Сюрпризи примусової вакцинації: хто перший?

Ось і настала ця подія. У профільному МОЗ вирішили запровадити обов’язкову вакцинацію проти коронавірусної хвороби Covid-19. По суті перші неприємні сюрпризи цього явища очікують на «початківців» загальнодержавного експерименту: держслужбовців та працівників держорганів, а також працівників фактично всіх освітніх та наукових закладів. Отож чого очікувати цим групам людей, зараз дізнаймося докладніше.

За офіційною інформацією, розміщеною на сайті міністерства 07.10.2021 р , МОЗ затвердило перелік професій, для яких щеплення проти Covid-19 є обов’язковим. Автор знайшов та перевірив першоджерело поданої інформації. Так, у розділі «Накази МОЗ» (за посиланням https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-04102021--2153-pro-zatverdzhennja-pereliku-profesij-virobnictv-ta-organizacij-pracivniki-jakih-pidljagajut-obovjazkovim-profilaktichnim-scheplennjam) опубліковано Наказ МОЗ від 04.10.2021 р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до статті 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України МОЗ затвердив Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Також Директорату громадського здоров’я та профілактики захворюваності МОЗ доручило забезпечити подання наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. І даний наказ набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування.

В Переліку професій обов’язкової вакцинації є перші групи…

Ось цей, поки що відносно короткий, за коментарями посадовців у різних теленовинах, «початковий» Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковій вакцинації. Так, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабміном, підлягають працівники трьох груп. По-перше, йдеться про працівників Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів. У другій групі вказані працівники місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів. І завершує цей список обов’язкової вакцинації доволі чисельна група. Це усі без винятку працівники (не лише педагоги) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої освіти. У тому числі це стосується спеціальних закладів, а також закладів дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Одразу привертає увагу неточність і неоднозначність формулювань, яких саме працівників зобов’яжуть вакцинуватися без їхнього бажання і усвідомленого вибору. Адже серед тих, хто працює чи перебуває на державній службі в системі центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, в місцевих державних адміністраціях (обласних та районних), є ті, хто здійснює свою професійну діяльність на підставі Закону «Про державну службу». А ще є ті, хто працює за нормами трудового законодавства, маючи статус працівників державних органів. Тому з правової точки зору є некоректним називати усіх узагальнено «працівниками». Також не зовсім конкретне формулювання зроблено фахівцями МОЗ стосовно третьої найчисельнішої із цих 3 груп працівників. Тому Міністерство освіти і науки найближчим часом розробить свій порядок, який стосується практичного виконання наказу МОЗ щодо вакцинації працівників освітніх закладів і наукових установ. Зверніть увагу: ці три групи працівників, які мають пройти обов’язкову вакцинацію, мають це зробити в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Це варто з’ясувати у кожному конкретному випадку індивідуально, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 р. №595 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 р. № 2070, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1182-19#n322). Там описані випадки медичних діагнозів та протипоказань для проведення вакцинації. Варто індивідуально проконсультуватися із сімейним лікарем, з яким підписали декларацію. Тут є ключовий момент: згідно п. 3 «Переліку…» протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо її проведення відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар скеровує пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення щодо проведення вакцинації.

Законом «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст. 12) передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Йдеться про щеплення проти хвороби Covid-19. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Яку інформацію людині мають надати медичні працівники перед проведенням вакцинації? Що може стати причиною її непроведення?

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.

На практиці вже в системі державних органів, у закладах освіти в усій Україні активно розвивається процес «добровільно-примусової» вакцинації. Тобто розсилаються директивно-рекомендаційні листи керівникам органів управління освіти та самих освітніх закладів про необхідність вжити заходів щодо максимального збільшення відсотків вакцинації працівників. І тепер МОЗ розмістило на своєму сайті інформацію про несприятливі правові наслідки відсторонення від роботи тих, хто згідно списку професій повинен бути вакцинованим, але не робить цього.

Одразу звернімо увагу на 2 ключові аспекти. Станом на сьогодні Наказ МОЗ ще офіційно не набрав чинності. Протипоказання медичного характеру є підставою не вакцинуватися. До набрання чинності Наказу МОЗ вакцинація, щонайменше, до 4 листопада залишається справою добровільною. 

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів: порядок спрощено

Статтею 57-ю Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Тут є доволі цікавий аспект. Йдеться про те, що саме законами, а не указами президента, мають бути офіційно доведені до населення нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян. Якщо раніше було прийнято укази президента з цього приводу, то віднедавна з’явився та набув чинності Закон від 2 жовтня 2018 року № 2578-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення офіційної публікації законів України та інших нормативно-правових актів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2578-viii#Text). 

Наказ МОЗ від 04.10.2021 р. №2153 стосовно обов’язкової вакцинації віднесено до «інших нормативно-правових актів». Його доведення до відома населення тепер може здійснюватися шляхом офіційного оприлюднення державними друкованими ЗМІ та офіційними друкованими виданнями, висвітлення аудіовізуальними ЗМІ, а також шляхом оприлюднення на офіційних сайтах органів державної влади, місцевого самоврядування. Це передбачено новою статтею 21-1 «Доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів» Закону «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

Відсторонення від роботи можуть визнати незаконним?

Багато ще суспільно значимої інформації посадовці МОЗ та інші прибічники вакцинації нам не надають, тому автор, зі свого боку, вже надіслав відповідні запити до різних міністерств.

За висновками інспекторів Держпраці, поняття «відсторонення від роботи» відсутнє у законодавстві, та й самий механізм відсторонення від роботи досконало законодавчо не врегульований. Стаття 46 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) передбачає відсторонення працівників від роботи у разі відмови або ухилення від обов'язкових медоглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці; в інших випадках, передбачених законодавством. Водночас негативні правові наслідки для роботодавців і працівників закладені у статті 7-й Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи осіб, які ухиляються від обов'язкового медогляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ.

Тобто, якщо посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби не знайдуть працюючих осіб, які з тих чи інших причин не вакциновані, то відсторонювати їх на власний розсуд роботодавець не має права. Бо ризикуватиме стати відповідачем у суді, або ж доведеться відповідати перед перевіряючими з Держпраці. Бо сьогодні люди є достатньо обізнаними й поінформованими у своїх правах, і знають, куди треба подавати скаргу.

У разі спроби незаконного відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у випадку протипоказань стосовно вакцинації або до набуття чинності Наказу МОЗ, такі дії роботодавця будуть однозначно кваліфіковані як порушення трудового законодавства. В таких випадках можна одразу звертатися письмово зі скаргами до Держпраці України та області, Федерації профспілок України, центральних комітетів галузевої профспілки, органів управління освітою, профільних парламентських комітетів та народних депутатів України, Освітнього Омбудсмена, Уповноваженого ВРУ з прав людини та ЗМІ. Бо оприлюднені для широкого загалу проблеми із конкретними людьми матимуть суспільний резонанс.

Які діють сертифікати для вакцинованих осіб, які передбачено строки між введенням 1-ї та 2-ї доз вакцини? Як практично здійснити своє право вибору самої вакцини? Яка є урядова постанова стосовно нанесеної шкоди здоров’ю людини внаслідок вакцинації? Про ці та інші цікаві аспекти поміркуємо іншим разом.

Леонід ГАПЄЄВ