Світ очима дітей: рівні естетичного сприймання

Якщо Ви уважно й послідовно накопичували   цікаві результати власних спосте­режень за   рекомендаціями, що містилися у попередній   статті, то зможете визначити, якого рівня   сягнув розвиток здатності сприймати   естетичні об’єкти у Вашої дитини за   допомогою поданих нижче пояснень. Це допоможе у пошуках відповідних шляхів подальшого розвитку саме для Вашого малюка. Діти з високим рівнем розвитку естетичного сприймання самостійно (без втручання дорослих) помічають чимало красивих об’єктів довкілля. Їх увагу не обходять ані рослина, що розквітла на підвіконні, ані роботи майстрів зображувальних видів діяльності (живопис, малярство, скульптура тощо), ані красива сукня мами чи педагога.

На привабливі естетичні предмети та явища діти реагують емоційно та виразно (усмі­хаються, плескають у долоні, вигукують) і тим прагнуть привернути увагу інших дітей або дорослих до цих об’єктів. При цьому діти з високим рівнем розвитку естетичного сприймання здатні виділити ті якості, що надають об’єктам естетичної значущості та підібрати відповідні словесні характеристики (виразні епітети, порівняння, тощо). Такі діти можуть певний час спостерігати об’єкт, що привернув увагу, використовуючи при цьому різні відчуття (зорові, слухові, нюхові, дотикові) від однієї до трьох-чотирьох хвилин у дошкільному та молодшому шкільному, від трьох-чотирьох до 10—15 хвилин у середньому та старшому шкільному віці. 

Під час прогулянок містом вони захоплено роздивляються архітектуру та оздоблення старовинних будинків, милуються рослинами парків, прислухаються до співу пташок. До того ж нерідко діти за певний час висловлюють бажання знову сприймати об’єкти, що справили враження. Ось кілька красномовних прикладів. Надійка, 6 років, реагуючи на перший сніг восени: «Подивіться всі у вікно. Зелена травичка білою ковдрою вкрилася!» Іванка, 6 років: «Бабусю, будь ласка, не ламай гілочку бузку. Квіточки такі красиві та запашні. Хай квітнуть якнайдовше».  Сергійко, 8 років: «Мені нема нічого красивішого за озеро. Воно завжди спокійне як велике люстерко. Приємно роздивлятися відображення кущів і дерев у воді. Наче фотографія. А ще люблю спостерігати за водяними рослинами, що лежать на поверхні — лілеями водяними, водяним горіхом. Вони дуже красиві, як казкові».

Оксана, 12 років: «Коли ми поверталися з відпочинку на морі, мені згадувалася краса кольору морської води, бо він мінливий. Я бачила і блакитне, і зелене, і синє, і руде море, коли хвилі здіймалися. Завжди хотілось, щоб поруч була моя подруга Оленка, щоб разом помилуватися водою й тим, як червона куля сонця сідає за горизонт».

Іванко, 7 років, побачивши перший сніг восени: «Ой! (здивовано усміхається, плеще радісно у долоні). Усі подивіться у вікно, який чистенький сніжок. Щось зима зарано землю вибілила. Адже не все листячко з дерев упало. Та й квіточки ще квітнуть. Хоча б не замерзли! А давайте намалюємо, як сніг на траві зеленій лежить!»

Настя, 7 років: «Коли була у бабусі в селі, бачила чудову травичку. А чудова вона тому, що зелена-зелена, пахуща та м’якенька. Я її нюхала, торкала долонею, притискала щічку — прохолодна, м’яка. Хотіла б, щоб Наталка її побачила, бо така травичка буває лише у селі, а у Наталки у селі нікого немає». Діти з середнім рівнем розвитку естетичного сприймання, як правило, не звертають самостійної уваги на красиві об’єкти, проте на прохання (або завдання) дорослого здатні їх нетривало спостерігати. Оскільки ці діти не включають у процес спостереження органи чуття, інтерес до об’єкта швидко втрачається. Емоційна реакція на красиве у них невиразна або відсутня.

