Казки

Настуня стояла біля великого будинку. Її глибокі озерця блакитних очей дивилися на цей світ здивовано і допитливо. Раптом їй здалося, що все навкруги заясніло тисяччю діамантових блискіток і оповилося серпанком солодкого простору легкості й таємничості. Враз спалахнули зорі, закружляли у високості, забриніли ніжними струнами невловимої мелодії й ніжним дощем посипалися над Всесвітом.