«Уже і я за все відповідаю, що діється у рідній стороні» М. Луків
Вкотре Україна відзначає День вчителя. Для багатьох із нас вчитель відіграє провідну роль у виборі професії, формуванні світогляду, характеру.
Я могла б не прийти в захват від ранкових сполохів сонця, могла б не увібрати гімн квітучих весняних садів, я не відчула б силу краплі води на блакитній гладі рідної Сули. Але в моєму житті були унікальні Вчителі. А ще дякую за розуміння Музею та його артефактів, бо саме там, в моєму серці, сформувалося підгрунтя великої цінності культури в житті людини. Досі відчуваю силу скіфських курганів, там на моїй Роменщині, з дивними пахощами вікових трав! А творчість Івана Кавалерідзе з потужним заповітом на постаменті Кобзарю! А бесіди, книги, альбоми, каталоги в приватних бібліотеках Ліни Семенівни Бреус та Ганни Михайлівни Унке! Боже мій, стільки закладено дорогоцінного в мою свідомість цими скромними жінками!
У творчому проєкті до Дня вчителя задіяні художники, які вже чимало років поспіль беруть участь у виставках, сформованих «Мистецькою світлицею». На цей раз лейтмотивом стали рядки з вірша відомого поета Миколи Луківа «Уже і я за все відповідаю, що діється у рідній стороні...». У кожного настає період відповідальності. Воскресли в пам’яті слова Олександра Масика, який з вдячністю згадував свого батька заслуженого художника України Володимира Масика, – «саме він навчив мене працювати щодня». Нові горизонти в живописі відкрив для себе заслужений архітектор України, лауреат Національної премії ім.Тараса Шевченка Віталій Юдін, саме на кримських пленерах, де він малював поруч з Масиком. Для Марини Соченко Віктор Зарецький став отією Меккою, з якої вона черпає своє натхнення. Заслужений художник України Анатолій Зорко присвячує «Вознесенський узвіз» неперевершеному колористу Василю Гуріну. Слід згадати виставку в НАОМА, коли син В. Гуріна Володимир присвятив її своєму батькові. Представлені твори були музейного рівня! Досі відчуваю потік любові, вдячності, тепло почуттів синовньої поваги. Для Миколи Кутняхова особливе значення мали такі художники-викладачі НАОМА, як М. Стороженко та В.Чичкан. Тому такі твори, як «Вимір», «Віковічне» або «Мелодія живої води», стали присвятою відомим живописцям. Едуард Межул згадує свого діда народного художника України, відомого живописця Іллю Штільмана. Витончена мисткиня Ольга Карпенко увібрала все найкраще від народного художника України Олександра Лопухова. Олена Толкачова присвячує свої твори батькові та бабусі, від яких навчилася багатьом речам. Ганна Носенко як живописець розкрилася поруч зі своїм чоловіком, відомим живописцем Генрі Ягодкіним.
Автор згадує з вдячністю «Білими квітами» свою донечку мистецтвознавицю, артменеджерку Світланочку Шевченко, яка давно вже є головним консультантом її статей, а другу картину «Чотири кольори» – Ліні Бреус. У багатьох творах художники передали свої почуття через символіку та узагальнену образність. Так розкриваються таїна любові та вишукана краса, яка благословляє все насущне навколо.
Партнерами проєкту є «Федерація жінок за мир у всьому світі» – голова Тетяна Коцеба, видавництво «Справи сімейні», головний редактор Михайло Ільїн.