Проте, якщо в цей процес втрутиться дорослий та навчить можливих засобів чуттєвого милування естетичним об’єктом, то дитина сприймає його триваліше та емоційніше. Згадки про красиві об’єкти у дітей із середнім рівнем розвитку естетичного сприймання най­частіше пов’язані із певним прагматичним задоволенням. Наприклад, згадується новорічна ялинка — подарунки були, сніг — можна покататися на санчатах, море — добре охолоджує у спеку. При цьому відсутнє прагнення повторного сприймання об’єкту, оскільки він є лише засобом задоволення зовсім не естетичної потреби. Перебуваючи на вулицях міста, ці діти найчастіше звертають увагу на ситуації, поведінку людей, марки авто, проте інколи їхній погляд зупиняється на рослинах, будинках старовинної архітектури. Такі діти лише зрідка відчувають потребу спостерігати разом чи ділитись естетичними враженнями з близькими людьми, як і згадують про щось красиве.

Приклади висловлювань дітей із середнім рівнем розвитку естетичного сприймання: Тетяна, 12 років: «Дуже люблю море. Мені подобається засмагати, знайомитися з новими друзями. Нам весело разом, і хоча море і справді красиве, ми на нього майже не дивимось. У лісі мені теж подобається — можна збирати гриби, суницю. А інколи йдеш лісом, і буває, трапиться красива квітка — замилуєшся. А все ж таки гриби шукати приємніше, адже з них можна приготувати безліч смачненького».

Стас, 10 років: «Іноді буваю з батьками на художніх виставках. Там бачив красиві картини. Але такого, щоб дуже запам’яталося, не пригадую. На природі мені подобається рибалити, грати у футбол».

Наталка, 12 років: «Коли йду вулицями Києва, іноді люблю роздивлятися старовинні будинки, бо вони красиво оздоблені, не те, що новобудови — одноманітні. Батькам про це не розповідаю, адже вони, мабуть, їх самі сто разів бачили. Та я й не згадую про це».

Оленка, 6 років: «А я й не знала, що травичку можна погладити. Що? Її можна ще й понюхати? Цікаво, як вона пахне?» Іноді діти із середнім рівнем розвитку естетичного сприймання прагнуть привернути увагу батьків до красивого об’єкта у тих випадках, коли до цього спостерігали його під керівництвом педагога.

Сергійко, 8 років: «Тато, подивись, які хмаринки у небі цікаві. Нам вчителька сьогодні розповідала, що хмари змінюють свою форму, іноді нагадуючи певні предмети. Давай спостерігатимемо, може побачимо щось красиве». Діти з низьким рівнем естетичного сприймання не звертають увагу на красиві об’єкти у довкіллі. Навіть під час цілеспрямованого ознайомлення чи спостереження естетичного явища, організованого педагогом чи батьками, вони залишаються байдужими. Такі діти відволікаються, розмовляють на сторонні теми у ході екскурсії до художнього музею, розглядають інші об’єкти у той час, коли їм пропонують помилуватися красою природи. Невиразні естетичні емоції та судження виникають тоді, коли йдеться про бажану іграшку, предмет одягу, побуту, марки автомобіля — спостерігається виражений прагматичний характер сприйняття об’єктів.

Андрійко, 6,5 року (у лісі): «Найкрасивіший предмет серед тих, що я зараз бачу — це наша машина. Чому? Тому що батько нею возить мене всюди». У таких дітей не розвинена естетична спостережливість. Це можна виявити в ході гри-завдання «Хто більше помітить красивого» (див. попередню статтю). Незважаючи на ігрову форму завдання, діти залишаються байдужими. У переліку красивих об’єктів, що вони їх помітили під час екскурсії на природу, не більше двох-чотирьох назв, у той час як у їхніх однолітків із середнім рівнем — 8—10, а з високим — 12—15.

У дітей з низьким рівнем розвитку естетичного сприймання недостатньо розвинена образно-емоційна пам’ять, тому в їхніх спогадах відсутні моменти зустрічі з прекрасним. Як наслідок — не виникає бажання сприймати естетичні об’єкти знову, адже таке бажання ґрунтується на очікуванні переживання приємних естетичних емоцій — радості, захоплення, замилування тощо. У цілому результати нашого дослідження свідчать, що у переважної більшості дітей, незалежно від віку, потребують формування як емоційний, так і пізнавальний компонент естетичного сприйняття. У наступних числах ви знайдете корисні поради, що допоможуть навчити дітей помічати прекрасне у довкіллі, радіти йому та прагнути відтворити образотворчими засобами, а отже бути щасливішими.

Жанна Маценко, провідний науковий співробітник лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, кандидат психологічних наук