Урок самопожертви від Миколи Макаренка

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, коротко НАОМА... Колись цією стежкою до київської академії ходив Микола Омелянович. Під час перебування в столиці він був не тільки директором Музею Ханенків, членом Археологічної комісії, а й викладав студентам мистецтво. Під відлунням більш ніж сторіччя, в теплих обіймах академії, 6 лютого 2024 року відбувся круглий стіл «Та не однаково мені..», присвячений вшануванню видатного українця Миколи Макаренка (1877–1938). Звеличення його до легендарної постаті є актуальним у розрізі історії України, її багатовікової трагічної боротьби за свою Незалежність.

Круглий стіл став своєрідним Днем пам'яті про життя вченого та археолога з Роменщини, історика мистецтва та викладача, художника та музеєзнавця, активного громадського діяча та захисника історичних пам'яток українського народу. Засновниця, ініціаторка та багаторічний куратор проєкту по збереженню пам'яті українського патріота з Сумщини – землячка Макаренка, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України Валентина     Єфремова. З вітальним словом виступив ректор НАОМА, професор, заслужений діяч мистецтв України Олександр Цугорка та в. о. завідувача кафедри теорії та історії мистецтва, кандидат мистецтвознавства Олексій Овчаренко. Прозвучали привітання від голови Роменської районної військової адміністрації Дениса Ващенка, Голови Правління ГО «Федерація жінок за мир у всьому світі» Тетяни Коцеби. Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували пам’ять Миколи Омеляновича та всіх захисників України, які відстоювали її незалежність та свободу, боронили рідну землю від окупантів.

Життя Миколи Макаренка виблискувало в арках культури та наукових досліджень. В кожному його кроці проступало безмежне кохання до рідної землі... Це віддзеркалювало у доповідях, які підготували знавці мистецтва, науковці та дослідники шляху М. Макаренка. Серед них куратор проєкту Валентина Єфремова, кандидат історичних наук Юрій Кухарчук, президент Міжнародного Екслібрис-клубу Петро Нестеренко, мистецтвознавець та колекціонер Володимир Недяк, священник та протоієрей Павло Мельник. Слово від студентської молоді взяла студентка НАОМА Єва Чернова. Побажання плідної співпраці учасникам круглого столу передали протоієрей та доктор церковно-історичних наук Віталій Клос, а також відомий історик та мистецтвознавець, політичний та громадський діяч, правозахисник та колишній дисидент, який сам переніс ув’язнення у таборах радянської системи, Богдан Горинь. Демонструвалася виставка живопису з фондів музею НАОМА (твори класиків періоду 1919–1929 рр., викладацької діяльності Макаренка), яку організував декан факультету образотворчого мистецтва та реставрації, заслужений художник України Ігор Мельничук. На жаль, легендарна постать Макаренка в українському суспільстві сьогодні ще маловідома, повною мірою не оцінена. Тому хочеться поділитися з вами, дорогі читачі, важливим уроком від Миколи Омеляновича, який надихає жити, творити, перемагати!

Сьогодні, у часи випробувань та воєнної агресії, і одночасно відбудови незалежної України, фундаментальними стовпами держави продовжують бути  духовні та національні цінності. Макаренко показав яскравий приклад просування національної ідентичності через мистецтво та збереження культурної історичної спадщини. Він вів археологічні дослідження Ольвії (залишки давньогрецького міста) в Миколаївській області, Маріупольського могильнику (територія металургійного заводу «Азовсталь»), пам'яток трипільської культури на Київщині, увійшов до Комісії з організації охорони та збереження Києво-Печерської лаври. Після приходу радянської влади, в 30-ті роки, в Києві більшовики знищили близько 150 храмів православної церкви.  Не раз Макаренко апелював до партійних органів, щоб зупинити руйнування історичних пам’яток. В 1934 році він був єдиним, хто категорично відмовився підписувати акт знесення Михайлівського Золотоверхого собору, для заснування урядового радянського комплексу на місці українських святинь. Вчений був звинувачений у «контрреволюційній діяльності», заарештований, а згодом засуджений до розстрілу окупаційною владою у сибірській в’язниці 4 січня 1938 року. Відстоюючи національні реліквії свого народу з вірою у незалежне майбутнє України, він свідомо пожертвував своїм життям. Історія зберегла для нас золоте ім’я українського Героя та нескореного Патріота!

Хочеться додати, що в рамках проєкту відбулася онлайн- виставка живопису «Та не однаково мені...» на сайті Художньої галереї КОНСХУ «Митець», до якої долучилося понад 20 сучасних українських митців. Як пояснює Валентина Єфремова, мета виставки – «підняти завісу з трагічної долі когорти «розстріляного відродження», якого тоталітарний політичний режим не тільки позбавив можливості здійснювати плідні наукові дослідження, а й позбавив життя. З початком «згортання» процесу українізації почалися гоніння проти інтелігенції, викорчовування духовності, масово скорочувалися учбові програми, які хоч трохи мали наукове направлення, особливо історичного профілю». На жаль, злочини радянської системи так і не були офіційно засуджені. Внаслідок цієї історичної помилки Україна стала жертвою нового тоталітарного режиму, який намагається стерти її ідентичність… Якщо повернутися до живопису, нещодавно в галереї відбулося поповнення –- це картина Олеся Солов’я «Пилип Орлик. Шлях гетьмана», яка зберігається в музеї Батурина. Всіх зацікавлених поринути у світ живопису або долучитися до цього проєкту, ласкаво запрошуємо за посиланням.

Микола Макаренко залишив глибокий незабутній слід в історії України, проявив справжнє лідерство під час важких історичних обставин. Навіть сьогодні його життя продовжує бути виразним прикладом для сучасного українського суспільства, яке розвивається в умовах війни та економічних труднощів. А його самопожертва заради блага країни є невичерпним джерелом натхнення для молодого підростаючого покоління. Недаремно з часу проголошення Незалежності його погруддя (автор – скульптор Юрій Багаліка) встановлено в стіні Михайлівського Золотоверхого собору та очолює фотогалерею Героїв Небесної сотні. Обов’язково знайдіть час та вшануйте цю українську святиню, яку зберіг для нас Микола Омелянович. І нехай героїчний образ Макаренка закарбується в наших серцях та сприяє об'єднанню у часи випробувань. Заради скорішої Перемоги! Заради відбудови Вільної та Незалежної неньки України!