Мама — це слово таке просте
Мама! Це слово, на перший погляд, таке просте. Але скільки в ньому добра, радості, тепла, віри та надії. Кожна людина у світі хоча б раз на день говорить це слово. Його розуміють і малі діти, і дорослі, і люди похилого віку. Бо хто може бути ріднішим за матусю? Вона і посварить, і пожаліє, і порадіє за тебе. Нема нічого прекраснішого, ніж мить, коли матуся усміхається. І навіть коли вона сердиться — все одно нема ріднішої людини. Мама вчить нас найголовнішим людським якостям: доброті, чесності та порядності. Мама допомагає не заблукати на життєвому шляху.
Для мене немає ближчої людини за мою матусю. Вона мій друг, мій порадник, мій наставник, моя наснага. А яка ж вона красива, добра, працьовита! Вона для своїх дітей (мене та моїх братів) зробить усе можливе й неможливе. У неї ніколи для нас немає слова «ні». Вона до кожної ситуації, як гарної, так і не дуже, підходить з такою мудрістю, розсудливістю. У моєї мами так багато мрій і бажань, пов’язаних з нами. У її серці стільки любові й надії, що вистачає трьом синам у повному обсязі. Кожному приділяє багато часу та любові. Вона ніколи не стоїть на місці: то хоче допомогти з домашнім завданням, то погратись з меншим братиком, то приготувати щось смачненьке і з любов’ю, бо це ж для нас! Кожного вечора вона не лягає відпочивати, доки кожного з нас не поцілує і не побажає «на добраніч». А зранку, коли ми прокинемося, одразу заходить до нас у кімнату, щоб поцілунком привітати з новим днем.
Я з нетерпінням чекаю вихідних, щоб побути з мамою. Як мені з нею добре, як затишно, як спокійно на душі. Коли хтось із нас захворіє, мама віддає всі свої сили, душу та кошти, щоб ми одужали. Відтоді, як у нас з’явився менший братик у сім’ї, у мами взагалі немає часу для себе, а мені так цього хочеться. Я мрію, що коли виросту, то буду неньці допомагати у всьому. І за наше гарне дитинство я обов’язково їй віддячу. А одного вечора мене переповняли емоції при згадці про маму (вона на той час була в лікарні). Я склав про неї вірш і хочу поділитися з вами:
Моя матуся — ніжна фея,
Вона всі створює дива.
Усі завітні мої мрії
матуся з радістю дала.
Дала вона багато ласки,
Багато мудрості, добра.
Із нею дні всі, як у казці,
Матуся милая моя…
От така моя ненька, моє натхнення, моя опора в житті і моя гордість!
Андрій Горбач, учень 3-го класу, Козелецька гімназія №1
