Праведна душа Кобзаря повертається…
Доля українського народу схожа з долею Кобзаря: кріпак, який завдяки своєму таланту, вмінню і бажанню багато працювати став вільним, але відчути себе господарем на власній землі так і не зміг. Будемо мати надію на те, що для нас, українців, друге буде по іншому. Нащадки Тараса гордяться своєю причетністю до його великого імені, пишаються його мудрістю, захоплюються його потужною творчістю як художника і поета.
І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!
Учні 5-Б класу спеціалізованої школи I-III ступенів №138 з поглибленим вивченням предметів природничого циклу Шевченківського району міста Києва підготували літературно-музичну гостину «Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря» і розповіли іншим школярам, учням 3-х, 4-х, 6-го класів про складну, але плідну і цікаву, долю Тараса Шевченка. Вони натхненно читали вірші українського класика. Потім запросили до читань учнів 3-4-х класів.
Кращі світочі російського народу: художники Сошенко, Брюллов, Венеціанов, поет Жуковський, байкар Грибінка приклали свої зусилля до звільнення Тараса із кріпацтва пана Енгельгарда, побачивши його різнобічну талановитість і працездатність.
Діти дізналися, що творчість Тараса мала бунтарський зміст. Найбільш відомими стали його книги «Кобзар» і «Гайдамаки». Кобзар мріяв про вільну країну, в якій будуть жити щасливі і заможні люди. А за це потрібно боротися – це шлях страждань. Багато українців і сьогодні вже віддали своє життя і ще віддадуть за її незалежність. Тарас Григорович показав нам приклад нескореного і за це йому вдячні, пам’ятаємо і вивчаємо його життя, його долю, його ім’я, його творчість. Будемо передавати йому нашу вдячність із покоління в покоління.
