Чорний принц чорно-білої графіки

Чорний принц чорно-білої графіки

«Не дотримуйтесь моди – відчувайте її»

Обрі Бердслі

Він був денді й меломан, а ще й геніальний художник-графік, який не мав ніякої художньої освіти та навіть жодної персональної виставки. Однак феномен його творчості вважають унікальним в історії європейської культури. Цей чаклун графіки – Обрі Бердслі, геніальний англійський художник. Доля відмірила йому усього 25 років життя, серед яких лише п'ять прийшлися на активну творчу роботу в галузі книжкової графіки. Протягом свого недовгого творчого життя художник встиг створити більше тисячі ілюстрацій, серед яких дизайн афіш, обкладинки до журналів, театральні програмки та ілюстрації до книжок – «Саломеї» Оскара Уайльда та «Смерті Артура» Томаса Мелорі, які принесли йому всесвітню славу. Глибоке проникнення Бердслі в традиції японської гравюри суттєво сприяло гармонічному поєднанню культур Сходу й Заходу, формуванню образотворчого мистецтва у стилі модерн. Спадковий туберкульоз став на заваді його творчих планів. У серпні цього року відзначається 150-річний ювілей від дня народження видатного митця.

ДОЛЯ АНГЛІЙСЬКОГО ВУНДЕРКІНДА

Він народився у незаможній родині Вінсента Пола Бердслі і Елен Агнес Піт, яка походила із сім'ї лікарів. Кілька поколінь в сім'ї батька хворіли на туберкульоз, а 1879 року семирічному Обрі поставили аналогічний діагноз. Наприкінці ХІХ століття ця хвороба вважалася невиліковною, тому кожен день мав стати останнім для хлопчика. Оскільки батько через хворобу не міг мати постійну роботу, то матері Обрі довелося заробляти на життя гувернанткою, викладаючи музику та французьку мову. Згодом дитинство для Обрі та його сестри Мейбл згадувалося як виснажлива боротьба матері з фінансовими проблемами. 

Портрет Обрі Бердслі (Жак-Еміль Бланш, 1895 р.)

 

У сім'ї рано зрозуміли, що Обрі – вундеркінд. Малювати він почав з чотирьох років, а під впливом матері полюбив французьку і англійську літературу. Завдяки її урокам музики Обрі разом із сестрою набули популярності як піаністи та успішно виступали з концертами – соло та дуетом. 

Художній хист Обрі виявився у 10 років, коли він розмальовував кольоровими олівцями меню та запрошення для званих вечорів аристократії. Ці дитячі малюнки стали його першим художнім досягненням, тому що перші гонорари з гордістю приносив він у свій дім. Отже, це було першим визнанням його таланту. 

 Обрі цінував свою репутацію бібліофіла: його приваблювали рідкісні видання стародруків, які розшукував він в антикварних крамничках Лондона, та читав в оригіналі давньогрецьких і латинських авторів. У колі його інтересів – література англосаксонського світу – Діккенс, Шекспір, Байрон, Свіфт та Едгар По. Своїх сучасників дивував прихильністю до казок Японії і до книги Льюїса Керрола про Алісу.

Після школи серед усіх видів мистецтва Бердслі надає перевагу образотворчому. Віднині тільки мистецтво заповнює його життя…

Саме той час став зоряним для юнака, адже його перші роботи отримали схвальну оцінку знаменитого англійського художника Едварда Берн-Джонса, близького до кола прерафаелітів. Це й допомогло невідомому художнику отримати замовлення на оформлення ілюстрацій до середньовічного роману «Смерть Артура» Томаса Мелорі. Згодом Берн-Джонс познайомив юнака з Оскаром Уайльдом, автором п'єси «Саломея». 

Звідти й розпочалася професійна діяльність молодого художника…

БЕРДСЛІ І СТИЛЬ МОДЕРН

Ілюстрації до «Смерті Артура» Мелорі та «Саломеї» Уайльда принесли невідомому художнику всесвітню славу. Напевно, сприяло тому й глибоке проникнення Бердслі в традиції японської гравюри, зокрема у творчість Утаґава Хірошіґе та Кацусіка Хокусая. 

