Право працювати за згодою одного з батьків

Цілком позитивною є ситуація, коли діти старшого віку шукають можливості підзаробити під час шкільних канікул або у вільний від навчання час. Аби підтримати таку важливу ініціативу молоді, варто детальніше обговорити нюанси офіційного працевлаштування, що гарантує отримання заробітку і не тільки.

З якого віку дозволено дітей приймати на роботу?

Відповідно до ст. 188 Кодексу законів про працю України не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу діти, які досягли 15 років. А ще для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Що передує прийняттю на роботу неповнолітніх? В якій формі роботодавцю треба оформити трудовий договір із працівником, який молодше 18 років?

Відповідно до ст. 191 КЗпП України усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові. Із працівником, якому ще немає 18 років, трудовий договір укладається виключно в письмовій формі (ст. 24, ст. 187 КЗпП).

Трудові права неповнолітніх

Які є основні особливості дитячої праці?

Права неповнолітніх у трудових правовідносинах детально визначені у ст. 187 КЗпП. Особи, що не досягли 18 років, у трудових правах прирівнюються до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб у віці до 18 років (ст. 26 КЗпП).

Окрім обов’язкових медоглядів та наявної письмової згоди на працевлаштування одного з батьків, є певні переваги (більш вигідні умови) для роботи неповнолітніх осіб порівняно з дорослими. Це стосується скороченої тривалості робочого часу і щорічної відпустки, оплати праці та норм виробітку і не тільки. Так, заробітна плата працівникам, молодшим 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 194 КЗпП).

Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день у зручний для них час. Щорічні відпустки цим працівникам повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації (ст. 195 КЗпП, ст. 6 Закону «Про відпустки»).

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком від 16 до 18 років ― 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) ― 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку (ст. 51 КЗпП).

Забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати цих осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ще заборонено залучати працівників молодше 18 років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 190, ст. 192 КЗпП).

Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді

Питання праці молоді також певним чином урегульовані Законом «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», де особи у віці від 14 до 35 визнані молоддю. Соціальне становлення молоді — це процес різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства.

На практиці буває так, що роботодавці беруть письмову згоду працювати від обох батьків дитини. Хоча і за нормою ст. 188 КЗпП достатньо згоди одного із батьків, це не є порушенням. Адже за нормами Сімейного кодексу України обидва з батьків однаковою мірою здійснюють свої функції, що стосуються прав та обов’язків виховання дитини. У такий спосіб деякі роботодавці намагаються убезпечитися від зайвих ризиків у разі виникнення спору між батьками стосовно можливості праці неповнолітньої дитини.

Ще одна цікава норма стосується права дитини на працевлаштування. На підставі ч. 1 ст. 14 Закону «Про зайнятість населення» до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу. Для працевлаштування таких категорій осіб підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у розмірі, встановленому частиною другою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». (Це також передбачено у ст. 7 Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»).

Практичні рекомендації

Як рекомендує ГУ Держпраці у Львівській області, при прийнятті на роботу неповнолітніх до особової справи працівника слід долучити: копію свідоцтва про народження (замість паспорта); згоду одного з батьків або особи, що його замінює – якщо особі від 14 до 16 років; документ, який підтверджує, що особа у віці від 14 до 15 років буде виконувати роботу у вільний від навчання час.

Куди можна звернутися батькам, або особам, що їх замінюють, у разі необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу дитини 15 років, невиплати чи несвоєчасної виплати заробітної плати та в інших випадках порушень діючого законодавства?

Серед основних суб’єктів, наділених відповідними повноваженнями для вирішення цих питань, є місцеві ради (як органи місцевого самоврядування); місцеві державні адміністрації (забезпечують дотримання прав громадян на відповідній території); управління Держпраці області як профільний держорган; новостворена Державна соціальна служба та її територіальні органи (серед іншого контролюють дотримання прав дитини); Уповноважений Президента України з прав дитини; депутати місцевих рад та народні депутати України (мають повноваження направити депутатські звернення до будь-яких інстанцій).