Жив колись давно-давно один чоловік. Було в нього три сини, і всіх їх він дуже любив. А був той чоловік уже геть старий, небагато йому лишалося жити.

Ішов якось вовк лісом, дивиться: дятел кору довбає. Похитав вовк головою і каже:
— Ех ти, дятле, кору довбаєш, а меду не куштував. А дятел відповідає:

Колись давно-давно жили собі дід та баба, і не було в них дітей. Сидять вони якось за столом і журяться:
— Послав би нам бог онучатко, хоча б таке, як їжачок на зріст.