У Словенії відбувся IV Міжнародний фестиваль української культури «Берегиня»

У Словенії відбувся IV Міжнародний фестиваль української культури «Берегиня». Організаторка фестивалю — Галина Маловшек разом зі своєю словенською родиною

На запрошення української діаспори у культурному дійстві взяла участь ціла плеяда творчих людей з різних куточків України. Серед них — заслужена артистка України Леся Горова, заслужений артист естрадного мистецтва Юрій Футуйма, актриса, співачка Оксана Заставна з Івано-Франківська, самодіяльний співак Володимир Брай із Закарпаття, поетеси Олександра Кара з Тернополя, Ірина Яськів з Івано-Франківщини, Марія Грицан із Закарпаття, київська журналістка Людмила Чечель. Родзинкою фестивалю став народний фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» з Харківщини та вихованці зразкового об’єднання юних художників «Колорит» (смт Нова Водолага, що на Харківщині).
Відкриття фестивалю відбулося в столиці Словенії — місті Любляна саме в День незалежності Словенії, а гала-концерт відбувся — у містечку Жалець.
Піснями, танцями, поезією зачаровували українці словенську публіку.

Гості фестивалю поспілкувались з українцями, які мешкають у Словенії, та збагатилися новими враженнями.
Українців привітав словенський колектив «Кобула».
— Ви привезли з України не лише пісні і танці, неповторні мистецькі вироби, а й ваші почуття любові до рідної країни, свою душу й серце, — говорить голова фестивалю «Берегиня» Галина Маловшек. — Коли ми разом — ми велика сила. І де б ми не були, нас, українців, не подолати.

Найкращий подарунок — поезія і пісня
Вчетверте приїздить на фестиваль «Берегиня» письменниця з Тернополя Олександра Кара. Цьогоріч, окрім поезій, вона презентувала пісню, написану спеціально до фестивалю з однойменною назвою «Берегиня». Слова поклав на музику і виконав заслужений артист естрадного мистецтва Юрій Футуйма. Співак передав свій диск до фонду фестивалю «Берегиня». До слова, Юрій Футуйма — професійний лікар-хірург, кандидат медичних наук, а слово й музика його надихають на дозвіллі. На фестивалі він був ведучим.
— Головне, що ми пам’ятаємо, хто ми є на цій землі, — підкреслила молода й талановита співачка, актриса з Івано-Франківська Оксана Заставна. — Нас, українців, де б не були, об’єднує пісня й любов до рідної землі.
Самобутній співак Володимир Брай почував себе ніби вдома. «Природа дуже близька до моєї рідної землі, — зауважив Володимир».
Коли на сцену виходить заслужена артистка України Леся Горова, зала зустрічає її оплесками. А Леся вміє не тільки співати, а й писати слова і музику. Всі її пісні пропущені через душу. Вона відспівала сотні концертів для воїнів АТО. Словенці аплодують їй стоячи.
Зворушливі ліричні вірші дарували слухачам Ірина Яськів і Марія Грицан. Їхні поезії торкнулися словом кожної душі, навіяли приємні спогади, розчулили учасників фестивалю.
Довгу й нелегку дорогу долає неодноразова учасниця фестивалю «Берегиня» Тетяна Пігорєва. Вона приїздить з Курська. Їй близька культура України й Словенії. Цьогоріч вона привезла на фестиваль свої вишиті роботи.
Оплесками зустрічають най­мо­лодшу учасницю фестивалю юну співачку Карину Маловшек. Карина народилася вже у Словенії, але з великою любов’ю співає українські пісні.

«Вербиченька» зі Слобожанщини
— Хай вам легко разом з нами співається, і з піснею добро примножується в кожній родині, по всій Україні й по всьому світу, де живуть її діти, — вітають учасників фестивалю «Берегиня» Ольга і Тетяна Коваль (мама і донька) — керівники народного художнього фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька». — Ми подолали великий шлях: проїхали пів України — милувалися її степами, полями, горами. Ваша місцевість, мова і культура такі близькі до нашої. І це чудово, що ми знаходимо спільну мову, що, окрім українців, нас прийшли послухати і словенці.
Крім пісень, харків’яни привезли й віночок чудових писанок, неповторний петриківський розпис. Сестрички Анна і Марія Товстик та Поліна Вотінцева не лише продемонстрували, а й виставили на ярмарок писанки. Цього мистецтва дівчатка навчилися у гуртку, яким керує Ольга Коваль. А Надійка Замай, Анна Єрмакова, Аліна Кравцова представляли зразкове об’єднання юних художників «Колорит», що у Новій Водолазі на Харківщині.