 

малюнок до роману Томаса Мелорі «Смерть Артура»

 

Лицар Ланселот (Томас Мелорі «Смерть Артура»)

 

Чотири королеви і сер Ланселот (Т. Мелорі «Смерть Артура»)

 

Чаклун Мерлін (Томас Мелорі «Смерть Артура»)

 

малюнок до драми «Саломея» Оскара Уайльда

 

малюнок до драми «Саломея» Оскара Уайльда

 

малюнок до драми «Саломея» Оскара Уайльда

 

Графіка і стала уособленням стилю модерн, а свій творчий метод сформулював митець ось таким чином: фантастичне враження від рисунка можна отримати від віртуозної тонкої лінії поряд з плямами суцільного чорного-білого кольору. Не дивно, що й рисунки його нагадували гравюри на дереві (тобто дереворити). Він не зробив жодної гравюри, проте його паперові аркуші – це рисунки, виконані чорною тушшю на білому фоні. Вражає й технологія його роботи з рисунком, у якому він спочатку робив начерки олівцем, а потім стирав непотрібні лінії резинкою, досягаючи при цьому досконалості.

Автопортрет Обрі Бердслі

 

В оформленні «Смерті Артура», крім схожості із середньовічною книгою, з її орнаментикою та усіма графічними атрибутами, є ще й принципово інший зміст. Бердслі досить вільно, навіть іронічно поводиться з куртуазними героями цього твору, що помітно у граціозних фігурах королеви Джіневри та Ізольди, а також в образі лицаря Ланселота, які більш нагадують йому екстравагантних англійських леді і джентльменів. 

Невипадково «Король життя», як називали Уайльда у вищому світі, запросив Бердслі до праці над п'єсою «Саломея». Напевно, вони були споріднені душі щодо естетики життя, яких зовсім не засмучували забобони вікторіанської Англії. Мабуть, саме це виявилося найбільш яскраве тому, що історія з Нового Заповіту про ув'язнення та обезглавлювання Іоанна Хрестителя мала сучасну художню інтерпретацію. 

Не менш вражають і графічні ілюстрації Бердслі до оповідань Едгара По, лаконізм його рисунка, в яких митець одним розчерком пера досягає найвищої виразності форми.

Наче геніальний драматург розставляє митець своїх маріонеткових героїв у площині рисунка, створюючи, таким чином, театральні мізансцени. Причому в його рисунках відсутні зайві елементи – лише суттєві, квінтесенція. 

Рік 1894-й приніс Бердслі ще й творчий успіх: він став художнім редактором двох літературних журналів декадентського ґатунку – «Жовта книга» (The Yellow Book) і «Савой» (The Savoy). Уже перший номер «Жовтої книги» прикрашала жовта обкладинка у виконанні митця, наче візитна картка цього видання. В цих журналах друкувалося чимало його рисунків, есе та поезій. Завдяки Бердслі, його художній діяльності «Жовта книга» набула надзвичайного впливу на культурне життя Англії. Однак еротична спрямованість журналу сприяла скандальній його популярності у суспільстві, навіть напруженню, яке мало призвести до вибуху. І ось він настав…

Обкладинка першого номера журналу «Жовта книга»

 

У квітні 1895-го, на піку своєї слави й успіху був заарештований Оскар Уайльд та звинувачений у гомосексуальних стосунках із лордом Альфредом Дугласом, сином маркіза Куінсберрі. За повідомленням репортера, присутнього під час арешту Уайльда, вирушаючи у в'язницю, славетний Оскар взяв із собою, крім стека і рукавичок, ще й а yellow book, тобто книгу жовтого кольору. Проте у газетному сповіщенні, через помилку в друкарні, було зазначено журнал The Yellow Book, що спровокувало суспільний скандал, внаслідок якого обурені натовпи людей атакували офіс видавництва, розбили вщент віконні шибки, вимагаючи заборонити журнал. 

Ось так вікторіанська Англія помстилася художнику, який назавжди розстався із журналом та лишився коштів для існування. 

Менш відомі рисунки Бердслі до комедії Арістофа́на «Лісістрата», а також до уїдливих сатир Лукіана і Ювенала. 

Протягом життя художник чимало хворів та неймовірно багато читав: книги лишалися для нього єдиним способом боротьби за життя, а до прочитаного робив ілюстрації. Збереглися його рисунки до «Божественної комедії» Данте, «Манон Леско» абата Прево й «Дами з камеліями» Олександра Дюма-сина, якого митець знав особисто. 

