Жила в одному далекому селі бідна вдова. І було в неї чотири сини, один за одного кращий.

До Марусі ходили три парубки – Гаврило, Кирило й Іван. Так тяглося довго. Але одного вечора прийшов Гаврило і каже:
– Марусю, доки я буду отак ходити? Пора нам женитися.

Було собі три брати, усі три Кіндрати. Два між ними були розумні, а третій – дурний. От дурний і каже:
– Давайте хліви плести та побачимо, у чий двір більше скотини ввійде.

Казка починається з царя, котрий собі вигадав, аби змайструвати із одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх того. А та дошка не має бути більша, як три метри.

Жив колись один пан, та такий лютий, що біда: ніхто не міг йому догодити, всі його боялися, як чорта.