Корейська казка - Легенда про Шім Чон
Жив собі в Кореї, в районі Тохва, сліпий Шім Хак-Кю з дружиною на прізвище Квак. Йому вже за сорок, а дітей все не було. Тому жив сліпий, важко зітхаючи і не знаючи щастя. Адже сказано: плодіться, розмножуйтеся і пануйте над усім сущим, а тут... Дружина втішала його, кажучи: «Не журися, краще давай щиро попросимо Небеса, і дитина обов'язково з'явиться!»
По тому вночі їм обом наснився однаковий сон, ніби танцюють у яскравому світлі журавлі, і дівчина з гарною квіткою йде до них в обійми. І вирішили вони, що цей сон віщує зачаття дитини. Справді, щира молитва подружжя зворушила Бога.
І народилася у них красива донька, як було уві сні. Чоловік дав їй ім'я Чон, що означає «чиста». Дівчинці пасувало це ім'я.
Але хіба може бути на світі щось сумніше за це? Ще не виповнилося маленькій і семи днів, як мама захворіла й померла. Вирушила вона на той світ, покинула сліпого з маленькою донькою. Поплакав він, та що вдієш. Укутав доньку тепліше – зима була холодна – і пішов по селу шукати, хто зможе погодувати маленьку. На щастя, знайшлися жінки, у яких були немовлята. І виросла дитина з доброю допомогою односельчан.
Ось уже Шім Чон 16 років, красива, як квітка. На всю округу поширювалися чутки про гарну поведінку й шанобливе ставлення доньки до батька.
Якось пішла вона працювати і довго не поверталася додому. Вийшов сліпий Шім на вулицю покликати доньку, ішов по дорозі, постукуючи тростиною, оступився і впав у струмок. Покликав на допомогу, але нікого не було поруч, лише монах прийшов. Витягнув сліпого. Той тремтить від холоду і не знає, як віддячити за порятунок. А монах весело відповів, що в них у храмі можна знайти відповідь у Будди. І що навіть у сліпого відкриються очі, якщо зробити приношення в 300 мішків рису. Зніяковів сліпий, але сказав: записуй, Шім Хак-Кю – 300 мішків рису. Монах відповів: не знаю, наскільки багатий ваш дім, але якщо вже пообіцяли, обов'язково виконайте!
Прийшов сліпий додому, Шім Чон поставила їжу на стіл, а він не їсть. Тільки каже про себе: зовсім з глузду з’їхав, помирати мені треба старому. Не хотів він розповідати, чому настрій зіпсутий, та дочка все випитала. Вислухала вона, усміхнулася: «Батьку, якби тільки ваші очі відкрилися, 300 мішків рису – це не проблема».
Нерозумний батько і шаноблива донька. Де Шім Чон знайде стільки рису? Може, Небеса почули її, тому що якось припливли до села рибалки і сказали, що готові дати будь-які гроші.
«Купимо красиву чисту дівчину 16 років, – закричав один рибалка, - що не побажає – все виконаємо!» Подумала недовго та й вийшла з натовпу Шім Чон. Каже: мені 16 років і мені зараз обов'язково потрібно 300 мішків рису. Здивувалися рибалки, навіщо стільки рису молодій дівчині. Пояснила. Вони були вражені її любов’ю й шанобливістю до батька. Пообіцяли дати 300 повних мішків і ще один мішок рису батькові. Тепер у повний місяць 16-річну дівчину принесуть у жертву морю. Але Шім Чон готова на все. Помахала вона людям, щоб швидше розходилися - не хотіла, щоб батько дізнався.
До того, як відчалити в море, доглядала вона за сліпим батьком з усією любов'ю.
Припливли рибалки, звуть Шім Чон. Зупинилася вона, щоб востаннє поклонитися батькові до землі, й крізь сльози говорить: «Батьку! Нехай у вас обов'язково відкриються очі, ви повинні побачити цей прекрасний світ!» Не зрозумів батько, що відбувається, але Шім Чон, схлипуючи, відкрилася. Вклала мішечок із грошима в руку батькові, а він так і плюхнувся на землю: що ти говориш? Це все правда? Нічого мені не потрібно. Я з тобою. Помремо – то разом, а виживемо – теж разом.
Підхопили односельці сліпця, щоб утримати його, а Шім Чон зникла серед рибалок.
Кинули бідну дівчину в море. Віддала вона своє тіло, щоб батько її прозрів. Зворушений був Бог такою шанобливістю, і розцвіла вона квіткою лотоса.
Але що це! Цар, прогулюючись, опинився якраз на цьому місці. Погода була чудова і з'явилося в нього передчуття чогось гарного. Раптом він помітив велику квітку лотоса і велів прислузі принести її. Несподівано з квітки з'явилася гарна дівчина. Цар і його вірнопіддані ошаленіли. Назвала Шім Чон своє ім'я. І згадав цар, що минулої ночі уві сні привиділися йому сиві старці. З квітки, яку вони піднесли царю, з'явилася гарна дівчина. Один із вірнопідданих розцінив це так: Ваша величність, Вас із цією дівчиною з’єднали самі Небеса. Для самотньої Вашої величності Бог послав пару. Закричали тут усі піддані царя в один голос: «Многая літа нашій добрій цариці!»
Так красива душею Шім Чон стала царицею для царя й для народу. Щодня вона носила гарний одяг і їла смачну їжу, але не була щаслива. Чому? Бо сумувала за самотнім батьком, який жив далеко від неї. Її смуток змінювався сльозами. Побачив заплакану Шім Чон цар, запитав, що з нею відбувається. Витираючи сльози, вона відповіла, що дуже хотіла б побачитися з батьком. Наказав цар відзавтра влаштувати бенкет і скликати на нього сліпих з усієї країни.
Так день за днем тривав бенкет - усе для того, щоб знайти батька Шім Чон. Вона вже зневірилася, але все ж вийшла ще раз подивитися на сліпих, які прийшли сьогодні на бенкет здалеку. Придивилася уважніше і сказала служниці привести до неї одного сліпого. Підійшов він і каже скромно: мене звуть Шім Хак-Кю, живу в районі Тохва. У сорок років моя дружина померла, а дитина, донька 16 років, віддала себе в жертву, щоб її батько зміг прозріти. Але так досі й не відкрилися мої очі, - заплакав старий.
- Батьку! - підбігши до сліпого й притискаючи його до грудей, промовила Шім Чон. - Це я, ваша дочка!
- Ваша величність, ви сказали «батьку»?
- Це мене кинули в море, але, мабуть, моєї шанобливості не вистачило, щоб ваші очі відкрилися. Самі лише страждання я вам принесла.
- Ні, це справді моя Чон? Може, це сон? Дай-но я подивлюся на тебе, доню.
Раптом відкрилися очі сліпого: хто це? Ти моя донька Чон? Зовсім як у тому віщому сні. Донечко моя...
Вони в сльозах міцно-міцно обнялися. Тут цар сказав: який щасливий день! Музиканти, голосніше грайте, нехай усі радісно танцюють. Цар, цариця і її батько весело танцювали в колі гостей і слуг.
(Переклад казки з корейської — Соломаха Юрій)
Аудиоказка Легенда про Шім Чон