Рисунки Бердслі приголомшували сучасників, викликаючи у них суперечливі почуття шаноби й остраху. Напевно, сприяло цьому хворобливе відчуття дисгармонії людини, яка відчуває, що смерть у неї за плечима, і кожен день може стати останнім. Саме цим пояснювали непристойний характер деяких еротичних рисунків Бердслі, його потяг до ненормального, адже геніальність і ненормальність, з точки зору пересічної людини, є поняття ідентичні. У суспільстві розголошувалися брудні чутки щодо його гомосексуальності та навіть сексуальних стосунків із сестрою Мейбл. Однак ніяких доказів про це не було виявлено. Головне, що митець жив і творив свій казковий світ, який ще й досі живе своїм дивовижним життям…

ПОСМЕРТНА ДОЛЯ МИТЦЯ

Останнім прихистком Бердслі у житті став «лимонний рай» Ментона, курортного містечка у Франції. Напевно, Лазурний берег Середземномор'я більш підходив для людини, хворої на туберкульоз. Однак доля була безжалісна до нього: 16 березня 1898 року, в повній свідомості, та у присутності матері й сестри, яким доручив передати свої вітання численним друзям, Обрі Бердслі залишив цей світ. За рік до цього його охопив жах та потяг до релігії: він гірко каявся у своїх непристойних рисунках, а згодом був прийнятий до лона католицької церкви. Від неї він отримав ще рік життя для творчої праці. А потім, вже прикутий до ліжка, художник благав свого друга-видавця Леонарда Смайзерса «знищити усі примірники» його рисунків до «Лісістрати», а також інші непристойні та гравюровані дошки до них. На щастя, це не було виконано. На смерть Бердслі Алджернон Суінберн написав вірш: «Повернись до нас – хоча б у сні…»

Феномен творчості Бердслі слід вважати унікальним в історії європейської та світової культури. Зокрема, вплив його мистецтва у стилі модерн виявився в культурі Англії, Німеччини та у країнах Центральної Європи, зокрема в Чехії, Польщі та Росії.

Шанувальником творчості Бердслі у Росії був Костянтин Сомов, видатний художник-графік, учасник мистецького об'єднання «Світ мистецтва» у Петербурзі. Він успадкував художню концепцію свого англійського колеги та був його учнем у галузі поліграфічного оформлення книжок. 

Риси модерну у мистецтві графіки утвердилися і в Україні, в творчості художників Георгія Нарбута та Всеволода Максимовича. Творча діяльність Георгія Нарбута розпочиналася у Петербурзі, де брав участь у виставках об'єднання «Світ мистецтва». Приїздив він і на Україну, де вивчав стародруки, герби українських родів, що дало йому змогу стати відкривачем пам'яток української старовини як естетичного явища. Георгій Нарбут створив власний світ образів і графічний почерк на основі поєднання національних традицій і сучасних художніх явищ. Митець увійшов в історію української культури як творець державного герба і печатки, перших банкнот і поштових марок. 

Розквіт творчості Всеволода Максимовича припадає на 1912–1914 рр., коли створив він найвидатніші роботи – величезні панно, в яких відчутно вплив Обрі Бердслі. Нове відкриття самобутньої творчості Максимовича і сплеск інтересу до неї стався завдяки виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910–1930», що відбулася 2007 року у Нью-Йорку. Мистецька публіка була приголомшена, а всі імениті газети подали рецензії із захопленими оцінками художника. Стаття в «Нью-Йорк Таймс» починалася словами: «Для американської публіки це було відкриття нового генія мистецтва».

Автопортрет Всеволода Максимовича (з панно)

 

Стиль модерн швидко вийшов з моди, але чимало художників на початку ХХ століття тривалий час відчували на собі вплив графіки Бердслі, навіть копіювали його творчу манеру. Про мистецтво Обрі Бердслі згадали у 70-ті роки ХХ століття, на 100-річний ювілей від дня його народження. Напевно, шедеври графіки митця випередили свій час і стали живим символом мистецтва минулого та співзвучні шаленому темпу соціально-економічного прогресу людства ХХ століття. 

 

Володимир СКРИНЧЕНКО

 

Category