Їжак і заєць

Домовились якось два брати-їжаки зайця обдурити.
Там, де їжаки жили, на узліссі був глибокий рівчак. Тож старший їжак став на одному кінці рівчака, а менший — на другому кінці, і тоді старший їжак і каже зайцеві:
— Послухай, зайче! Ти, кажуть, бігаєш прудко, а я знаю, що пережену тебе.
— Та куди тобі? — засміявся заєць.— Хоч вуса обірви мені, все одно не повірю!
— А що там вірити чи не вірити, давай об заклад поб'ємося! Переженеш мене, вирвеш із мого кожуха десять найкращих голок, а коли я пережену, вирву з твоїх вусів десять волосинок. Ну, як — згода?
— Гаразд,— каже заєць,— от тільки шкода мені твого кожуха.
— А мені твоїх вусів. А тепер так домовимось — ти, заєць, вищий, то біжи краєм рівчака, а я побіжу по дну.
Помчав заєць, як вітер, навіть не озирнувся, біжить за ним їжак чи ні. Прибігає на другий кінець рівчака, а їжак уже там.
— Ти чого так довго біг? — питає. — Я вже замерз, на тебе чекаючи.
— Щось мені цього разу не поталанило, їжаче, побіжімо ще раз.
— Що ж, хай буде по-твоєму, — погоджується їжак,^ можна ще раз побігти.
Помчав заєць ще прудкіше, ніж сюди біг. Упрів увесь, а прибіг — їжак уже там на нього чекає.
— Ти що, заморозити мене хочеш? — посміхається він.^ Ану підставляй свої вуса.
— Зачекай, їжаче, побіжімо ще раз наввипередки, а там що буде, те й буде!
Погодився їжак. Помчав заєць, як вихор, а може, ще й швидше. Прибіг, а на другому кінці рівчака їжак уже чекає на нього.
— Досить! — каже.— Підставляй вуса, більше я з тобою не побіжу наввипередки.
Нічого не вдієш, довелося зайцеві підставляти свої вуса. Вирвав їжак із заячих вусів десять волосинок, п'ять у губу братові увіткнув, а п'ять — собі. Відтоді у їжаків на губі волосинки стирчать.