Словенці відкривали для себе «Вербиченьку». Зачаровані етнічним вбранням, вони слухали пісні й історію створення колективу.
— Щороку, до свята Вербної неділі, наш народний художній фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» Нововодолазького Будинку дитячої та юнацької творчості (БДЮТ) готує звітний концерт, який стає незабутнім святом для шанувальників народних етнокультурних традицій українського народу, — розповідає Ольга Коваль, заслужений працівник культури України. — До нас їдуть справжні шанувальники творчості «Вербиченьки», відомої не лише в Україні, а й далеко за її межами, адже кращого свята треба ще пошукати. Зараз колектив готується до 25-річчя з моменту свого створення.
Сьогодні цей колектив є провідним у Харківській області в напрямку народознавства, фольклору, етнографії, краєзнавства. Гуртки «Народознавство», «Юні етнографи», «Юні етнологи», «Вокальний» (автентичний спів), «Писанкарство» об’єднують понад 100 вихованців різного віку із навчальних закладів селища міського типу Нова Водолага. У складі колективу і випускники «Вербиченьки» — студенти вищих навчальних закладів Харкова. Керівниками колективу є педагоги, справжні подвижники народної творчості — заслужений працівник культури України, відмінник освіти України, Почесний громадянин Нововодолажчини Ольга Коваль та стипендіат Харківської обласної державної адміністрації в галузі культури і мистецтва ім. Гната Хоткевича Тетяна Коваль. Саме ці талановиті жінки — мати й донька, змогли зацікавити дітей і молодь духовною і матеріальною спадщиною, зразками народної творчості та сприяли праг­ненню збирати її, вивчати і пропагувати. І завдяки цій наполегливій, самовідданій праці у 2004 році колектив отримав звання «зразковий», а у 2009-му йому присвоєно почесне звання «народний».

Подарунки від «Берегині»
ІV Міжнародний фестиваль української культури в Словенії «Берегиня» завершено. Учасники фестивалю повезли з собою Дипломи й Подяки за вагомий внесок у культурне життя українців Словенії, подарунки, теплі спогади про незабутні зустрічі, красу природи, гостинність словенців. А ще всі ми будемо згадувати місто Любляна — столицю й візитну картку Словенії. Саме тут відбулося відкриття фестивалю. За велику кількість пам’яток і дбайливе ставлення до культурної спадщини місто завдячує своєму люблячому народу. Адже навіть в епоху нового тисячоліття вона не втратила свою колишню чарівність! Жителі столиці вірять, що їхнє місто було засноване на місці, де, Ясон здійснив свій подвиг, переміг чудовисько, яке з часом стало драконом і тепер є символом Любляни. Заворожує річка Любляниця, набережна. Це місто чарівності і любові.

Весь історичний центр можна обійти хвилин за 40. Якщо, звісно, не враховувати час, поки ви із завмиранням серця споглядатимете чудові краєвиди Любляни. А вони тут на кожному кроці.
У центрі міста у вечірній час збирається багато молоді, щоб посидіти в ресторанчиках і кав’ярнях, випити по келишку вина або пива.
Місто потопає в зелені і квітах. Баки для сміття різні: для паперу, пластику, скла, відходів...
Тут екологічно чисті продукти, смачна їжа... Всюди водичка, яку можна пити!

Нашій делегації пощастило побувати саме у День Незалежності країни. Словенці вміють розважатися, відпочивати й залишати після себе чистоту. Нам є чому повчитися.
Наступного дня наша делегація відвідала містечко над Адріатичним морем. Це — місто Ізола. Легкі хвилі, чистий пляж, а вода блакитно-прозора... Кілька годин на березі під інжиром… і ми зняли втому.
Пощастило нам відвідати і печеру «Пекельна яма», яка знаходиться неподалік містечка Жалець. За словами гіда-екскурсовода: печеру виявили 200 років тому, а взагалі їй приблизно три мільйони років. Температура постійна — плюс 10 градусів. Через всю печеру тече річка Ріка. Коли сильні дощі, печера швидко наповнюється водою. Вхід у печеру нагадує образ диявола, тому її і назвали «Пекельна яма».
...Страшнувато... Але бажання «краще один раз побачити» — перемогло. Сподобався підземний водоспад... і другий рівень печери. Її висота приблизно з чотириповерховий будинок.
Найголовнішим моїм бажанням було — швидше побачити Сонце!

Жили ми в чудовому поселенні Трояне — общині Луковиця, Осреднєсловенського регіону. Висота над рівнем моря 561,4 метра. Чудові краєвиди, чисте повітря. Краєвиди нагадують наші Карпати. А ще цей регіон славиться на всю Європу своїми знаменитими пампушками.
Закриття фестивалю й гала-концерт відбулися в містечку Жалець, де, власне, мешкає засновниця фестивалю Галина Маловшек, яка вже сьогодні готується до проведення V Міжнародного фестивалю української культури в Словенії. І це чудово, що українці не просто влаштовують своє життя, а й не забувають про своє коріння, культуру.

Людмила Чечель