадки з життя нашої сім’ї. І як ми з татком доповнювали і фантазували. Було смішно!
Голубонько, ти зараз далеко від мене, і приймаєш, напевно, дуже болючі і неприємні процедури, благаю, будь терплячою, все піде на користь! Мила моя, не складай рук, не губи віри своєї, ти обов’язково одужаєш! Згадай про свій Х-фактор, будь ласка! Він існує не тільки у людей на сцені. Він надає можливість боротися за життя! І нехай душа твоя наповнюється енергією мужності. Я так хочу обійняти тебе, відчути аромат твого тепла!
В місті зараз випало стільки снігу, стоять великі кучугури, через які важко перелізти. Машини у дворі нагадують маленькі снігові будиночки. Гілки дерев дуже нахилилися з-за важкого снігу.Сніг вкрив все місто. Кажуть, що це – місячна норма опадів. Мете хуртовина. Може вона донесе до тебе мої слова Віри, Надії, Любові?!
Мамочко! Ти завжди була мужньою, тримайся і май віру в те, що дуже скоро ти знову будеш з нами вдома. Де віра - там, як правило, Істина…
Цілую і обіймаю тебе, моя нене!
