«Чорнобривців насіяла мати…»

Травень щедрий на знакові календарні дати. Одна з них неймовірно важлива, бо присвячена найдорожчому у світі для кожної людини – матері. Весна 2022 року вийшла досить трагічною, тому не до святкування, але як з’ясувалося, цей день об’єднав сотні, тисячі людей, для яких ім’я матері – то святий вівтар…   

День матері – міжнародне свято на честь сім’ї, материнства, впливу матері на суспільство. В Україні давно вже переосмислений статус жінки у політиці, бізнесі, різних сферах громадського життя. Як би нам не було важко цієї весни, але ми спільнота вдячних людей, які зберігають гуманні цінності, цінують ім’я матері – Берегині роду людського.

Київська організація Національної спілки художників України підготувала он-лайн виставку «Чорнобривців насіяла мати…», яка доступна на сайті галереї «Митець» протягом травня місяця. Партнери творчої акції – осередок «Мистецька світлиця», міжнародна громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі», Видавничий дім «Справи сімейні», Інформаційне агентство «Укрпрес-інфо».

  Напередодні Дня матері на своїй сторінці у фейсбуці Митрополит Епіфаній звернувся до мирян. «Мати – як багато сенсів і почуттів вміщується в це коротке слово. В ньому все: і безмежна жертовна любов, і добро, й ласка, і найтепліші обійми, і найрідніші очі, і лагідна усмішка, і надійний захист, і рідна домівка, і найсмачніший хліб, і найцікавіші казки, і безтурботне дитинство... 

Матері, як ніхто інший, переживають найстрашніші часи жорстокої війни, рятуючи й ховаючи від куль своїх дітей, турбуючись про рідних, близьких. Материнське серце разом з воїнами на фронті. Воно – завжди поруч з пораненими у шпиталях, з тими, хто опинився в полоні, з тими, кого катують люті росіяни. 

Сукупно «материнське серце» всіх українок сьогодні дуже вистраждане, зранене й болить – не лише за рідних дітей, а й за інших, бо для них чужих дітей не буває. Але попри страждання, біль і страх, у ньому ніколи не згасає вогник співчуття і любові, який зцілює рани і дарує надію, дає сили жити, оберігати, допомагати тим, чиє життя ввірене їм Господом». 

Статус жінки у суспільстві визначає рівень його цивілізованості. Досить назвати щорічне свято до Дня матері, яке влаштовує в столиці України громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі», головою якої є  мати-Героїня Тетяна Коцеба. «Для нас важливо підтримати жінку, яка не тільки є берегинею сім’ї, народжує та виховує дітей, а й приймає участь у розбудові Української держави в різних сферах її розвитку. Виставка розкриває таких жінок, які ще й мають творчі таланти», – зазначила Тетяна Юріївна.

Художники КОНСХУ відгукнулися своїми творами для он-лайн виставки. І так захотілося мирного неба, нашої української пісні, спокою і родинного затишку, що душа наповнилася мелодією, яку  створив композитор В. Верменін. Текст пісні «Чорнобривці», яка стала хітом нашого народу, написав Микола Сингаївський у Франції у 1957 році. Проста квітка з терпким ароматом перетворилася у символ любові до матері – Берегині роду людського.

У виставці прийняли участь мужні українські касандри, яких війна розкидала по білому світові. Хто опинився у Польщі, хто у Німеччині, хто у Великобританії, хто в Ізраїлі, хто на Західній Україні у пошуках спасіння життя своїх діточок та онуків, власного життя. Відгукнулися Тетяна Мельничук, Світлана Аношкіна, Паула Литовченко, Антоніна Штогрін, Тамара Недошовенко, Оля Гайдамака, Вікторія Дромарецька, Галина Бодякова, Ганна Носенко, Лідія Нечипорук, Надія Полуян-Внукова, Людмила Захарова. Підтримали наш проєкт і чоловіки – заслужений художник України Микола Кутняхов, члени КОНСХУ Юрій Нагулко, Сергій Кривенко, Юрій Качкін, Сергій Ярешко, Олексій Васильєв,  Олександр Мельник.

