У засвіти відійшов співець українського мистецтва
«В своїй хаті своя правда, і сила, і воля…»
Т. Шевченко
Доля декілька разів подарувала мені знакові зустрічі з Миколою Івановичем Стратілатом (1935–2023). Зупинюся на декількох, які характеризують Миколу Івановича як самовідданого українця, самобутнього митця та громадянина, вірного сина своєї неньки України.
Майстерня М. Стратілата розташована на Андріївському узвозі. Розчинені вікна завжди магнетизувала таїною творчого процесу, бо свідчили, що хазяїн працює. Тому при нагоді я заходила в цей творчий будинок, бо ще й поряд була майстерня моєї землячки мистецтвознавця Ніни Велігоцької. Зі щілини відкритих дверей тягнуло типографськими фарбами, Микола Іванович розглядав величезні обтиски, шукаючи кращий варіант втілення свого творчого задуму. В ці моменти митця треба бачити, бо у всьому його обліку простежується внутрішній процес народження чогось значимого і унікального. Що і підтверджує його творча спадщина.
Другий момент, виставки, на яких відчувалося шанобливе ставлення художника до історичних пам’яток України. Серія гравюр про Київ, твори, присвячені 2000-літтю Різдва Христового, увійшла у Золоту скарбницю українського мистецтва. А за своїм потужним змістом кожна композиція віддзеркалює поетичні рядки Кобзаря, в яких лунає заклик полюбити свою країну, бо саме «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля…».
Ще одна вагома творча подія, участь М. Стратілата в художній виставці, яку ми формували для створення Музею Т. Шевченка в Пекіні. Відбіркова презентація творів відбулася в Києві в Музеї Т. Шевченка. Зала була наповнена потужними творами, які представили народні художники В. Баринова-Кулеба, М. Гуйда, П. Печорний, В. Ковтун та багато інших митців. Участь Миколи Івановича у проєкті підкреслює його прагнення показати особливе місце України у світовій культурі. Самобутні екслібриси, присвячені Кобзарю, стали окрасою експозиції.
Потім були дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря, які зібрали багатьох з нас на підтримку Майдану. Це був потужний сполох народного гніву на ганебний розстріл беркутівцями мирного Майдану, проти свавілля правління Януковича… Не відчуваючи ніг, я їхала, бігла на ті дзвони. Біля монумента Княгині Ольги вже проходив мітинг, а в Михайлівському спасали поранених, люд йшов і йшов до площі з усіх районів столиці. Мені так хотілося зустріти серед мітингуючих рідне обличчя, тому зраділа, коли побачила братів Капралових, сфотографувала. Потім побачила Руслану, кілька урядовців, серед яких Ю. Луценка. І ось Микола Стратілат, обнялися, і трохи знялася напруга.
Тому зараз, згадуючи життєвий та творчий шлях Миколи Івановича Стратілата, я хочу підкреслити оцими фактами його характерні риси: людяність, відданість своєму творчому призначенню, любов до України, прагнення світового визнання українського мистецтва.
Твори Стратілата глибоко національні по своїй суті, сповнені самобутнього стилю та високої майстерності. Це своєрідний літопис української історії, створені знавцем людських душ, естетом і правдолюбцем. Романтик і філософ залишив для нащадків ілюстрації поетичних збірок відомих українських поетів, серед яких такі імена, як Т. Шевченко, В. Сосюра, Б. Олійник, М. Рильський, В. Симоненко. Оформлені художником збірки є вагомим вкладом у культурно-мистецьку скарбницю України.
Микола Кочубей – заслужений художник України, згадує персональну виставку М. Стратілата «Святині Києва», яка відбулася у Вишгороді. Дійсно, художник заявив своїми творами, що істинне щастя в руках самого митця, треба лише відкрити свій дар і нести його людям.
Виставку в Музеї історії Києва фахівці порівнювали з піснею за романтичний настрій представлених творів. І це невипадково, бо Микола Іванович мав прекрасний голос, співав у провідних хорах «Гомін», «Чумаки», знав і любив українську пісню. А проєкт «Світе тихий, краю милий, моя Україно…», що відбувся у Національному музеї Т. Шевченка, став своєрідним апофеозом творчого шляху Стратілата. Програмною була гравюра під назвою «Родина». По творчому задуму її можна вважати оберегом родини кожного українця. Художник звертається композиційно до старовинних ікон ковчегів, які передбачали у своїх сюжетах багатоциклічні оповідання з життя головного героя. М. Стратілат в центрі зображує хату-мазанку, як символ України, де весь сенс життя складається з родини, дітей, вирощування хліба, з птахами мудрості та соняшниками - вісниками сонця і добра. Там чумаки в дорозі, козак Мамай з книгою, воли й колисочка з немовлям, яка сяє дорогоцінним світінням, як втіха материнської любові та продовження роду людського.
Мистецький здобуток Стратілата – майстра гравюри, екслібриса та чудового ілюстратора, обчислюється яскравими творами, в яких вирує Україна. Він вдало поєднує глибинні традиції народного мистецтва поваги до культури предків з сучасним тлумаченням життєвих істин. Особливе місце в його творчості займає архітектура. Художник не просто фіксує архітектурні пам’ятки, а створює пісенні варіації, в яких промовляє душа українського народу. Такими є цикли «Туман яром стелиться», «Ніч яка місячна», «Київ. Сторінки історії», «Пісня про Київ». Серія картин із зображенням архітектурних перлин – Андріївська, Кирилівська, Троїцька надбрамна церква лаври та ін., свідчить про шанобне становлення митця до національних витоків своєї історії.
Київська організація з сумом прощається з видатним художником, для якого служіння мистецтву було сенсом життя. «Микола Стратілат назавжди залишиться в наших серцях, як взірець любові до України», – зазначив голова спілки, заслужений художник України Микола Кутняхов.
Світоч українського слова залишив нащадкам «Заповіт», а Микола Стратілат озвучив його прагнення любити Україну своїми творами. Пам’ятаємо.
Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України
Фото збірне :
Автор: Perohanych - Власна робота, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=21043403
Біографія:
Микола Іванович Стратілат народився у 1942 році в с. Макіївка Носівського району Чернігівської області в багатодітній родині. Свій творчий шлях Микола Іванович почав ще в дитинстві, а після переїзду до Києва у 1959 році, відвідував художні студії. Після служби в армії вступив до Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, який закінчив у 1972 році.
1980 член НСХУ..
У1993 році - виставка у Ніжинському краєзнавчому музеї, декілька в Києві. Потім ряд виставок у Празі, Австрії, Німеччині, Франції, Італії, США та Австралії.
В 1996 році М. Стратілату було присвоєне звання Заслужений художник України. 2008 рік ознаменований отриманням почесного звання Народний художник України.
За художнє відтворення архітектурних пам'яток м. Києва митець був нагороджений орденом св. Архистратига Михаїла.
