Найважливіше — не погрішити супроти своєї совісті - Борис Олійник
«Не погасне висока
потуга Дніпра,
Не змаліє в отецьких криницях вода,
Доки є на землі хоч краплина добра,
І Марія Ісуса з небес вигляда».
Б. Олійник
Народився Борис Олійник 22 жовтня 1935 року на Полтавщині в селі Зачепилівка. Багатодітна родина зазнала чимало лиха, як і усі сім’ї що пережили лихоліття другої світової війни та нелегкого повоєнного часу.
Біографія поета, його творчий спадок віддзеркалення історичних подій в Україні, сповнених правди, суму, болі, боротьби та віри у світле майбутнє свого народу.
Створена ним у 1967 році громадська організація «Український фонд культури» займає вагоме місце у розбудові культурно-мистецького та духовного життя українського суспільства. А все почалося з того, що в часи перебудови в країні почався рух оновлення в різних галузях, який потребував сміливих ідей, далекоглядних проектів, прогресивних поглядів. Саме такою платформою і став УФК з програмами, спрямованими на збагачення духовної скарбниці українського народу, бо «хліб насущний немислимий без хліба духовного».
Працювати поруч з Борисом Іллічем відповідально, почесно і неймовірно цікаво. По суті, план роботи благодійної організації є вагомою часткою державних проектів. Тому особистий внесок Бориса Олійника у розбудову української культури, збереження духовної спадщини українського народу важко переоцінити. Досить назвати основні довгострокові програми: «Пам’ять», «Тарас Шевченко», «Краєзнавство», «Повернення», «Народна творчість», «Рідна мова», «Нові імена». Саме через них прогресивна українська спільнота єднається в могутньому русі доброчинної благородної праці. І оживає слово Кобзаря, заповіти якого живлять Б. Олійника та через обласні осередки напоюють культурою високого рівня самі віддалені місця України.
Про це свідчить і дивна поезія Бориса Олійника, де думка виважена, сконцентрована по суті й проростає в кожному із нас відбірним зерном. Інколи через гірку правду поет констатує факти, без прикрас, через біль власного серця піднімає гострі теми сьогодення. Йому не байдуже, як живе держава, чи пам’ятають історію, як виховуються діти, хто керує, чи є хліб на столі, чи співає душа… Поет ставить запитання та й сам відповідає, перетинаючи шляхи Сковороди, звіряючи час по Шевченку, з поклоном духовному батьку Олесю Гончару та сьогоднішнім побратимам по духу. Б. Олійник не просто патріот своєї держави, він чесна і мужня людина, для якої національні пріоритети найважливіші в житті.
Своєю зброєю він вибрав слово. Вірші Бориса Олійника не просто крилаті фрази, це життєвий підручник та дороговказ для кожного з нас. Його ідеали обумовлені життям без прикрас, ось чому лірика Б. Олійника узаконює реальність і дає можливість побачити світло в кінці тунелю…. Висока концентрація потужної життєдайної сили коронує його лірику, яка не тільки торкається людських сердець, а й змінює погляди, виховує, перекроює світ на краще. Недаремно про поезію Олійника Іван Бокій сказав, що вона оголена як шабля, тому попадає в саме серце і стає надійною опорою в скрутні години, по суті стає надбанням українського народу. Однозначно — поет, громадянин увійшов в історію як людина чистих ідеалів, борець за правду та незалежність, співець краси та самовідданості.
Майже кожного дня в приміщенні Фонду проходять заходи, на яких єднається прогресивна українська спільнота, оспівуючи красу життя, прославляючи людину-трудівника, вірного будівника своєї держави. Чимало талановитих людей знайшли тут підтримку, путівку в життя, рекомендації на навчання.
Планка, піднята Борисом Олійником, слугує для його команди прикладом для безкомпромісного виконання. Тому кожен захід, влаштований УФК в столиці України, відгукується по всій Україні широкоформатними проектами, потужні ланцюжки якого єднають Україну. Ініціатори такої діяльності — люди високої відповідальності, фахового рівня у різних галузях науки, культури та мистецтва, про що свідчить вагоме видання «Срібний ювілей УФК».
В Києві пройшов Міжнародний пленер «Діалог з природою», на якому я привітала учасників віршем Бориса Ілліча «Мати сіяла сон». Свій арт-об’єкт я назвала рядками з віршу «…Щоб не тільки мені, щоб і вам сонячно». В цьому уривку вміщується душа поета, його прагнення зігріти людей теплом та любов’ю свого серця. На зрізі вікової верби розташувалася ярусами веселка, прикрашена рясними жовтими та блакитними квітами. Це — гімн нашій багатостраждальній Україні, оспіваній поетом, який пам’ятає предків заповіт, і вірить, що тільки на зладі-добрі тримається світ.
Шановний Борисе Іллічу! Ви побачили сон, і ваша душа оспівала його поетичними рядками, де ви згадали матір-трудівницю, крила журавлів, і соняшник. Тому нехай і вам — воістину народному герою, шанованому сину України буде сонячно…
