Жила колись давно стара-престара бабуся сама в хаті коло лісу.

Жив собі сирота без тата, без мами. Лише брата мав. А колись усіх сиріт забирали до війська на двадцять п'ять років.

Один ґазда любив випивати, а не любив робити. Каже жінці:
– Жоно! Треба би нам слугу!
– Іди та шукай. Але найми такого, щоб не Іваном звався!

Жив собі бідний чоловік. Ніколи ні на кого не скаржився, кожному догоджав, ніколи кривди не таїв. Та як не працював, як не старався, ніяк не міг із злиднів вибитися.