Що ми знаємо про стрес?

Що таке стрес? Якими вони бувають? А стреси існують різні. Але спочатку треба визначити, що таке стрес взагалі як поняття. Stress — у перекладі з англійської — тиск, натиск, напруження. Distress (дистрес — горе, нещастя, нездужання, виснаження, скрута) — термін, яким психологи позначають сильний стрес неприємної направленості. За визначенням популярної медичної енциклопедії стрес — це стан загального напруження організму, що виникає під дією надзвичайного подраз­ника.

Термін «стрес» вперше було застосовано в 1936 р. канадським ученим Г. Сельє. Він показав, що при дії на організм надзвичайного (стресового) подразника залоза внутрішньої секреції — гіпофіз, розташований на нижній поверхні головного мозку, збільшує секрецію адренокортикотропного гормону, стимулюючого діяльність кори надниркових залоз, у результаті чого у кров надходять у великій кількості гормони — кортико­стероїди. Мозкова речовина наднир­кових залоз при стресі виділяє адреналін. Гормони, у свою чергу, стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується до нових умов. Механізми такого пристосування до дії фізичних, хімічних, емоційних та інших подразників не специфічні та є загальними для будь-яких стресових впливів. Це дозволило сформулювати поняття про так званий загальний адаптаційний синдром, який при деяких умовах (наприклад, повторному або дуже інтенсивному впливу) може стати основою виникнення захворювань, оскільки викид гормонів іноді перевищує необхідний рівень, а їхній надлишок стає шкідливим для організму.

Розвиток хвороб під впливом стресу
У розвитку хвороб під впливом стресу важлива роль належить вихідному стану організму. Отже, у хворого з гіпертонічною хворобою стрес проходить важче, супроводжуючись гіпертонічним кризом; при запалювальних захворюваннях шлунку або кишечника там можуть виникнути кровоточиві виразки. В результаті стресу також можуть з’явитися дрібні ділянки омертвляння в серцевому м’язі. Особливе місце займають емоційно стресові ситуації (наприклад, гостроконфліктні ситуації). При частому впливі вони можуть викликати виснаження функціональних можливос­тей надниркових залоз, що різко послабить здатність організму при­стосовуватися до впливу ушкоджуючих факторів.

У виникненні адаптаційного синдрому, крім гормонів гіпофізу та надниркових залоз, певну роль грає нервова система.  Встановлено, що надзвичайний подразник веде спочатку збудження симпатичної нервової системи та вищих нервових центрів, звідки воно передається на гіпофіз і надниркові залози. Не виключна реакція й інших ендокринних залоз.

Стан стресу
Стан стресу можна визначити як появу необхідності вирішити конфліктну або іншу напружену ситуацію та адаптуватися до нових умов. Отже, всі серйозні події життя викликають стрес: народження дитини, звільнення з роботи не за своїм бажанням, перехід на нову роботу, зміна квартири, несподівана важка хвороба чи розлучення тощо. Крім того, здавалося б, дрібниці, яким можна було б не надавати великого значення, теж вносять свій помітний вклад: програла чи виграла улюблена футбольна команда, зачинився потрібний магазин (їдальня, аптека) чи навпаки відкрився.

Таким чином, розглядаючи визначення стресу, що існують у літературі, слід вважати, що терміном «стрес» визначається не реакція, а стан гомеостазу забезпечувати потрібну активність людини в певних умовах середовища. Стресова реакція — зміна рівня активності під впливом тих чи інших стресорів. Отже, особливу шкоду організмові завдає не стрес, а дистрес. Дистрес — таке перенапруження роботи нейроендокринних механізмів, яке викликає порушення діяль­ності (функціональні або морфологіч­ні) різних структур організму, приво­дячи до розвитку граничних станів і психосоматичних захворювань.

Які бувають стреси?
Наука ділить стреси на емоційно позитивні та емоційно негативні. На побутовій мові, коли ми говоримо «боротьба зі стресом», «наслідки стресу», ми, звичайно, маємо на увазі емоційно негативний тип стресу. Також відрізняються короткочасний та довгочасний стреси. Вони по-різному відбиваються на здоров’ї. Довгочасний стрес несе більш важкі наслідки.

Чи кожний стрес є небезпечним?
Одні із стресів можуть мати емоційно позитивне забарвлення, інші — емоційно негативне. Далеко не всі з них небезпечні для здоров’я. Наприклад, начальник сповіщає, що підвищує вам удвічі зарплату. Це одна ситуація. В іншому випадку, приміром, начальник звільнив вас без виплати заробітної плати та пояснень причини такого рішення. Це друга ситуація. Хоча з точки зору науки обидві ситуації — стресові, але перша ситуація принесла вам радісне збудження та добрий настрій, а друга — фізичну та психологічну слабкість ще й відчування катастрофи, від чого ви не в змозі хутко позбавитись.

