Національна Рада жінок України — Великому Кобзарю
Уже стало багаторічною традицією вшановувати Тараса Шевченка в День Незалежності України 24 серпня кожного поточного року в Каневі на Тарасовій (Чернечій) горі Національною Радою жінок України. В день, якому він посвятив все своє життя. Працівники Національного Шевченківського заповідника разом з представниками адміністрації м. Канева, завжди з радістю зустрічають делегацію киян біля сходинок, які ведуть на верхівку до вічної домівки Великого Кобзаря.
Впродовж майже 20 років з вінками та короваями, з любов’ю своїх сердець їдуть представники від громадських організацій, від народу України вклонитися батькові і пророкові української нації.
Нинішня поїздка відбулася за сприяння Київської міської державної адміністрації при підтримці Голови МГО «Федерація жінок за мир у всьому світі» Тетяни Коцеби та Голови Національної Ради жінок України Людмили Порохняк-Гановської, яка і очолила цього разу делегацію киян, куди увійшли представники різних громадських організацій, Київського коледжу з посиленої військової та фізичної підготовки. Особливо яскравою постаттю серед нас була Голова МГО «Матері і сестри молоді України», народна артистка України — Галина Яблонська. Традиційно, Головою ВГО «Поступ жінок-мироносиць» Зоєю Ружин виготовлено вінок з колосся пшениці, жита, ячменю та інших рослинних елементів, які заготовлено при підтримці Василя Вовченка, отамана Українського реєстрового козацтва.
Характерним є те, що ці вінки стоять на могилі до 22 травня, дня перепоховання Тараса Шевченка.
Дорога промайнула швидко, між членами делегації велося жваве спілкування. Канів зустрів нас усміхнено і сонячно. Під горою обмінялися сердечними вітальними словами з представниками музею та міста. Попереду колони, з жовто-блакитним прапором ішов Ілько Вабіщевич, за ним красуні-україночки дівчатка. З короваєм, вінком та живими квітами підіймалися крутими сходинками до Тараса Шевченка. Затишно і мальовниче на Тарасовій горі, все дбайливо доглянуте. Прозора тиша аж бринить цнотливою лагідністю до людей. Монументальний пам’ятник батька Тараса, зустрічав свою родину привітно схиливши голову. Линув «Заповіт», наповнюючи серця величчю думки геніального поета.
На гранітну плиту коровай на гарно вишитому рушникові. Мітинг пам’яті розпочали декламуванням віршів з «Кобзаря» Т. Г. Шевченка.
Чітко, з усвідомленням глибини кожного слова, читав Михайло Орлюк безсмертні твори поета. Він знає напам’ять майже всього «Кобзаря», щодня читає гурт подвижників, яких об’єднало пророче Кобзареве слово, вірші та поеми генія на Майдані, в серці столиці. Генеральний директор Національного Шевченківського музею Мар’ян Піняк привітав присутніх з визначним святом в житті держави. Змістовно і об’ємно прозвучав виступ Голови Національної Ради жінок України Людмили Порохняк-Гановської: — Українська жінка завжди була Берегинею, моральним та генетичним стрижнем нації.
Століттями окупована наша земля зберігала мову, моральні звичаї та культуру завдяки титанам українського слова, таким як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Ліна Костенко та багатьом іншим національним духовним світочам.
Жінки, після проголошення Незалежності, відзначалися своєю активністю та самовідданістю. Не менш натхненним та змістовним був виступ Голови Федерації жінок Тетяни Коцеби, яка побажала всім у цей світлий, святковий день благополуччя та достойного життя. Запалили свічки, вшановуючи пам’ять Великого Кобзаря хвилиною мовчання. Линула молитва у трепетному та високопрофесійному виконанні знаної співачки Ганни Солоничної. Натхненно прозвучав уривок з вистави Галини Яблонської «Шевченкові імперативи і ми». Талановиті юні артисти прагнули донести до слухачів глибину задуму твору: Іван Ремизовський, Тетяна Яровицина з донечкою Таїсою, сяюча дівочою красою Юля Вітронюк, яка чарувала присутніх задушевним співом пісень на слова Тараса Шевченка.
Гармонійно поєдналися слова Оксани Гах та Галини Яблонської, керівника і автора сучасної вистави.
Лунали виступи, кожен хотів сказати батьку української нації найсокровенніші слова, висвітлити вистраждані думки. З глибоким відчуттям змісту Лідія Федотова прочитала вірш Олени Теліги, схвилювавши присутніх щирістю свого виконання. Патріотично і піднесено пролунав виступ президента ВГО «Інтелектуальна Україна» Тетяни Струбчевської. Величаво і життєствердно виконала співачка Ганна Солонична пісню «Україна є, Україна буде!». Рознесли запашний коровай, який кожен з присутніх відламував по шматочку на честь безсмертної пам’яті про Тараса Шевченка.
Після загального фото на згадку про поїздку до національної святині делегація перейшла до музею, де на неї чекала змістовна пізнавальна екскурсія. У першому залі Мар’ян Піняк представив виставку скарбничок, в яких зібрано землю з різних областей України в акції «Обніміться ж, брати мої…»
В кожному виставковому залі відкривалися нові експозиції, ілюструючи життєдіяльність Тараса Шевченка новими сторінками. Поїздка завершилася родинною трапезою на березі Дніпра-Славути. На чолі з Генеральним директором музею, господарем відбулося неофіційне спілкування з поетичним словом, із задушевною піснею… День Незалежності України пройшов насичено і цікаво.
Виставкові зали дарували неперевершені враження від зустрічі з високим мистецтвом.
У кожній роботі, немов би співала душа митця, несучи радість і любов своїми творчими, народними шедеврами. Всі були дуже схвильовані багаттям палітри вражень.
До Києва поверталися окрилені та щасливі від гарно проведеного свята на святій Шевченківській землі.
Зоя Ружин, фото Іван Косарєков
