Проект української та кримськотатарської культур «Чумацький шлях»
Щоб зрозуміти біль чи розділити радість іншої людини, цілого народу, потрібно почути це серцем. Про що й свідчить міжмузейний проект-діалог української та кримськотатарської культур «Чумацький шлях», який проходить у столиці України.
Ідея проекту в Рустема Скибіна та Георгія Браіловського виникла після перемоги Джамали на Євробаченні. А відторгнення Криму до Росії породило чимало дискусів на тему, кому належить стародавній півострів, розташований на півдні України.
Історія свідчить, що споконвіку Крим був пов’язаний із материковою Україною Чумацьким шляхом. Тому цілком обумовлена ідея проекту показати через культурно-мистецький простір (не занурюючись у політичні дебати), що два народи з різними культурами, мовами, релігіями тисячоліттями жили в мирі та взаємній повазі.
Сакральний світ наших предків, артефакти багатовікових культур трипілля, скіфії, Кримського ханства, мужньої козацької доби лягли в основу кількох мистецьких локацій проекту. На них розташували експонати з приватних колекцій Музею Олександра Фельдмана, Музею Олексія Шереметьєва, народної майстрині Людмили Смолякової, родини Браіловських, студії Павла Сахна.
Концепція проекту розкриває вплив, який кримськотатарська культура і мистецтво мали на українську і навпаки. Дивовижний синтез кодових знаків, орнаментів, стилістика оздоблення одягу, озброєння, бойові шоломи, народний одяг, побутова розписна кераміка, посудини з металу, серія портретів гетьманів, раритети козацької доби являють собою літопис живого зв’язку поколінь, існуючих на території України. Дивовижне відчуття живого ланцюжка передачі наступним поколінням традицій, звичаїв, вірувань, духовних святинь поступово формувало незламний дух українського народу.
Цивілізаційний центр Криму представлений у каталозі будівель колишнього ханського палацу в Бахчисараї відомого від 1798 року. Можна побачити вишукані ілюстрації М. Самокіша, С. Васильківського до альбому «Українська старовина», виданого 1900 роком. Багатопланові сюжетні композиції спрямовували наше уявлення в глибину віків часів боротьби українського народу з турецькими яничарами та польською шляхтою.
Зробимо невеличкий екскурс у саме поняття «Чумацький шлях», який представляє назву галактики, в якій розташована наша Сонячна система з безліччю зірок. Згідно з легендою, чумаки їздили до Криму по сіль, орієнтуючись на світлу доріжку на небі. Але існує татарська версія про те, що жінка пролила молоко і воно заповнило півнеба, породивши назву Молочний шлях.
Як би не було, незважаючи на білі плями в історії, поєднання двох народів відбулося. «Тому даний культурно-мистецький проект ставить завдання відновити історичну справедливість в цій важливій та делікатній темі, а через концепцію проекту розкрити ментальність та прагнення незалежності сучасного українця», — зазначив, відкриваючи виставку, куратор проекту Г. Браіловський.
Перша арт-локація відбулася в галереї «Хлібня», де прозвучав красномовний діалог минулого й сьогодення. Побудовані експозиції поетапно розкривали наше уявлення про історію української та кримськотатарської спільноти, які в умовах порубіжжя знаходилися під постійною загрозою зовнішніх загарбників, але впевнено формували свою ідентичність.
Представлені експонати засвідчили, що у багатьох випадках, як, наприкл, килимах, майже неможливо відрізнити, де кримськотатарські, а де суто українські зразки. «Дійсно, наші народи дуже близькі, і за 26 років незалежності ще більше відкрилися наші серця, погляди на життя, прагнення жити у незалежній країні», — зазначив у своєму виступі голова Меджлісу кримськотатарського народу народний депутат Рефат Чубаров.
Студія Павла Сахна внесла хвилю романтичної краси своїми мальовничими розписними керамічними виробами предметів побуту. Експозиційний куточок, прикрашений тканими килимами, самобутнім народним одягом, переніс наше уявлення до Бахчисарайського палацу.
Роботи сучасних авторів — Владислава Шерешевського, Єгора Зігури, Юрія Соломка, Ігоря Гусєва органічно увійшли у виставковий простір. А у панно «Остання барикада» Юрія Соломка звучать найважливіші для нас цінності — свобода і незалежність.
Друга атр-локація була розташована в музеї Івана Гончара під назвою «Символи безкрайнього степу», Куратор цього яскравого майданчика Світлана Стоян зазначила важливість зміцнення іміджу України в сучасних умовах воєнної ескалації на сході нашої держави.
Представлені унікальні експонати наповнені символами, як розписна поливна кераміка, яку оригінально розташували серед барханів піску, або образ Козака-Мамая, як оберега українського народу, чи величний «Великий фріз» Володимира та Тетяни Бахтових.
Символи не обирають — їх успадковують, як і мову, землю, культуру, звичаї, Батьківщину. Тому експозиція сповнена великої духовної сили, якою напоєні степові простори України з таємничими курганами, сакральними центрами стародавніх цивілізацій.
Третя — розташувалася у галереї Національного музею українського народного декоративного мистецтва під назвою «Гіпероніми». Основою її стали експонати з приватного зібрання Р. Скибіна та Г. Браіловського в оточенні творів сучасних митців Антона Логова (від назви інсталяції якого і пішла назва виставки), Рустама Скибіна, Павла Сахна, Марини Кирикчи.
Українські рушники, як символи родини, поваги до старших, благословення на добро та любов втілені у керамічні форми Зінаїдою Ліхачовою. Концептуальний задум локації підтвердився інсталяціями вишуканої кримськотатарської вишивки.
Четверта локація піднімає болючу тему депортації кримськотатарського народу 1944 року, і самого трагічного дня 18 травня. Виставка розташована в приміщенні Музею української діаспори і поєднана концепцією «Зруйнована казка».
В основу виставки лягли ілюстрації Ірини Заруби до кримських народних казок, які доповнені сімейними архівними документами, світлинами з історії депортації, творами сучасних художників О. Тістола, З. Горобйова, М. Маценка, А. Мухтерема, О. Золотарьова, А. Зелінського, Е. Шамседінової, В. Мілосердова групи «А.Д.Даг».
Автори через узагальнені художні образи розповідають про добро і зло, пробуджуючи нашу свідомість робити кроки заради ствердження миру та справедливості.
Широкомасштабний науково-просвітницький, художньо-мистецький проект набрав обертів, бо його організаторами і учасниками стали люди, яким не байдуже, як розвивається Україна, яким шляхом формується її незалежність і які сторінки вписуються в її історію.
Валентина Єфремова, фото Сергія Комісарова
