Skip to main content
Чи потрібен психолог Петрику П’яточкіну, або Для чого існує психологічна служба системи освіти

Чи потрібен психолог Петрику П’яточкіну, або Для чого існує психологічна служба системи освіти

 

Розуміння необхідності змін в напрямі гуманізації освіти та висока мотивація на досягнення успіху серед педагогів, учнів і батьків — це ті фактори, які не лише сприяють оптимізації навчання, а й слугують підґрунтям психологічної готовності до позитивного сприйняття освітніх реформ. Для розв’язання таких завдань необхідна продуктивна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу. Працівник психологічної служби виконує об’єднувальну функцію, координуючи зусилля всіх суб’єктів навчально-виховної діяльності — учителів, учнів, шкільної адміністрації, батьків. Психологічна служба освіти передбачає два напрями діяльності — актуальний і перспективний.

Актуальний напрям орієнтовано на вирішення нагальних проблем, пов’язаних із труднощами у вихованні та навчанні дітей, відхиленнями в поведінці, спілкуванні, формуванні особистості. Тому конкретна допомога дітям, вихователям, учителям, батькам — повсякденне завдання служ­би. Перспективний напрям, орієнтований на розвиток індивідуальності кожної дитини, у чому реалізується теоретичне положення про таку можливість. Рівень розвитку здібностей дітей є різними, отже різними є і завдання, що їх вирішуватиме психолог разом з педагогами й батьками, враховуючи індивідуальні особливості кож­ної дитини. Головна мета психологічної служби освіти — психологічне здоров’я дітей — пов’язана, передусім, з перспективним напрямом діяль­ності, орієнтованим на своєчасний і повноцінний психічний, особистісний розвиток кожної дитини.

Ця мета може бути реалізованою за умови постійного психолого-педагогічного супроводу дитини на різних вікових етапах її розвитку.  Візьмемо, наприклад, героя з популярного мультфільму «Як Петрик П’яточкін слоників рахував». Герой мультику Петрик — веселий, кмітливий, жвавий, комунікабельний, улюбленець колективу — з точки зору пересічного глядача, чудова дитина. Дамо йому психологічну характеристику: хлопчик дошкільного віку, з добре розвиненою уявою, гіперактивний, зі слабкою регуляцією емоційно-вольової сфери (імпульсивний, необережний, необачливий); скоріше вже має проблеми розвитку, що зростатимуть з емоційно-психічним і фізич­ним навантаженням при переході до школи.

Чи потрібен Петрику психолог? Чим психолог міг би йому допомогти? Завданням практичного психолога, який займається у дитячому садочку з дітьми дошкільного віку, є створення психолого-педагогічних умов, найбільш сприятливих для переживання дітьми свого дошкільного дитинства. Перспективою їх розвитку є сформованість повноцінної психологічної готовності до навчання у школі. Практичний психолог ніби заглядає у майбутнє дитини та намагається визначити, наскільки комфортно перейде вона з одного вікового періоду — дошкільного, у другий — шкільний, і що потрібно зробити, аби рівень психічного та особистісного розвитку дитини відповідав тим новим вимогам, що постануть перед дитиною у школі. Питання, чи потрібен Петрику психолог, одразу стає риторичним.

Так, потрібен, аби визначити перспективи розвитку Петрика й окреслити програму подолання теперішніх і майбутніх проблем.  Шкільний же психолог, який бере участь у прийомі дитини до першого класу, визначає рівень психологічної зрілості, передбачає перспективу подальшого психічного розвитку, а також становлення її особистості. Те, що дошкільний психолог розглядає як перспективи розвитку дитини та є метою його професійної діяльності, для шкільного психолога — актуальний рівень розвитку дитини. Професійно грамотне вирішення завдань психологічної служби — дошкільного і шкільного психолога — в основному психопрофілактична робота. Якщо на одному із вікових періодів нормальні умови розвитку дитини порушуються, на наступному потрібно основну увагу зосереджувати на корекції та проводити спеціальну розвивальну роботу.

Тому взаємодія спеціалістів-психологів, які працюють з дітьми різного віку, складає основу перспективного напряму діяльності психологічної служби. Перспективний напрям по суті захищає право кожної дитини на повноцінний психічний і духовний розвиток. Як часто звертаються учні до психолога, щоб отримати консультацію? Якого віку? З якими питаннями? Що насправді їх хвилює? Дані досліджень НМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПН України свідчать про наступне. Приходять на консультації учні, починаючи з третього і закінчуючи одинадцятим класом. Найчастіше звертаються за допомогою до психолога підлітки. Підлітковий вік — гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослості. Його часто називають критичним, оскільки організм має підвищену чутливість до зовнішніх і внутрішніх впливів, що са­ме в цей час призводять до дуже важливих, часто безповоротних наслідків.

Основні групи проблем на особистісному рівні, з якими учні звертаються до психолога, такі: інтерес до психології як науки; бажання дізнатись більше про себе, краще себе зрозуміти; відсутність конкретних життєвих цілей; вибір майбутньої професії. На рівні мікрогрупи труднощі проявляються у трьох сферах: у сім’ї (нерозуміння з боку батьків; відсутність спільних інтересів, емоційного контакту), у стосунках з учителями (неприйняття позицій і вимог дорослих, відсутність поваги і визнання авторитетів, авторитарність учителя), у спілкуванні з ровесниками (з особами протилежної статі, вибудовування бажаних стосунків, прагнення до підвищення статусу і ролі у групі, невміння виявити власні почуття). Чи звертаються батьки до практичного психолога за допомогою? Так, звертаються.

Основні проблеми, з якими приходять до фахівців психологічної служби батьки, це підготовка дітей до школи, відсутність у них інтересу до навчання, погана пам’ять, неуважність, неорганізованість, несамостійність, лінощі, агресивність, підвищена збудливість, ставлення дитини до дорослих у сім’ї, до молодших (старших) сестер і братів, питання профорієнтації. Найчастіше батьки хочуть, аби практичний психолог чи соціальний педагог засипав їх порадами і, головне, підтвердив їх особисте сприймання ситуації. Проте психологічний зміст консультації полягає в тому, щоб допомогти людині самій вирішити проблему. Тільки таким чином вона зможе набути досвіду вирішення схожих проблем у майбутньому. Під час консультації психолог включає батьків у процес вирішення тієї чи іншої проблеми дитини.

Завдання працівника психологічної служби — підвести батьків до самостійного розуміння причин проблем, що виникли. Разом з тим сприймання психолога, як фахівця, який здатен самостійно вирішити проблеми сотень дітей і батьків, є утопічним. Потрібно розуміти, що тактика діяльності шкільного психолога полягає у цілеспрямованій взаємодії та співпраці з вихователем, батьками і самими дітьми. І в цій взаємодії ще надзвичайно важливим є розуміння дітей і дорослих, що психолог і соціальний працівник — це не лікарі, а дружньо налаштовані фахівці, співпраця з якими веде до успіху.

Надія Лунченко, науковий співробітник Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України