Тамара Ковалева представила картину свого чоловіка почесного громадянина міста Шостки Віктора Ковальова (1948–1998).  Вона с хвилюванням розповідала, як ця картина створювалася, як любив життя її чоловік, і як він прагнув розбудови гармонійного суспільства. 

Кожний художник неповторний у своїй творчості, і в той же час  ми маємо розмай сюжетів, у яких вирує душа українського народу. Які б сюжети не обирали автори, червоною стрічкою виставки проходять вічні цінності, серед яких вдячність, людяність, затишок рідної хати, дорогоцінна материнська любов. Галина Бодякова створює серію картин «Дотики», сповнених ніжності та романтичного настрою між мамою та дитиною. А в сюжетах Лідії Нечипорук зачаровує тепло «Родинного дому» та хвилюючі миті материнства.  

Прославляє матір – Берегиню роду людського Микола Кутняхов зворушливим образом матері з дитиною. А на полотні Олександра Мельника красномовно промовляє «Неопалима» мати, яка спроможна перенести значні випробовування заради своїх дітей. Піднята суперсучасна тема в контексті жорстоких військових подій. 

Юрій Нагулко створив цілий літопис з української історії, в якій домінує образ «Української мадонни». Художник створив свою формулу вдячності материнській любові, завдяки якій світ має можливість жити далі, сповідуючи гуманність та естетичні цінності. А віра матері у своїх дітей підтримує їхні духовні крила та додає творчої наснаги… 

Надія Полуян-Внукова повертає нас до батьківської хати, біля якої чекає своїх дітей мати. Неймовірну енергію добра випромінює картина, яка немов живий свідок родинної любові. Тетяна Мельничук, Антоніна Штогрін, Паула Литовченко та Людмила Захарова створили пісенний оберіг квіткових композицій, в якому солірують чорнобривці. Сергій Ярешко малює «Мамині  речі», які вже стали музейними реліквіями. А для  Світлани Аношкіної образ рідної мами як джерело життєдайної енергії, водоспад любові та добра. Саме такими рисами наповнений портрет її мами, який художниця завершила буквально в останні дні підготовки проєкту. 

«Виставка загалом демонструє високий художній рівень творів, професійність, розмай талантів, почуття власної гідності авторів. Розглядаючи картини, відчуваєш дивний потік життєдайної енергії, яку передали автори через створені образи», – зазначила директор галереї мистецтвознавець заслужений працівник культури України Карина Кравець. Досить подивитися на керамічні шедеври Вікторії Дромарецької, в яких вирує глибинна історія наших пращурів, висока культура художньої образності, довершеність творчого задуму. Саме такими є «Спіралі вічності», «Тримаймося разом», «Земля квітне» та ін.

Куточки рідної природи закарбували на своїх пейзажах Ганна Носенко, Сергій Кривенко, Юрій Качкін. У кожного свій улюблений мотив, пов'язаний з батьківською хатою, криницею, дорогою серед запашних луків, квітучих садів.

 Нещодавно я відкрила для себе унікальну мисткиню, яка вміє створити динамічні характерні художні образи жінок, в яких вирує Україна. Це Оля Гайдамака – мама, художниця, яка наповнює свої твори рисами автентичності, неймовірною красою орнаментів, які одухотворяють вишиванки її героїнь. Самобутні твори-обереги промовляють символікою, кодовими знаками стародавніх вірувань, випромінюють щастя материнства. Трагічні події, пов’язані з військовою агресією раши, художниця пропускає крізь серце, ось чому такі її твори, як «Азовсталь», «Нове життя», «Перемога», єднають нас на тлі всенародного супротиву. 

Перед нами неймовірно напружені твори, більшість яких створені як відголосок на драматичні події, які звалилися на нашу землю. І водночас виставка має могутню життєдайну силу, наповнює наш розум, серця любов’ю до матері, родинного затишку,  єднає нас навколо гуманних цінностей. Так засобами художньої образності митці промовляють до світової спільноти, яка сповідує гуманні цінності, прагне миру та демонструє нову цивілізацію.

Розквітає квітка, а з нею людські долі нашої священної української землі. «Як на ті чорнобривці погляну… »,  то стає так тепло на душі, сльози вдячності застилають очі…

Валентина РОМЕНСЬКА (ЄФРЕМОВА) 

фото збірне, належить авторам картин