Як виникає стрес?
Коли конфліктна ситуація потребує швидкої реакції та негайної відповіді, в нашому організмові спрацьо­вують закладені природою адаптивні механізми. Біохімічні реакції відбуваються у прискореному темпі, підвищуючи енергетичний потенціал організ­му та дозволяючи реагувати на по­грозу з потрій­ною силою. Надниркові залози збіль­шують викид у кров адреналіну, який є загальним швидкодіючим стимулятором. Гіпоталамус — «емоційний центр» мозку, передає сигнал гіпофізу та наднирковим залозам, які підвищують синтез гормонів і викид їх у кров.

Гормони змінюють водно-сольовий баланс крові, підвищуючи тиск, стимулюють швидке перетравлення їжі та вивільняють енергію. Вони також збільшують число лейкоцитів у крові, стимулюючи імунну систему та провокуючи виникнення алергійних реакцій. Частішає пульс, підвищується тиск і зміст цукру в крові, дихання стає частим і переривчастим. Людина готова до «бою».

Якщо стрес емоційно позитивний, ситуація нетривала й знаходиться під вашим контролем, то побоюватися немає чого: в організму є всі можливості відпочити та відновитися після вибуху активності всіх систем. У подібному випадку реакції організму повертаються до нормального, властивого їм темпу. Робота життєво важливих органів входить у своє звичайне русло й організм продовжує функціонувати у звичному для нього режимі. Однак якщо стрес тривалий, то ситуація знаходиться поза межами вашого контролю і в організмі немає шансу норма­лізувати вже активовані процеси. Треба готуватися зустрічати наслідки критичного стану, що склався.

Коли системи організму, що управляють вашим психоемоційним ста­ном, працюють з перевантаженням і негативний стрес триває довго, починають з’являтися симптоми фізичного й психічного виснаження.

Симптоми тривалого стресу
Якщо ви маєте хоча б одну з перерахованих тут ознак, то наявність довготривалого стресу у вас дуже вірогідна: хронічна втома, головні болі, порушення сну (безсоння, сонливість тощо), болі у спині або шиї, холодний піт, напади роздратування, запори або діарея (поноси), болі у грудній клітині, напади головокружіння (запаморочення), серцево-судинні захворювання (гіпертонія, гіпотонія, атеросклероз, серцеві напади, серцева недостатність), астма, ревматоїдний артрит, алергія, різке погіршення стану волосся і нігтів, захворювання шкіри, печія, виразкова хвороба та інші недуги органів травлення.

Можливо, ці симптоми та захворювання у вас не викликані безпосередньо стресом, але цілком безперечний той факт, що стрес обтяжує їхні про­яви. Вже тільки з-за однієї цієї причини варто, не відкладаючи, зайнятися своїм психоемоційним станом здо­ров’я. Однак, щоб остаточно відповісти на питання, чи ваші хвороби спровоковані стресом чи ні, треба краще звернутися до лікаря, психолога або психо­терапевта.

Як боротися зі стресом?
Чи можна взагалі жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Життя — це постійне джерело змін. Воно не терпить сталості та стабільності. Саме життя — головне джерело стресу. Тому повністю позбавитися від нього можна тільки після того, як покинеш цей світ, помреш. Стрес — це все, що нас оточує при житті. Це проблеми із особистим здоров’ям і рідних, проблеми на роботі та вдома, сімейні проблеми з дорослими її членами, типу «не такий секс», ревнощі, проблеми виховання дітей, поганий сон (безсоння) тощо. Отже, викорінити стрес неможливо, але в наших силах адаптуватися до нього та вплинути на свій душевний стан у кращу сторону можна ще при житті. Тобто владнати власне життя так, щоб отримувати приємні стреси та позбавлятися від неприємних.

Наприклад, іноді для цього достатньо декількох таких порад:
1. Змінювати те, що можна змінити, та приймати як долю те, що поки змінити неможливо. Ніколи не забувайте: коли Бог зачиняє двері, він обов’язково відчиняє вікно.
2. Жити сьогоднішнім днем й отримувати від цього задоволення.
3. Ніколи не ображайтеся на долю і пам’ятайте, що все могло би бути набагато гірше.
4. Уникати неприємних людей і не дратуватися від дурнів. Радійте, що ви не такі.
5. Оцінюйте себе самі та якомога менше хвилюйтеся про те, що про вас думають інші.
6. Більше спілкуйтеся з цікавими людьми.
7. Плануйте своє життя. Щоб не втрачати час даремно, ставте реальні цілі.

Наприкінці хотілося би нагадати читачеві про ще один цікавий вислів канадського ученого Ганса Сельє, що є своєрідною інтерпретацією поняття стресу як явища: «стрес — це не те, що з нами трапилось, а те, як ми це сприймаємо». І якщо вже життя без стресу неможливе, варто навчитися відрізняти невдачу від катастрофи. Треба більше рухатися, частіше відпочивати, переважно, на природі та свіжому повітрі, займатися фізкультурою та спортом, особливо, плаванням, лижами та ковзанами. Причому не забувати хвалити самих себе за будь-які досягнення та якомога більше думати про хороше. Треба намагатися в усьому бачити, в першу чергу, не негативні риси чи ознаки, а позитивні.