Сила материнської любові
По чорній, вигорілій землі босими ногами. І чути десь далеко канонаду. Обережно так, боязко, тихо. Як серця стук, але не так безневинно. На відміну від серцевого, цей означає смерть і руйнацію. Охайне подвір’я, затишно, по-сімейному. Вишні цвітуть. І по-шевченківському — із хрущами. Ніжно, легко. Щасливий дитячий сміх малого русявого хлопчика наповнював душу матері теплом. Вона усміхалася до нього у відповідь і пригортала до себе. У маминих обіймах найбезпечніше, найкраще. Здавалося, що вони все здатні вирішити. «Це тобі, мамо», — протягує яскраві квіти із приємним ароматом весни.
І сміється, отримуючи теплий поцілунок у щічку. Мама. Найрідніша. Наймиліша. Найкраща. Солодкі колискові, влучна підтримка, потрібне суворе слово. Вона пахне хлібом і молоком. Її руки цілющі, голос лагідний. Понад усе вона любить сина. У нього зелені очі. Мамині. Він дарує їй щастя щодня. Тут, під захистом п’янкого аромату вишень, де панує злагода і любов, хіба могло бути щось погане? Ніби благословенне, це місце вселяло надію. А тоді війна. І вже замість цвіту вишень — дим, там, де квітували чорнобривці, сліди гусеничної техніки, на місці стежки — згарище, вирви від снарядів.
Босими ногами по чорній землі. Обережно, боязко. Пригортаючи до себе сина, втираючи йому сльози. «Мамо, а коли закінчиться війна?» — заглядає у мамині очі, де смутком скотилася сльоза. Мамина любов — найсильніша сила на Землі. Де взялася граната на благословенному подвір’ї, ніхто не знав. Пригорнула до себе сина, захищаючи від небезпеки, востаннє тепло поцілувала у щічку, та й так вилетіла душа із тіла. Піднялася десь туди, під вишні. І шепотом співався соловей. Востаннє син бачив очі своєї мами. Востаннє відчував її обійми. Востаннє дарував їй квіти. Вона більше не почує «Мамо».
Вона більше не поцілує свого синочка у щічку. Вона більше не пригорне його до себе. Мамина любов — то наймогутніша сила на Землі. Із русявого хлопчика із маминими зеленими очима виросте справжній захисник. А поки що він тихо схлипував, востаннє «Мамо» промовляючи. І шепотом співав соловей. На вишні, що вперше зацвіла під час війни.
Ірина Михайленко, учениця 11-го класу Королівської ЗОШ І—ІІІ ступенів Макарівського району Київської області
